В узагальненому розумінні інклюзивний (від англ. inclusiveness – залученість) являється новітнім трактуванням сучасного розвитку, сутність якого полягає в необхідності посилення залучення до вирішення проблем розвитку усіх верств населення, а також зростання залученості до розвитку усіх територій.

Останні кілька років світ говорить про необхідність більш соціально-інклюзивного підходу до генерації економічного зростання. Інклюзивність означає те, що більшість членів суспільства відчувають на собі результати економічного зростання.  Інклюзивним розвитком  являється стимулювання зайнятості, що забезпечує економічну, соціальну та територіальну єдність зі збільшенням ступеня участі усіх громадян у соціумі через доступ до можливостей і справедливий розподіл результатів праці… Концепція інклюзивного розвитку передбачає, що кожен суб'єкт економіки є важливим, унікальним, цінним для суспільства і має можливості, щоб задовольнити свої потреби.

Інклюзивна тенденція економічного включення, відкриття економічних можливостей соціальним групам, які раніше не працювали являються невід'ємною частиною досягнення переходу до стійкої ринкової економіки. Інклюзивна ринкова економіка гарантує, що кожен, незалежно від їх статі, місця народження, соціально-економічного середовища, віку чи інших обставин, має повний та справедливий доступ до ринків праці, фінансів та підприємництва.

Інклюзивне суспільство гарантує, що всі громадяни вносять свій внесок в економічне процвітання своєї країни. Інклюзивність є обов'язковою умовою для соціальної згуртованості, тому що якщо деякі члени суспільства маргіналізовані, то в ньому буде відсутня узгодженість в досягненні загальних цілей.

Поява феномену «інклюзивність» здатне кардинально змінити ситуацію, оскільки у сенсі тенденція до системної інклюзивності означає усвідомлену підтримку суспільством зусиль індивіда щодо набуття ним гідного соціального існування, що, у міру становлення креативної економіки, зверненої до реалізації особистісного потенціалу кожного учасника виробництва, інклюзивність набуває статусу головного критерію економічної цивілізованості.

Сьогодні інклюзивність стає одним з провідних параметрів розвитку, що грає визначальну роль у формуванні якості життя населення країни таким чином, щоб її рівень задовольняв всіх представників суспільства, всі верстви населення. Інклюзивний розвиток, перш за все, передбачає інклюзивне зростання, яка на відміну від традиційної трактовки економічного зростання, має більш ширші цілі, ніж збільшення доходів та ВВП, воно орієнтовано на людський розвиток та зростання якості життя всього населення. Забезпечення інклюзивного зростання може відбуватися двома шляхами: по-перше, за рахунок скорочення нерівності та бідності серед населення країни, по-друге, за рахунок розширення залученості та активної участі в суспільному відтворенні якомога більшої кількості людей, в ширшому розумінні всіх бажаючих.

ключовими аспектами інклюзивного зростання, а на цій основі й інклюзивного розвитку, є: по-перше, інвестиції в людський капітал нації; по друге, активна соціальна політика держави, зокрема створення нових робочих місць, соціальний захист всіх верств населення, особливо вразливих; по-третє, ефективна структурна політика, орієнтована на модернізацію національної економіки та справедливий перерозподіл суспільного продукту як через прогресивну податкову політику так й активну роль громадянського суспільства та активізацію участі соціальних інститутів. Саме інклюзивний характер розвитку здатний забезпечити рівномірний розподіл суспільного багатства та зростання якості життя населення всіх без виключення представників соціуму. Його забезпечення передбачає також інституційну трансформацію національної господарської системи, розвиток тих інституційних чинників, які сприятимуть формуванню вектору інклюзивності.       

      РОЛЬ ДЕРЖАВИ У СТАНОВЛЕННІ ІНКЛЮЗИВНОГО ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО РЕЖИМУ

Режим, що базується на інклюзивних інститутах, формує вільний доступ до ресурсів усьому населенню країни, дає стимули та Можливості для економічної активності широких верств населення. В на відміну від інклюзивного, екстрактивний інституційний режим (отримуючий), це такий режим, інститути якого характеризуються захист інтересів обмеженої еліти. Україна, за цим критерієм на даному етапі розвитку являється країною з екстрактивним інституційним режимом. Вийти країні з перманентної економічної кризи на траєкторію економічної розвитку без активної та цілеспрямованої діяльності держави неможливо. Попри панування ліберальної доктрини щодо держави, його вростання у господарське життя соціуму останні сто років було неухильним та стрімким. Як результат цього при всіх соціально-культурних відмінностях можна спостерігати повсюдне збільшення державної квоти.

В внаслідок ринкової трансформації «відбулося формування екстрактивних інститутів як основи взаємодії держави та бізнесу, які модифікувалися та зміцніли, незважаючи на декларування ідеології економічної демократії та інклюзії (стимулювання до участі в економічній діяльності). Внаслідок цього відбувається розвиток інститутів та механізмів екстракції, які забезпечують вилучення доходів і благ в одних на користь інших, ускладнення чи блокування доступу до економічних ресурсів та реалізації можливостей та ініціатив».

Натомість, інклюзивний розвиток базується на економічному зростанні, яке дозволяє відчути його результати кожному суб'єкту економіки, кожному члену суспільства в усіх сферах життя. Добрий приклад інклюзивного підходу демонструють кооперативні банки європейських країн.

         ІНКЛЮЗИВНА ЕКОНОМІКА ЯК БАЛАНС МІЖ ДЕРЖАВОЮ, СУСПІЛЬСТВОМ І БІЗНЕСОМ.

Інклюзивна економіка — це економіка, побудована з урахуванням творчих особливостей кожного працівника. Для розвиненого суспільства інклюзивна організація виробництва може бути досягнута в сфері економіки.

У міру переходу постіндустріальної економіки в креативну, реалізація інклюзивності стає першорядним фактором економічного зростання. Однак, для обліку індивідуальної специфіки кожного індивіда потрібна альтернативна організація роботи, виробництва, економіки і суспільства, освіти і охорони здоров'я, щоденному житті і не щоденною. Слід зазначити, що подібна багато-осібна організація не під силу бюрократичному апарату держави через неможливість визначити і зрозуміти індивідуальні особливості кожної людини. Ось чому інклюзивність, яка виростає з принципів ринковості, лібералізму і демократії, яка реалізує їх в абсолютному масштабі, стає пріоритетною тенденцією в механізмі економічного підйому і веде до становлення «інклюзивної цивілізації».

Інклюзивна економіка виступає за впровадження безумовного базового доходу, який веде до прогресивних змін у сфері праці/творчості. Тут також відбувається кардинальне збільшення свободи. Громадяни більше не будуть піддаватися сторонньому впливу на їхнє життя, діяльність та роботу, насамперед з боку держави та її агентів, а самостійно управлятимуть своїм трудовим життям, все далі йдучи від колишнього погляду, що людей, як дітей, потрібно виховувати, примушувати до необхідної діяльності та постійно контролювати. Знизитися та вплив «капіталу», який тепер менше зможе вказувати, яку діяльність вважати корисною і такою, що користується визнанням, а яку ні. Людина буде виконувати роботу, яку вважатиме за потрібну та цікаву для себе. Мабуть, вперше вся праця всередині домогосподарств буде опосередковано «оплачено», тим самим  соціально корисним. Люди, схильні до піклування про інших, зможуть собі дозволити займатися цією раніше дуже малооплачуваною працею, і це в той час, коли цінність такого виду праці постійно зростає у зв'язку з збільшенням кількості літніх і дуже літніх людей, а також людей з інвалідністю, які потребують систематичного і навіть постійного догляду. Водночас люди творчого спрямування теж зможуть вільніше займатися своєю справою, яку найчастіше вкрай важко розрахувати в робочих годинах, відповідно сплатити. А праця творчої  особи визначальна у постіндустріальному суспільстві, являючись локомотивом сучасного розвитку. Перехід від матеріально орієнтованої індустріальної економіки до людино-центричної парадигми постіндустріального соціально-економічного розвитку передбачає докорінну зміну ставлення до соціальним зобов'язанням держави зокрема, серйозно доводиться переосмислювати саме поняття праці, продуктивної зайнятості, питання мотивації людської діяльності, фактори зростання продуктивності праці, значимість розвитку та реалізації кожної людської особистості тощо.

 Стан речей може змінити безумовний базовий дохід (ББД) – концепція, яка може розвернути державу обличчям до кожної людини. Основні властивості ББД: універсальність, індивідуальність, безумовність, достатність – дозволяють серйозно змінити відносини між державою та громадянином. Зважаючи на свої властивості, ББД є соціально-економічною основою та гарантом свободи дії людини у всіх відносинах. Реалізація концепції безумовного базового доходу можливо успішною за умови відповідних інституційних змін. Ринкове інституційне середовище без активного свідомого регулювання з боку держави та коригування з боку громадянського суспільства не здатна продукувати норми та правила, відбивають як індивідуальні інтереси, а й інтереси суспільства як цілого. реалізувати успішно концепцію безумовного базового доходу є можливим тільки на шляху інклюзивного розвитку З одного боку, інклюзивні інститути дозволяють стимулювати участь великих груп населення в економічній активності, що дозволить найкращим чином використати їх здібності, таланти та навички на основі вільного вибору того, де працювати та що купувати. Мова йдеться про те, що інклюзивні інститути забезпечують залучення до економічний кругообіг людського капіталу, створюючи для нього різноманітні ніші не тільки у безпосередньому виробництві, а й у соціальній сфері, сфері культури та науки. З іншого боку, інклюзивні інститути сприяють зростанню добробуту всіх членів суспільства, незалежно від стану зайнятості, або безробіття, віку, статі, сімейного стану. Залучення всіх членів суспільства до гідних умови життя – основна мета інклюзивного розвитку.

Можна визначити ключові моменти у визначенні інклюзивного зростання:

ширші цілі (не лише збільшення доходу чи ВВП);

всебічний розвиток людського капіталу;

скорочення нерівності та бідності;

важливість активної участі в економічному житті, а не лише у розподілі доходу;

отримання вигоди широкими верствами населення, особливо дітьми, жінками, старими;

дбайливе використання природних ресурсів та захист довкілля8.

Об'єктами управління в інклюзивній економіці вважаються не лише вищезазначені результати, а й сам процес, створення можливостей для отримання цих результатів: тобто люди повинні як робити свій внесок у економічне зростання, так і користуватися його благами в широкому розумінні. Щоб результати цього процесу були відчутними, економічне зростання має бути міцним і довгостроковим, тому з боку влади необхідні зусилля для формування інституційних умов – те, чим не може займатися приватний сектор.

 

На майданчиках Світового економічного форуму в Давосі у 2018 р. (ВЕФ) активно обговорювалося питання інклюзивного розвитку, та було запропоновано індекс інклюзивного розвитку (Inclusive Development Index; IDI), який оцінює 107 країн за критеріями зростання, справедливості та стійкості. Це робиться з тієї причини, що економісти та політики надто покладаються на ВВП як на показник економічного розвитку країн на шкоду рівню життя людей9.

Індекс інклюзивного розвитку IDI базується на 12 індикаторах, об'єднаних у три групи, які оцінюють рівень економічного розвитку:

Індекс інклюзивного розвитку (англ. InclusiveDevelopmentIndex) — це альтернативна систему оцінки економічного розвитку країн. Її називають більш сучасним аналогом валового внутрішнього продукту (ВВП) — головного економічного показника, за яким визначається становище країни в світі.

В індексі 12 показників, які розділені на три групи:

  1. Зростання та розвиток:
  1. Інклюзивність:
  1. Наступність поколінь і стійкість розвитку:

 

Для України актуальною на даному етапі є побудова інклюзивної системи розвитку для того, щоб убезпечити себе від проблеми перерозподілу і закласти засади сталого інклюзивного розвитку, які б максимально враховували інтереси всіх учасників економічної діяльності.