Якщо владні представники українського народу не створять і не впровадять альтернативну економічну парадигму та далі залишатимуться у феодально – олігархічній економічній парадигмі, то наша держава може просто остаточно збанкрутувати, стати неспроможною економічно, що в свою чергу потягне народні хвилювання, які вильються в черговий народний бунт, плоди якого, як завжди перехоплять представники того чи іншого олігархічно – кримінального клану з морем невинної крові, поту і сліз. Держава може втратити в результаті чергового олігархічного переділу цілісність та перейти під управління чужих країн та їх транснаціональних корпорацій. Від перестановки доданків сума не змінюється, як олігархів не перетосовуй, всерівно вони будуть паразитувати на народному тілі та постійно воювати руками простих громадян за більший контроль над людьми та ресурсами, використовуючи власних громадян виключно, як рабів та гвинтиків особистих шкурних похотях.

5e68c0b6e94d2.jpg

Але чи можливо змінити ситуацію та вийти з цього «порочного кола». Чи побачимо ми разом колись, хоч проблиск власного достатку і процвітання. Адже живучи в центрі Європи ми ще досі знаходимось в ментальному полоні напівдикого середньовіччя з неофеодалами та неовасалами з великими та малими князьками. Завжди пам'ятаймо, якщо країна захоплена економічно, то немає вже сенсу вводити війська, все і так під контролем.

Але завжди залишається шанс на цій геополітичній шахматній дошці і в нас на даний час залишився єдиний хід, який може переломити хід гри в цілому в нашу користь і він досить простий, зрозумілий та легкий, він вигідний народу та смертельний для його гнобителів.

Єдине, що залишилось в нас це ми самі , все інше ми програли; програли контроль над ресурсами, контроль над виробництвом, контроль над управлінням державою, контроль над всім, що можна тільки контролювати та впливати на ситуацію. Але в нас українців залишився самий важливий козир це ми самі, обдурені, обкрадені, розпорошені, розорені, вбиті на війнах та кримінальних розборках.

Ми живемо і надалі, як у «Капіталі» Карла Маркса, відчужені від результатів нашої спільної праці. А нашим спільним надбанням користується купка паразитів, яких всі знають та з якими ніхто нічого не робить.

Але все ж таки в нас залишаємось ми ті за рахунок кого паразитують наші кровопивці, які бісяться від жиру з нашої крові, поту і сліз. Головне, щоб ми це чітко усвідомили, зрозуміли ситуацію в яку попали та правильно консолідували власні зусилля, правильно організувавшись, бо тільки система може протистояти системі, бо тільки консолідація власних зусиль приведе до перемоги та ладу в цьому хаосі.

І перше за що ми маємо взятись це за створення об'єкта і суб'єкта «громадського капіталізму» — «Громадської Корпорації» завдяки якій ми відновимо контроль над ресурсами, виробничим і торгівельним ринками держави. Наш козир це ми самі і наш внутрішній ринок. Ще Шептицький зрозумів формулу українського зубожіння, кажучи: «Єдина причина бідності українців їх неорганізованість» і тут же прийнявся вирішувати цю проблему досить вдало організувавши кредитівки, навчивши своїх священників економічним азам та пустивши їх у громади творити кооперативи та зав'язувати правильне господарство. І в результаті їм вдалось без власної держави досягти економічного стрибка; українські господарі і громади почали збагачуватись, почали генерувати все більше якісної продукції, яку вже експортували в Європу і не тільки. З'явився український банк Дністер, Маслосоюз, підприємства переробки нафтопродуктів та інші тогочасні технологічні компанії збірної власності.

Є суттєва різниця між спільним і збірним, де спільне значить нічіє і це явище комуністичної парадигми в якій ніколи не буде якості, продуктивності, мотивації та інших позитивних соціально-економічних показників, а от збірне значить складене з приватного та особистого в єдину системну, господарську одиницю, тобто кооператив з цілковитим контролем якості та взаємовідповідальністю. Так виник колись у Галичині кооперативний рух, який кардинально протистояв теорії і практиці " радянської, колгоспно-народної колективізації", яка являлась не природньою формою та спроможна була продукувати тільки проблеми, елементи якої ми перейняли та застосували в розбудові молодої держави, тому і живемо в лайні і надалі. Тому економічну парадигму потрібно кардинально міняти. Потрібно зрозуміти ряд простих державотворчих принципів та істин, впровадивши, які змінимо ситуацію з програшної на виграшну і то досить швидко, якісно і безкомпромісно.

Насправді найважливіше завдання уряду в державі підготувати соціально – економічні умови для створення власними громадянами продуктивних цінностей; економічних (товари і послуги), соціальних, культурних та інших. Уряд повинен створити умови і не заважати створювати загальнонаціональні цінності власними громадянами. Стати своєрідним рефері та силою, яка проводить правильну політику, слідкує за додержання правил гри та букви закону, а все інше зроблять самі громадяни в своїх громадах, які збагачуючись самі збагатять і саму державу. Громада згідно концепту "Українського Стандарту" розглядається, як автономна господарсько-адміністративна одиниця, базова адміністративно-господарська клітинка унітарної мережевої держави Україна.

Український громадянин зможе відстояти власні інтереси тільки завдяки чіткій класифікації та систематизації всіх життєвонеобхідних процесів та явищ, не даючи жодного шансу на проявлення на власному полі злодіїв та загарбників. Отже беремо найменшу клітину держави її громаду. Що необхідно в першу чергу зробити в громаді, щоб підняти її економічно-господарську ситуацію ? Правильно, збільшити економічно-соціальну зайнятість членів громади. Чим більша швидкість та якість тим кращий економічний результат. Тільки тотальна зайнятість населення громади збільшить її капіталізацію; чим більшим буде відсоток фінансових трансакцій в громаді, чим більше буде вироблено та спожито товарів і послуг в ній тим більша буде капіталізація самої громади та кожного її учасника. Тобто системно-звязна правильна зайнятість зможе привести до збагачення кожного громадянина в громаді. Але саму зайнятість ще необхідно правильно організувати та щей в умовах цілковитого економічного захоплення народу кримінально-олігархічними кланами, які паразитують на тілі народу і на тілах окремо взятих громад. Тому правила гри потрібно міняти в нашу користь заставити їх грати на нашому полі і з нашими правилами. Все, що знаходиться на території громади має бути у її співласності; кожен господарський об'єкт, кожне велике і мале стратегічні підприємства, ліси, надра, матеріальні і нематеріальні ресурси. Поряд з приватною власністю пліч опліч іде збірна власність – власність громади, а власність громади і є базовою державною власністю. Прибуток з використання базової та оперативної державної власності накопичується на рахунках державного базового та оперативного фонду (подібно економічній стратегії скандинавських країн).

Правильно визначивши та чітко класифікувавши державну власність ми наведемо лад в нашій економічній системі та направимо фінансовий ресурс з кишень злочинців в кешені кожного громадянина республіки. Як відомо корупція в більшій своїй масі паразитує на державній власності та державній системі прийняття рішень. А отже скоротивши дистанцію прийняття рішень безпосередньо кожний в свою громаду та трансформувавши державну власність в громадську власність кожної громади ми автоматично вб'ємо левову частку корупційного явища, поражаючи цю проблему в корінь. Нариклад, ми всі разом з вами завжди, почувши безчинство збираємось в Києві на Майдані, тому що дистанція прийняття рішення досить велика і знаходиться безпосередньо в столиці, тому туди, як до послідньої інстанції повалили маси неорганізованого народу і методом тику намагались хоч якось вплинути на безлад в країні. Але не зумівши правильно консолідуватись заплатили за свій виступ кров'ю і потом, отримавши у відповідь реванш тих самих сил проти яких і виступали, які відновили власні сили та продовжують затягувати смертельну петлю народному тілу та українству зокрема.

Отже, ми зрозуміли, що необхідно правильно класифікувати та розприділити державну власність з громадським правом розпоряджатись ресурсами, товарно-фінансовими потоками та стратегічними економічно-господарськими рішеннями. Кожна українська громада повинна трансформуватись у форму прибуткового підприємства, а державна власність в своїй основі повинна розприділитись на дві частини; базову власність, яка переводиться на баланс кожної територіальної громади в її новостворене господарське об'єднання – Громадську Корпорацію та Активну або оперативну державну власність, яка необхідна для функціонування державного апарату та активної, або оперативної армії. Таким чином ми посилимо контроль над фінансовими потоками та виб'ємо корито з під рил корупційних свиней. В свою чергу "Громадська Корпорація" переписує правила гри національної валютної системи в свою користь. В неї спочатку з'являється кредитна спілка , а згодом громадський корпоративний банк, який фінансуватиме господарські об'єкти та суб'єкти конкретно в кожній із громад та знаходитеметься в його співвласності. В громаді запроваджується принцип: "користуюсь виключно тільки тими товарами і послугами в яких я являюсь співласником". Такий тактичний економічний хід дозволить реанімувати забутий галицький вислів "Свій до свого по своє". Першим ділом створюється та оживляється економічний мікроклімат в громадах та між громадами в межах "Громадської Корпорації" з сильним самодостатнім внутрішнім ринком. Тобто по простому спочатку, ми самі наситимось своїми продуктами, більше та якісніше почнемо харчуватись, одягатись, подорожувати, оздоровлюватись, купувати краще житло, покращувати рівень життя, освіти і культури, створювати нові продукти та послуги, інтегровувати науку в життя; робити власне життя кращим та якіснішим бо прийшов час попіклуватись за себе самого, за свою сім'ю за громаду та "забити болт" відстоювати інтереси власних катів. Так наприклад в структуру економіки вводиться поняття та структура державної власності похідної від базової державної, а отже і громадської власності – "Базовий Державний Фонд" на якому осідає приріст від використання природніх ресурсів та який замість всіляких субсидій, допомог чи іншого роду дотаційних виплат робить щомісячну базову виплату громадянину держави на його безпосередній рахунок по основному принципу державної політики ресурсно-фінансового розприділення " Все одержує кінцевий бенефіціар, громадянин республіки, учасник громади на особистий рахунок, а уже він виходячи з власних потреб в рамках громадської корпорації здійснює проплати за товари і послуги; освіта, садік, комуналка, придбання рухомого та нерухомого майна і так далі в рамках громадської корпорації. Тобто Громадська Корпорація в громаді одразу запропонує об'єднатись в єдину фінансово-господарську групу малим та середнім підприємцям і по принципу "Мандрагону" капіталізує їх та допоможе з ринком збуту. Такий тактичний хід дозволить оживити зайнятість та економічний мікроклімат в громадах та між громадами в рамках єдиної фінансово-господарської структури "Громадської Корпорації", яка стане єдиним і вирішальним монополістом української економіки, але з поправкою, що всі громадяни держави являтимуться акціонерами даного господарського об'єднання та отримуватимуть дивіденди і базову державну виплату, що в свою чергу збагатить власний народ, збільшить ділову активність та частоту трансакцій, що в свою чергу капіталізує, як окремо взятого громадянина так і державу в цілому. Громадська Корпорація в наступному етапі розвитку має створити вільний громадський медіаресурс, взяти під контроль системи звязку та телекомунікації з інтернет системами включно та нарешті виграти інформаційну війну. Вона має стати єдиним народним підприємством, де кожен громадянин являється його акціонером та який включить в себе в цілісній системній взаємодії весь економічно-адміністративний аспект нашого суспільства. І це стане початком нашої спільної справи та спільної перемоги, перемоги українського народу.

Далі буде…