І один у полі воїн.                                                             

                                                                Хто на дримбі вміє грати –                                                                 

                                                              Того люблять гори,                                                                 

                                                            Бо та дримба як Карпати –                                                                  

                                                          З вітрами говорит.

                         

                                     

                                                                      Здоров'я.

 

Я не хворію, бо не є патріотом свого шлунка. Сьогодні поширене лікування біополем. Я у своїй практиці користуюся як біополем, так і словом. Але з власного досвіду помітив, що слово значно сильніше діє від біополя. Слово — це не що інше, як думка, виражена звуком. Скажімо, всі ми чули розмови про різного роду домовиків, барабашок, які хуліганять у квартирах. Я, приміром, можу втихомирити, приборкати такого жартівника. Достатньо тільки ніч пробути у кімнаті, де, за свідченням очевидців, пустує таємничий непроханий гість — і гарантія, що в цій оселі запанує спокій.

— У гіпнотичний стан можна ввести і вивести. Зовсім інша справа замова. Коли я роблю замову певної недуги, то це не на день-два, а на ціле життя. Наприклад, у кожної людини є своя доля, але навіть вона не є повністю захищена від зла. На її шляху чимало перешкод.

Мольфари впливають на психіку людини перш за все через підсвідомі органи, які тримають передану їм інформацію на постійному контролі й передають її в кору головного мозку для безпосереднього виконання. Так що сама людина мимоволі залишається осторонь від того, що підсвідомо коїть. Життя — це боротьба, це вічна боротьба добра і зла. Коли на шляху добра стає зло, навіть коли долею цього не передбачено, то стан такої людини помітно пригнічується. Вихід один — замова. Якщо цього не зробити,— і чим швидше, тим краще, вважає Михайло Михайлович,— то людина просто на очах в'яне, робиться нежиттєздатною. І чим далі, чим більший період проходить з моменту наслання недуги, прокляття і т. д., тим важче відвернути неминуче лихо. Звичайно, не всі хвороби наслані. Чимало є й набутих. Це, звісна річ, різне.

 Вода. Вона для мене все. Це не тільки питво, а й величезне джерело інформації. Скажімо, приносить мені людина непочату воду (взяту до схід сонця або набрану ввечері, але за умови, що вона вночі була біля людини, про котру хочемо дізнатись), я при замові, як у дзеркалі, бачу на ній всі недуги цього чоловіка чи жінки, наслані злими людьми чи з іншої причини, можу прочитати у воді всю потрібну мені інформацію з життя цієї людини. Тут нічого не приховаєш. Дехто дивується, звідки я це все знаю, висловлює догадки, що мені хтось це все розказав. Тут нічого особливого немає. Просто треба вміти бачити те, чого не бачать інші. Вода, як і мала дитина, є дзеркалом, від якого нічого не затаїш, та й чи варто? Коли я чітко визначу причину тієї чи іншої недуги, тільки тоді берусь її лікувати. Лікую як з допомогою цілющого зілля, так і силою свого слова — замовою. Замову роблю на предметах одягу, цукрі, лікарських травах та виготовлених з них відварах, настоях, мазях (підсилюю їхню дію власним біополем), а найбільше на воді — вона є чи не найкращим провідником біо енергії. Те, чим я займаюсь, наукою ще не доведено. Як і чим пояснити це явище, важко сказати, але факт є факт — мій метод допомагає позбутися багатьох недуг, часом важких, а то й невиліковних у переважній більшості випадків. А це головний результат, до якого прагне будь-який лікар. Одне скажу: ще в сиву давнину, коли селянинові несила було запросити лікаря до хворого, простий люд шукав порятунку у народній медицині. І знаходив. Згодом людство захопилося іншою медициною — штучними таблетками, ін'єкціями, операціями... Та, як засвідчує багаторічний досвід, не така то вже й безневинна наша хімізована сучасна медицина.

– Я знахар, чарівник, мольфар, володар білої магії, практик-психолог, практик-сексолог, практик-філософ і учитель вчителів магії.

– Родова карма лежить на людях, які до сьомого коліна караються за своїх родичів, що гріх зробили перед Богом. І коли така людина померла і не встигла в тілі спокутувати тут на землі гріх цей, то Господь передає його на її дітей, внуків і правнуків до сьомого коліна. І це називається родова карма, яку вони мають покутувати. Покутують по-різному: в тюрмах сидять, доробитися не годні, хвороби різні тримають, сім'ї розпадаються. Ненависть, поганство, лукавство – усе це якраз кара Божа родової карми.

 

                                                                       Пророцтво.

 

У карпатах панує сильний дух, особливо у Чорній Горі та інших священних Верхах, де були поховані сильні люди дух яких витає горами до сих пір.  Гори це серце нашого народу, бо тут ще лишилась сила рідної віри.

Скоро прийде такий час коли Україна вступить в бій з кривдою у всьому світ і за то весь світ виступить війною проти нашого народу і всі вони попередньо змовляться і розв'яжуть війну проти нас. Страшну війну проти цілого народу. Буде тяжко, але Ми цю війну виграємо, бо як програємо то Україна взагалі перестане існувати, а її територію поділять між собою Росія, Польща, Румунія та Угорщина. Третина Закарпаття стане угорським, Галичина перейде до Польщі, Північна Буковина стане румунською, а всі південні та східні регіони відійдуть під Росію. А далі після розчленування України розверзниться Третя Світова і згине тоді дві третіх людства і землиця ще багато часу буде у біді і скорботі. Але щоб того не сталося українцям треба цю війну виграти, бо тоді наступить ще не видана благодать не тільки для нас, але й для всього білого світу. Тому Україну і її народ треба берегти, як зіницю ока.

                                                                           

                                                                         Політика.

 

За політику не беруся, бо думаю, що Ми несемо родову карму. Поки Ми не відпокутуємо тих прикростей, що самі втілили в життя, доти не буде добра і того, що ми хочемо. Хіба ми такі дурні, що не можемо мати своєї щасливої держави? Маємо мати, та й будемо мати, але справа в тому, що ще не пора, не прийшов той час. 

Просто так нічого не буває і наші біди ще тягнуться з глибокої давнини, бо не виконуємо поставлені богами і природою завдання і спокою не буде допоки все до йоти буде виконано.

Ми родову карму несемо за великого повелителя християн Володимира Великого, який був язичником в Київській Русі і народ якого був язичницьким. Але вподобав він дочку грецького царя і попросив її руки. А грецький цар запропонував йому прийняти християнство. І він там прийняв це християнство і потім, коли приїхав на Київську Русь, на Дніпрі почав освячувати у християнство свої народи. І котрі відмовлялися приймати нову релігію, наказував воїнам голови їм відрубувати. І голови так падали від тулубів, як гарбузи. І Дніпро багряніло кров'ю свого народу. І за це Господь його тяжко покарав. У його синів, яким він передав свої землі, відібрав розум. Вони почали воювати між собою, ослабла Київська Русь, а дикі племена турки, татари, монголи дивилися заздрісним оком на нашу багату державу. Хати палили, дітей і старих вирізували, молодих дівчат і жінок забирали в гареми, і продавали в рабство, а хлопців вивчали на воїнів. І ці воїни були страшніші, гірші, як самі дикі народи. Їх називали яничарами.

Так і, починаючи від дітей Володимира Великого і до наших днів, ми несемо її. Ми ще її не спокутували і тому бідуємо. Чому наша держава така велика і багата, а ми все купуємо і випрошуємо, як ті старці? Це не винні ті люди, які панують над нами, це не винні ті, які катують нас, які обманюють. Це ми винні, бо кару несемо за те, що патріоти-язичники, які з материнським молоком увібрали в себе віру, не могли зрадити вірі предків своїх. А язичницька релігія – це є природа, а природа – це ми. І як ми її порушуємо, то і себе порушуємо. І вони поклонялися своїм богам і природі своїй: сонцю, місяцю, зорям, вогню, воді, повітрю і землі. А земля – наша мати. Вона нам все дала, що нам потрібно для існування і назад нас до себе забере. Чи ви б у повітрі помирали, чи ви у воді б потопали, чи на суші гинули, то ваше тіло буде до землі падати.

Християнство за віки настільки переплелося з язичництвом, що зараз уже і не відділиш, бо всі християнські свята накладені були на язичницькі празники: Великдень, Різдво, три Спаси та інші. Взагалі церква як структура трохи далеко до того шо вчив Христос. Я не люблю попів та священників бо дурять людей, нічого не вміють і не можуть хіба дерти з них гроші. Я НЕ ЛЮБЛЮ СВЯЩЕНИКІВ і ДУМАЮ, ЩО СКОРО ВАТИКАН БУДЕ ЗНИЩЕНИЙ, ХРИСТИЯНСЬКА РЕЛІГІЯ ЗАНЕПАДЕ І ЗАПАНУЄ РІДНА ВІРА.

 

Господь карає до сьомого коліна за зло скоєне людиною. О то якраз чого ми так бідуємо, що колись наш провідник Володимир відказався від рідної віри, а потім знищив її. Віру яка була ще з печерних часів і яка складалася з трьох частин: перше з Бога Всевишнього сотворителя всього світу і всього видимого, друге з людини і третє з космосу, який втілений у природі. Цей триумвірат складає всесвіт всього чого ми знаємо. Але коли християнство стало то ми були відділені від матері природи; на чім стоїте – на землі, а хто вас годує земля, а хто вас похоронить – земля. Вона достойна поклонитися тій доброті її землі матері наші, а ми забули її. Того ми так бідуємо, того ми стали сироти того що відкинули ту важливу трету частину землю матір і природу, бо кожна людина то часточка природи і вона, як велика мати дбає за кожне живе на землі, а особливо за людину, але й як суровий прокурор може і покарати за порушення балансу життя. Природа втілена у світі в образі жінки, а бог у чоловікові тому треба жінку любити, як бог любить природу. Там де любов там бог, там де її немає там панує диявол, бо все що ми робимо з часом повертається до нас. Отже ми відвернулися від життя, від життєдайної сили природи. А найбільше руйнує людину сум, ненависть, заздрість, гордість та важка непосильна праця. Все що вище норми воно шкідливе.

 

                                                               Український Король.

 

Дуже шкода що Україна втратила свою корону, ще з часів Київської Русі корону зберігав Данило Галицький і його рід, далі королівську традицію мав шанс відродити Сагайдачний, який отримав неабияку владу на континенті завдяки своїй військовій звитязі. Але не встиг здійснити задум, стати королем України Русі, від Галичі по Сибір, знищивши при тому московське царство, як псевдо спадкоємця священної Русі. Хмельницький та інші були набагато слабші від нього і вже потихеньку здавали позиції великої держави запланованої Сагайдачним. Він все знав і міг передбачувати, але змова польської шляхти, москвинів і турок привели до зради і на нього було вчинено замах отруйною стрілою, після якого Він вижив, але через деякий час у розквіті сил полишив цей світ темні сили зробили свою справу.

Королівська традиція то дуже важливо, бо королівський рід та аристократичний двір є своєрідними провідниками вищих сил у народі. Через них виконується своєрідна концептуальна влада з вищим благословенням. Без божественного правителя будь якому народу смерть. Подивіться на інші народи, які зберегли своїх королів та аристократичний прошарок, ті народи зараз правлять на землі..

Титул короля Русі з військовою звитягою зробив би реконкісту Київській Русі у набагато більших розмірах і імперія зла та тюрма народів не виникла б ніколи.

Тому в близькому часі ми повинні виростити власного короля і його оточення подібно до того, як це відбується в Великій Британії чи інших цивілізованих королівствах. В тому буде заключатися сила і успіх нашого народу, коли вони будуть мати свого короля, як символа духовної влади та божого провідництва.

                                                                                                                        

                                                                Містики і маги.

 

Мольфар є містиком і магом одночасно, бо містик то повелитель підсвідомого, а маг повелитель свідомого. Так як чорне і біле, так і підсвідомість працює з свідомістю. 12 найсильніших містиків правлять світом і мають свого старшого 13-го містика, який є найсильніший між ними. В цьому містичному братстві хтось умирає, а хтось новий приходить. Їх є завжди 13, бо навіть магічний зодіак складається з 13 знаків, де є ще змієносець, орел який несе змію, подивіться на корони фараонів старого Єгипту, де змія разом з орлом. У світі все дуально тому є 13-ка світлих і 13-ка темних містиків, які знаходяться в постійному стані протистояння, як плюс і мінус. Чорна і Біла  13 –ки створює власних королів та земних правителів з їх оточенням, щоб зав'язати між собою гру, бій, війну, як на шахматній дошці.  Насправді світом правлять містики і маги і то не повністю, бо є лише провідниками вищих темних чи світлих сил, а всі інші чи політики чи багачі чи прості люди є просто акторами в цій грі. Якщо пояснити життя людей через кіно то боги то продюсери, предки режисери, а люди актори, хто в головних ролях а хто в масовках. Це є той Грааль, як цілісна божественна гра. Душа живого тіла є сама природа жіночого роду і вона матеріальна, бо є тим електромагнітним силовим полем, яке носить тіло по землі, а її енергія є біополе, душа відповідає за емоцію і переживання. Дух уже чоловічого роду і він уже нематеріальний  може виражатися через слово; у кого сильне слово у того сильний дух, а слово це виражена думка; у кого сильна думка то і відповідно слово сильне. Так і живуть в людині жінка души та чоловік дух і жити вони повинні в злагоді. Тут у земній природі визріває душа, яка проходить великий шлях перевтілень та дозрівання; визріваючи у рибі душа переходить у суходольних тварин, визріваючи у суходольних душа перероджується в пернатих, дозріваючи в пернатих душа перероджується в тілі примітивної людини, визріваючи в людині душа стає деміургом, земним духом, світлим, або темним демоном, який бере участь в управлінських процесах на землі, визріваючи у світлих деміургів душа стає божественною і отримує вогняне тіло та живе на таких планетах, як сонце. Визріваючи на зіркових планетах вона дозріває у ще вищі свої форми і так далі, аж до найвищого і найстаршого бога.

                                                                                                                                                  

                                                                            Віра.

 

Я наполовину язичник і наполовину християнин, бо настільки вже переплетені ті дві традиції, що вже не розірвеш. І не треба розривати їх, а можна хіба трохи очистити, відділити полову від зерна, бо зерно є і в тій і іншій, бо язичництво це природа, а природа то язичництво це шлях розвитку великої Матері Землі, монотеїстичне християнство це шлях батька небесного, батька сонця чи батька вогню Сварога. Тому, повинно бути, як  інь — янь баланс, треба сприймати обох, як матір і батька, які живуть у злагоді і піклуються про нас, своїх дітей. Мольфар це той хто має сильний дух і думку, яка виливається через сильне слово це називається володіти командним статусом, коли слово бога – твоє слово; скаже бурі зупинитися і вона зупиняється, скаже духу нечистому вийти з людини і він виходить і йде туди куди скаже.

Сильний мольфар завжди має двох заступників і провідників то духовний провідник, який дарує силу вогняну та земний учитель, який передає земну силу. Мольфара слухаються природні стихії та втікає від нього всяка нечисть. Мольфар править невидимим, бо невидиме править видимим так як підсвідомість свідомістю в людині.  Сильних мольфарів люди боялися, як богів, бо є серед мольфарів і найсильніші. Один із найсильніший мольфарів в наших горах був Таратута, він міг навіть з води робити молоко та знищувати ворогів власним духом. Колись мольфари сильні були, а зараз лиш дрібні лишилися. Енергетика то є слово сильне людини і коли мольфар помирає і у него не було учня, який би перейняв силу то бажаючому отримати її потрібно зловитися за лівий мізинець мольфара, тоді сила його передається і мольфар легко вмирає позбавившись сили. Мольфарська віра і сила тягнеться ще з Шамбали, але з тої шо в нас в горах є, бо та шамбала, що в Тібеті прийшла звідси. Є місця сили і печери по наших горах і знають про них тільки вибрані люди, бо там вони беруть силу, а якщо розкажуть свою таємницю сила того місця їх залишає. Ти подивися на церкви в гуцулів чи бойків, особливо в бойків вони тобі нагадують карпатську шамбалу.

 

 

                                                                         Снобачення.

 

Містик стає цілісним та надзвичайно дієвим тоді коли його життя зливається з снобаченням, як чітко впорядковиним сном яким можна керувати, діяти, впливати та коригувати текучу дійсність. Снобачення це набагато яскравіший, точніший і впорядкованіший сон, це уже більше ніж сон, адже вся гама відчуттів набагато яскравіша ніж в реальному житті. В снобаченні можна подоржувати в інші виміри, планети, можна відкривати таємниці світу, спілкуватись будь з ким хто жив тут чи навідь ще народиться. Снобачення це вже не простий сон який здійснюється в хаотичному порядку; тут розігрується ролеве моделювання; потрапляюча людина в сні опиняється у владі сили обставин і сценарієм який диктується ззовні, снобачення це управляємий сон, це ще одне маленьке диво життя, коли містик чи мольфар зливається з власним снобаченням він уже не помічає тонку грань між ним та реальним життям і тоді стає він цілісним та цілком ефективним у своїй творчості, діяльності, яка досить швидко і точно сотворяє благо – джерело життя.

 

                                                                                  Учень.

 

Я дуже хоче учня, але слухаю то, що кажуть духи. Коли приходить людина і проситься в учні, то він контактує з духом, своїм Провідником. І якщо Провідник каже, що претендент любить гроші більше, ніж людей, то такого учня не потрібно: «Загрібати гроші з людського горя – великий гріх». По очах можна всьо пізнати; самолюбів, егоїстів і людей з поганим характером мені не потрібно. Людина повинна мати чисті наміри, бути справедливою і любити природу. Я прошу у Бога, щоб знайшовся учень або учениця, якій би передав це мистецтво, поки смерть мене не загарбала. Але нема – люди люблять гроші, а не людину. Моя сила у слові і дусі:

– Я володар слова. Моє слово сильніше від кулі, куля може в ціль не попасти, а моє слово завжди попадає в ціль. Нема такої людини, у якої б я не забрав у свій полон її психіку. Я накладаю людині ту силу, якою вона повинна керуватися. Дасть мені Бог учня чи ученицю – буду радий. А не дасть, так у землю закопають з цим знанням. Я злі сили відганяю від людей, від людських домівок. Хата, в якій нема віри, – це пустка, і вона наповнюється злими силами. Приходить демон, стає господарем тієї господи чи квартири. І більше у тім домі ніхто не може жити.  

– Знаю навіть коли і як умру і куди потім піду. Я не боюся смерті, це є закономірне явище, неминуча сила. Якщо людина розуміє закономірність Природи і закон Божий, то вона не боїться смерті. 

 

– Знаєте, чого тринадцяте число вважається чортовою дюжиною? Тринадцяте число – це є Ісус Христос. Він мав дванадцять учнів, як дванадцять місяців в році є, а сам Спаситель був тринадцятим. Хто є людина справедлива, життєрадісна і добра, то на тринадцяте число йому везе. А всі ті люди, що фарисеї фальшиві і самолюби, то на тринадцяте число їм не везе.  Якщо зранку чорний кіт перейшов вам дорогу, то та дорога вам буде скреслена, успіху там, куди йдете, не будете мати. Що це означає? Камінням кидають, клянуть того кота, а насправді йому треба дякувати, – це є дороговказ для вас, попередження, знак, що цього дня вас чекає невдача. Треба бути пильним і не вирішувати серйозних справ у цей день. 

 

 

Учень один із трьох найважливіших аспектів мольфара, містика і мага. Учень вдосконалює вже набуту силу та майстерність містика, доопрацьовує кармічні хвости вчителя, а якщо вчитель не виконав власну місію переймає його хрест на себе і виконує його. Учень вносить свою лепту в конструкцію містичної традиції перейнятої від учителя, дещо модернізує її відносно того часу в якому перебуває та живе. Дух учителя постійно буде перебувати з учнем на протязі всього часу, аж поки учень не виростить власного учня та передасть йому силу і аж тоді дух вчителя вільний – завдання виконано традиція передана і примножена, вона творить благо. Далі дух учителя трансформується у вогняне тіло і переміщається жити на сонце уже у новій більш божественній формі. Учень на протязі свого життя у свою чергу отримує додатковий захист, інформацію та силу від свого учителя, який постійно перебуває з ним та оберігає його від промаху. Утворюється тотемічна синергія двох і така людина стає двічі народженою і уже не сила обставин керує такою людиною, а вона сама створює силу обставин. Тому на завершальному етапі життя мага, містика чи мольфара найважливішим завданням являється знайти та підготувати учня. Завдання ж учня розвинути, вдосконалити відносно часу та примножити прийняту містичну традицію практикуючи її в текучій дійсності.

                                                            

Нечай став вразливий коли нарешті напередодні здійснив  ініціацію передачі сили декільком притендентам, сам чітко не маючи розуміння хто з ініційованих кандидатів перейме та приумножить його напрацювання. Але це його вже не хвилювало, бо вже чітко знав, що дух ніколи не помиляється і що він уже вибрав послідовника і можливо він його в цьому світі ніколи не побачить, але буде з ним постійно в контакті після перетину кордону смерті. Це буде їх спільна справа на протязі життя учня, який стане майстром та приумножить його таланти і аж до того моменту поки його учень не виконає поставлене завдання та продовжить спадковість і традицію у своєму вже учневі і тоді душа мольфара нарешті знайде спокій у вічності та зільється з еманацію вищого блага, вищого розуму, увійде в ореол божественної слави та отримає вогняне тіло жителя планети сонячної планети, що на щабель вище ніж людське буття та на сходинку ближче до бога всевишнього.

Передавши силу Михайло Нечай спокійно допустив до себе вбивцю, щоб перейти у форму деміурга та продовжити наступний етап власного шляху разом зі своїм учнем, аж поки той не завершить спільну справу.