Я пропоную створити таку партію. У наше століття очікуваного тріумфу демократії.

***
Місто Ефес тисячоліття тому перестало бути міжнародним портом і там, поднявщись в катаклізмі високо в гори, став пам'ятником прадавньої демократії. І це зробило його вічним.
Незважаючи на прірву минулих років, він вражає туристів.
Передусім тонким ароматом присушеної сонцем хвої, азалій, якихось місцевих духмяних трав.
Чистотою мощених мармуром вулиць.
Фасадом Бібліотеки Цельса, що зберігся.
Лікарнею Гіппократа.
Покажчиками керунку до будинку побачень
Будівлею першого у світі демократичного парламенту.
Високими колонами уздовж вулиць, на питання про призначення яких гіди, найчастіше студенти Бакинського університету, знизують плечима.
Відкрию цю нехитру таємницю. До верхівок колон прив'язувалися міцні вірьовки, натягалися упоперек вулиць, і на них кріпилися очеретяні, а у будинків побагатіше і тканинні полотнища, щоб приховати шановний публикум від пекучого сонця.

Хлопченята бігали по вулицях, тягнучи в розмальованих амфорах прохолодні напої і вино

Усе це жадібно поглиналося і вимагало виходу.

І вихід надавався у вигляді громадських туалетів, що утримувалися в зразковому порядку і збереглися досі

(До речі, вони були безкоштовними. Ідея платних туалетів через тисячу років осяяла «економного» Флавия Веспасиана, селянина і крамаря, що став Римським імператором, в правління попередника якого був розіп'ятий Син Божий, а син Веспасіана Тит зруйнував Єрусалимський храм, щоб не возькатися з обдиранням золочених даху та стін, просто напхав храм дровами, заготовленими для жертовного вогнища, підпалив, і золото сонячним струмочком стікло в жадібні підставленіі руки. Гроші не пахнуть, ощадливо мовляв Веспасіан).
Глашатай на входах в місто хрипко сповіщав правила благопристойної поведінки, а тут же у колони, в якій була спеціальна діра, наочно потерпав злісний черговий порушник санітарних правил, на руку якого надягнута була дерев'яна колодка що не давала витягти з діри нещасливу кінцівку, котра «направила свій смердючий уд в запашний палісадник шанованої вдови Пісікакіс», як понуро продовжував виголошувати втомлений службовець на усіхсередземноморських мовах.
Було жарко...
Красива і притягуюча картинка намалювалася.
Зовсім інша картина чекає вас, читач, на вулицях нашого виняткового міста.
Моя пам'ять не тягнеться в античні часи. Але я ще пам'ятаю мэра-коммуняку, який завзято стежив за дотриманням санітарних норм на вулицях квітучого Києва, найзеленішого міста світу. Прізвище його було Згурский. Ви не повірите, але при нім у кожному дворі був діючийтуалет. Безліч їх була побудована і на міських вулицях. Звичайно споруди були «бюджетними» в найпринизливішому сенсі. АЛЕ ВОНИ БУЛИ!
На моїй укоханій Чоколовці першою жертвою нового мера ліг туалет на вул. Єреванській, біля палацу піонерів. Забудовник хвацько заощадив на земляних роботах, і великий, навіть пристойно облаштований підземний туалет перетворився на підвал престижного кооператива.

Людина, що зробила колосальну антисанітарну революцію в Києві, може і не заслуговує на згадку, але місто повинне знати своїх героїв. Героям слава. Олександр Омельченко започаткував злочинну забудову міського центру і парків, покрив плиткою, виготовленою на заводиках ріднихі і друзів, київські тротуари і -головне — знищив більшість громадських туалетів Останнім за моєї пам'яті ліг великий підземний туалет на вул Міцкевича, навіть не забудований, а просто — засипаний. Перед тим дотепно «накрився» туалет на стоянці автобусів Аерофлоту у пл Перемоги, використаний для установки підземних резервуарів автозаправки, побудованою тщанієм, якщо мені пам'ять не зраджує, горезвісного Табачника (ось до речі і шлях до бенефіціара хабаря, якщо комусь цікаво).І площа позбавилася туалетів взагвлі!
Шановні кияни!
Ніякий новий президент не вирішуватиме питання туалетної інфраструктури. Це наша з вами проблема.
Особисто я люблю Париж, але не до такої міри, аби не помічати, як уранці колишні мешканці Сирії приходять раніше дружно відзначитися у стін будівлі центрального вокзалу... коли туалети його закриті на прибирання.
Але Париж нам не світить. Там туалети відкриються, а у нас їх немає.
Дивує мене ще дещо.
Наприклад, навколо парку Ушинського, де і стоїть одноіменний пам'ятник з постійно вкраденими бронзовими буквами*, знаходиться два магазини мереж свіжого пива, три кавові заклади, три магазини з прохолодними та гарячими напоями. У «свіжому пиві» не дозволяється відкрити та ковтнути пінний напій — ліцензія обмежена купівлею. Аналогічна ситуація в усіх скверах Першотравневого масиву.
Природньо, покупець виходить в жару, змучений спрагою, порушує водний баланс організму і благодушно відпочиває на сонечку. Але порушений баланс негайно вимагає відновлення.
Витріщено озираючись, відвідувач парку бачить що? Зелені насадження. Кущики. Привабливі особливо у вечірній відпочивальний час.
Тепер Ви врешті зрозуміли, як правильно ставити наголос у назві цього опусу.
ЗАКЛИКАЮ УСІХ ВСТУПАТИ В ПАРТІЮ ЛЮБИТЕЛІВ ПИСАТИ!

Місце щоденного збору пропоную призначити на Хрещатику, біля мерії, до мера, (вихованця Омельченка) який, говорять, трохи навчився говорити — і вчитимемо його писати!

Олег Кац