Відомо, що Наполеон І Бонапарт захоплювався геометрією. Для визначення ефективності військового лідерства він використовував «формулу квадрата Наполеона». В основі квадрата – воля, а висота – це розум. Перевага розуму гарантуватиме хороші замисли і плани, але такому розуму не буде вистачати мужності для реалізації ідей. І навпаки, якщо воля превалює, то дії будуть рішучими але не завжди розумними. За Наполеоном видатний військовий лідер водночас повинний бути «збалансованим» в прояві розуму і волі.
Коли в армії збільшується критична маса командирів (начальників), у яких воля превалює над розумом чи навпаки або ще гірше, – коли у них взагалі немає ні волі, ні розуму, – тоді армія деградує, отримує поразку і знищується разом з державою.
Офіційний воєнний історик ЗС США, який у 1944 р. очолював історичне відділення в Європі, бригадний генерал Семюел Маршалл, більше відомий як S.L.A. Marshall (“SLAM"), у своїй книзі "Люди проти вогню" конкретизував формулу Наполеона. Він написав таке: "Сила волі зміцнюється від частого використання. На війні сила волі командира не зміцнюється автоматично разом з досвідом і зростанням знань. Тільки поєднання знання з волею може стати мудрістю. Так само, якщо сила волі командира превалює над його знаннями, її неможливо використати на користь підлеглих. Істинна сила волі виникає від поглибленого вивчення людської природи. Набуваючи знань про те, як мислять інші люди, командир вдосконалюється в управлінні їх думками і вчинками".
Отже, у процесі підготовки як військових лідерів, так всіх військовослужбовців повинний розвиватися не тільки розум, який на практиці перетворюється у здатності, але й необхідно приділяти окрему увагу на формування їх волі. Здатності і воля породжують спроможність діяти в тій чи іншій ситуації. Ці психічні утворення і функції можуть розвиватися і проявлятися в кожного військового індивідуально, однак самі по собі вони нічого не варті в бою.
Коли людина свідомо управляє своєю психікою і вчинками в процесі прийняття рішень для досягнення поставлених цілей – вона вважається вольовою. Прояви сили волі сприяють успішності діяльності, особливо бойової. Мужність, відвага, наполегливість, рішучість, напористість, самостійність, терпіння, самовладання, цілеспрямованість, витримка, ініціативність, сміливість, стійкість – все це вольові якості.
Розглянемо простий приклад. Марксмен – це влучний стрілець піхоти (англ. designated marksman). Він фахівець з точної стрільби на малій і середній дистанціях. Основна його відмінність від звичайного снайпера полягає в тому, що марксмен, зазвичай, є органічною частиною свого підрозділу – бойової команди (combatteam), у той час як снайпер працює поодинці або в парі з іншими снайперами. У механізованих (мотопіхотних) підрозділах завданням таких стрільців є підвищення дальності ведення влучного вогню на відстанях, які перевищують відстань стандартної зброї стрільців підрозділу. Іноді його називають ангійською "sharpshooter", що також означає влучний стрілець.
Він пройшов відповідну підготовку у "Школі снайперів" навчального центру, отримав сертифікацію і додаткову грошову винагороду за рівень своєї підготовленості. Але вона залишається нікчемною, якщо в бою він не має вольових зусиль ризикнути підняти свою голову, прицілитися і знищити когось з ворогів. Його здатності також стають марними, якщо особиста зброя не буде прицільно стріляти, тому що він не підготовлений підтримувати її в стані готовності, особливо в холодні дощові зимові ночі, коли пальці оніміли й сині.
З іншого боку, воля без здатності також нічого не вартує. Якщо наш марксмен не володіє майстерністю як влучний стрілець, але має достатньо сміливості і волі напасти на ворога, розмахуючи своєю зброєю як палицею, це буде дуже героїчно, але нерозумно. Ворог зустріне цей вольовий прояв одним влучним пострілом, і наш "герой" загине. Високий рівень сформованості вольових якостей часто може компенсувати нижчий рівень майстерності і навпаки. Однак солдати і військові лідери, які найкраще готові до бою, мають високий рівень сформованості обох властивостей – здатності і волі. Очевидно, що розум (знання + навички + вміння + якості + досвід = здатності) та воля нерозривно пов'язані між собою.
Здатності, які згодом перетворюються в певних ситуаціях на майстерність, впливають на виникнення волі – і навпаки, воля сприятиме покращенню набуттю здатностей. Найвищий стандарт лідерства командира підрозділу в бою – це підтримання ДОВІРИ особового складу до нього. З довіри виникає така вольова якість як впевненість кожного солдата і сержанта до свого лідера. Вона заснована на поєднанні ЗДАТНОСТІ та ВОЛІ ЛІДЕРА. Тому, якщо командування відповідатиме найвищому стандарту лідерства, воно повинне буде комплексно формувати та розвивати у своїх людей і здатність, і волю.
Раніше я писав, що в сучасній військовій лідерології умовно розглядаються чотири категорії всіх військових (від солдата – до генерала) за своїми рівнями спроможності виконувати завдання в будь-яких ситуаціях. Основними ознаками цих категорій є ЗДАТНІСТЬ і ВОЛЯ виконувати поставлені військовим лідером завдання або місію.
Розглянемо ці категорії спроможностей особового складу більш детальніше.
Перша категорія. Солдат, який "ЗДАТНИЙ і ВОЛЬОВИЙ" – це вершина індивідуальної підготовленості бійця. Військовий лідер працює з ним як ТРЕНЕР з висококласним вінгером у футбольній команді. Такий солдат може працювати з будь-яким типом місії і виконанням наказів. Він робить все правильно, ти не повинен його контролювати і постійно наглядати за ним.
Найкраще, що зробить такий солдат – це якісно виконає свою роботу і заощадить ваш час. Він здобуває вашу довіру до нього. Це такий тип воїна (сержанта, офіцера), який "доглядає" і "дбає" про ваше лідерство, а також як садівник "вирощує" його. Нарешті, якщо ви хочете "делегувати" деякі свої повноваження, тоді передайте їх лише тому, в кому ви впевнені, тому що він здатний їх виконати і проявляє вольові зусилля.
Друга категорія. "НЕЗДАТНИЙ але ВОЛЬОВИЙ" військовослужбовець – це зазвичай новачок в підрозділі. Військовий лідер працює з цією людиною так, начебто відіграє роль – ВЧИТЕЛЯ. Багато чого він ще не знає і не вміє, але бажає. Система базової підготовки може забезпечити йому сформованість необхідних навичок і вмінь, яких вимагає його ВОС (військово-облікова спеціальність). І він, ймовірно ще не уявляє, яка його роль в підрозділі як "операційної одиниці". У плутанині і хаосі військової системи ці новачки можуть швидко розчаруватися і втратити волю і бажання до фахової підготовки. Вони потребують від військового лідера постійної уваги, інструкцій, наставництва та багато часу на "зворотній зв'язок" з ними. Вони "з'їдять" левову частину його часу, але в цьому випадку витрачати свої зусилля і додатковий час – все одно що "вкладати гроші в банк". Може й будуть дивіденди, а може й банк "лусне". Це завжди ризик для військового лідера.
Третя категорія. "ЗДАТНИЙ, АЛЕ НЕВОЛЬОВИЙ" солдат – це головна проблема і душевний біль військового лідера. Він має працювати з цією категорією особового складу так, ніби є БАТЬКОМ для них. Відсутність волі і небажання в такого солдата можуть бути спричинені відсутністю в ньому впевненості. Все, що йому потрібно від вас – це стимул, можливість, підтримка, чуйність, допомога і можливо деяке заохочення. Треба дізнатися причину послаблення його волі. Можливо, у нього сімейні проблеми: важкі стосунки з жінкою, великий борг або кредит в банку, хвороба рідних. Або ж психологічні проблеми із самим собою.
Наприклад, в нього може бути емоційне чи професійне виснаження. Краще, що військовий лідер може зробити для нього – це дозволити йому розповісти про це. Вислухайте його. В будь-якому випадку, військовослужбовця з сімейною чи психологічною проблемою, або "тремтінням в голосі", треба змусити завершити поставлене йому завдання за відповідними стандартами. Людина з проблемою відчуватиме, що зробила щось вартісне для інших, для команди, щось ціннісне, і можливо вона дізнається, що "тремтіння голосу" не спрацьовує і не допомагає вирішити проблему.
Четверта категорія. "НЕЗДАТНИЙ І НЕВОЛЬОВИЙ". Якщо у вашому підрозділі більшість таких військовослужбовців – він вважається небоєздатним. Хтось відібрав цього нездару в армію для того, щоб виконати план укомплектування і не бути знятим з посади. Результати психологічного відбору мають для комплектувальників – "ловців контрактних душ" – лише рекомендаційний характер і вони аж наввипередки ігнорують показники явного кретинізму. Якщо такий "швейк" потрапив до вашого підрозділу, то ви, як військовий лідер, працюєте з цією людиною немовби сільський СТАРОСТА або НАГЛЯДАЧ тюрми. Цей "трутень" взагалі не знає своїх обов'язків, не цікавиться як виконати свою роботу, його абсолютно не хвилює індивідуальна підготовленість. Він – ледацюга.
Замість того, щоб покарати, коли він знову підставить вас, змусьте його будь-яким способом виконати до кінця поставлене вами завдання. Якщо ви відразу покараєте його, то він буде вважатися розумнішим за вас. Якщо він не бажає щось робити, і ти караєш його замість того, щоб змушувати його це зробити, тоді він отримує те, що хотів. Ти думаєш, що ти покарав його, але насправді його винагородив – він перехитрив тебе. "Трутень" буде хизуватися перед іншими і пишатиметься собою, що "забив" на завдання, а його покарали за це.
Змусити такого вояку виконати поставлене йому завдання має ще одну перевагу. Можливо, він вперше у своєму житті завдяки вам щось виконає і нарешті досягне успіху хоча б у чомусь. І, можливо, цей успіх і набута хоча б у чомусь навичка спонукатиме до більшого бажання і прояву волі. І він спробує ще раз чогось досягти у своєму житті і в службі. Можливо. Пишу і сам не вірю.
Витрачати час на нездатного і невольового солдата благородно і гуманно, але це неефективне лідерство з точки зору витрат зусиль, які ви повинні вкласти, щоб вивести його в іншу категорію спроможності. Тому що інші ваші люди могли би виграти набагато більше від витраченого вами часу та зусиль на "трутня". Не дозволяйте йому ледарювати. Не перекидайте його на плечі вашим побратимам в інші підрозділи. Вони вам не подякують, м'яко кажучи. Йому немає місця і в бойових умовах, коли весь підрозділ робить свою роботу. Він стає одним з чинників послаблення боєготовності. Оформлюйте документи на його звільнення. Вже зараз. Якнайшвидше.
Військовим лідерам запропонована проста і практична методика щодо виявлення чотирьох типів військовослужбовців за критеріями їх здатності і вольових зусиль. Відмінності є у всіх людей і це нормально в мирних умовах. Це немає нічого спільного з національністю, віросповіданням, кольором шкіри, статтю або зовнішнім виглядом. Різниця в одному – ви, як військовий лідер, просто маєте справу зі ЗДАТНІСТЮ і ВОЛЕЮ і відповідальний за підготовленість і розвиток всього особового складу. Час, витрачений вами на формування здатності і волі у своїх людей, буде пропорційним результативності діяльності всього підрозділу, а отже, й успішному виконанню ним своєї місії і бойового завдання.
Критична маса здатних і вольових людей, спроможних діяти в будь-якій ситуації і обстановці, завжди більша у видатних військових лідерів.
Вдячний бригадному генералу SLAMу, полковнику Д.Малоуну, "Борсукам" з 503-го, а також фахівцям "Школи снайперів", що створена колишнім керівництвом ГШ в одному з навчальних центрів за те, що своїми книгами, досвідом, здатністю і волею надихають мене підтримувати лідерів нашої армії.
