Чорне море повільно задихається. І це не метафора — це наслідок евтрофікації, тобто перенасичення води біогенними речовинами (азотом, фосфором, калієм). Звідки вони беруться? В основному — зі стоків агросектору, добрив і побутових очисних споруд, які в багатьох громадах відсутні або працюють «на папері».
Результат — море перетворюється на суп з водоростей.
Влітку — цвітіння, неприємний запах, кисневе голодування, масова загибель риби.
Восени — пляжі виглядають як після хімічної аварії.
Туризм падає, рибальство деградує.
Деякі прибережні райони вже фіксують скорочення вилову бичка й ставриди на 30–40%. Туроператори відверто визнають: відпочивальники тікають від «зеленого моря» до Туреччини. І це не тільки про екологію — це про гроші громад, які втратили сезон.
Зменшення стоків добрив — це не про покарання, а про розумну підтримку. Фермерам треба не штрафи, а інструменти, щоб працювати точніше: системи моніторингу, агродрони, навчання, що дозволяють зменшити використання азоту без втрати врожайності. Якщо землю обробляють із розумом — вона не зливає все у море.
Очисні споруди — ще одна історія про «вічне завтра». Більшість прибережних міст і досі користується каналізацією радянського зразка. Вода, яка мала би проходити очистку, просто зливається у море. І це не вина технологій — це питання пріоритетів. Без модернізації систем водовідведення будь-які плани з порятунку Чорного моря — лише папір.
Варто повернути природні фільтри. Болота, очеретяники, лимани — це не занедбані місця, а живі системи, які безкоштовно виконують роботу очисних споруд. Їхнє відновлення — найдешевший і найнадійніший спосіб утримати баланс. Людям властиво бетонувати проблеми, але природа справляється тихіше і ефективніше.
І нарешті — моніторинг. Не раз на рік у звіті, не «після сезону». Системно, постійно, на основі даних супутників, сенсорів, лабораторних вимірів. Ми не можемо керувати тим, чого не бачимо. А поки держава дивиться на море лише з вікна звіту, воно буквально задихається.
І головне — визнати море економічним активом, а не зоною відпочинку. Якщо воно гине — падає ринок туризму, рибальство, портова логістика, навіть вартість землі біля узбережжя.
