Мідгард між молотом і наковальнею завжди гартується міць.
Вузька смуга степів між закінченням Уральських гір і Каспійським морем називається «Ворота Народів», через яку тисячоліттями відбуваються військові походи і переселення народів.
Вели́кий Степ — величезна природна зона степів і лісостепів, яка простягається в Євразії від земель Угорщини до земель східного Китаю на понад 7000 км. Більша частина терену євразійського степу розташована в Центральній Азії. Але у свою чергу Український Степ, як частина Великого Степу являється найкращою його частиною, тому ця особливість зіграла вирішальну роль у формуванні нашого народу, адже тільки найсильніші із кочівників мали превілегію знаходитись в найкращій частині великого степу на перетині найважливіших торгових шляхів. І не тільки суходільні кочівники, але й морські кочівники подібні вікінгам боролись за ці території. Вони вміли не тільки відвойовувати територію, але й взаємодіяти в торгівельному сенсі з суходільними кочівниками, контролюючи важливі військово – торгівельні форти від Скандинавії до Візантії і Каспію. І так сталося що слов'янські землероби з північними піратами вікінгами утворили Русь, яка не тільки постійно воювала, але й тісно взаємодіяла з найсильнішими кочовими племенами Євразії. Тому наші люди носії найбагатшого генофонду практично цвіту Євразії. Тому генетичний фонд Українського народу найбагатший у світі, адже він складений з кращої генетики народів, які під різними обставинами перетинали чи жили в Мідгарді — серединні землі, яка зараз має назву Україна.
Тому територіальний імператив місце розташування України вимагав і вимагає надалі міцну націю та мілітарну державу здатну захистити себе і свій народ. Часи проходять суть же не міняється. Хто не слідує цій історичній формулі – гине.
Український Степ являється особливим місцем притягування та найкращою по якості паші для домашнього скота та найродючішою за грунтами територією всього Євразійського степу, тому після відходу льодовика за цей «лакомий кусок землі» точаться постійні війни не тільки всіх східних кочівників, життя яких залежить від степової паші, але й землеробів, які завжди боролися за кращий врожай від якого залежало їх виживання та процвітання. Якщо посуха вражала азійську частину степу, то їх кочові племена хвилями котились до наших найкращих степових причорноморських територій із завжди соковитими травами завдяки вологи із Чорного моря. Таким чином геологія формувала політичну карту дійсності. Крім того, що два важливі людські винаходи, які пішли з території України такі, як приручення волів, які дали змогу здійснити хліборобську революцію в обробці землі; далі приручення коня дало поштовх розвитку кочових племен, бо кінь став не тільки логістичним засобом, але й основною бойовою одиницею і основним об'єктом харчування кочівників. Були ще звичайно і вікінги — морські кочівники, які у свій час також зародились на нашій території коли на півночі стояв льодовик.
Терени українського степу формувались під впливом льодовика, в умовах холодного посушливого вітряного тундростепу, де росла низькоросла флора. Рівень Світового океану був набагато нижчим за теперішній, уся північно-західна акваторія Чорного моря, між Кримом та Буджаком, була суцільним суходолом. У цьому тундростепу паслися мамонти, яких з часом змінили бізони, а тих північні олені. Приблизно 14 тис. років тому розпочалось танення льодовика і його відступ на північ. У цей час місці Балтійського моря існувало прісне Балтійське льодовикове озеро, яке відділялось від солоних вод океану крижаною греблею льодовика. Коли гребля підтанула, приблизно 8200 років до н. е., океанські води прорвали її та перетворили прісне озеро на солонувате Іолдійове море. На півдні сучасної України в цей час починається інтенсивне ґрунтоутворення, в результаті чого з'явились чорноземи на багатих на кальцій лесах і лесоподібних суглинках. Через дефіцит вологи рослинні залишки не розкладаються повністю і накопичуються, що у поєднанні з кальцієм забезпечує ґрунтам гарні механічні якості, структуру та родючість. На відміну від лісових ґрунтів, головну переробку рослинного опаду в чорноземах здійснюють не гриби, а ґрунтова фауна (особливо дощові хробаки) та мікрофлора. Причиною тому слугує нейтральна, чи навіть трохи лужна реакція ґрунтового розчину. Велика кількість коренів в ґрунті також сприяє його високій структурованості. Через тотальну розораність важливою проблемою стає деградації ґрунтового покриву. На початку XX століття відсоток гумусу в чорноземах сягав 9-9,5 %
Україна завдяки своєму територіальному розміщенню завжди була найгарячішою точкою у плані війни. Так сталося природньо, а не з прихоті чи інших людських намірів, але тому що територіальний імператив нашого народу знаходиться в на вузловому перетині торгівельних шляхів з сходу на захід та з півночі на південь. Коли наш народ мав міцну державу тоді був найбагатший та найсильніший поміж народами, а коли слабий у військовому плані то звичайно бідний і знедолений. Український нарід завжди перебував в центрі всіх найважливіших та найжорстокіших війн, але така наша карма, тому якщо хочемо вижити потрібно бути ще сильнішими, особливо у військовому та економічному плані. Тому що нашу місію ключа до Євразії ніхто ще не відміняв.
«Хто контролює Східну Європу той керує Хартлендом. Хто контролює Хартленд, той керує Світовим Островом. Хто контролює Світовий Острів той керує світом».
Тому місія нашого народу найтяжча поміж народів світу від початку власного становлення, але маємо пам'ятати що це наша карма. І буле легше, якщо ми з нею справимось. І ще одна цікава річ цю степову зону родючих і соковитих степів якимось чином тим чи іншим образом населяли українці. Нагадаю що ще якихось 120 років назад цю степову територію заселяли українські люди, як на території сучасної України так і території Малинового Клину — Кубань, Жовтого Клину – Поволжя, Срібний Клин Між Сибіром і Казахстаном, Зелений Клин – весь Далекий Схід.
