Останніми тижнями точиться дискусія, яка з концепцій податкової реформи – Мінфіну чи депутатська, краща для України. Як правило, вони протиставляються. Робиться акцент на їх відмінностях. Я ж хочу звернути увагу на спільне. Те, що їх об'єднує.
На жаль, це ігнорування інтересів малого і середнього підприємництва. Обидві концепції передбачають ревізію спрощеної системи оподаткування. Пропонуються зміни, після яких, швидше за все, продовжиться процес звуження спрощенки і триватиме він до тих пір, поки вона не буде ліквідована.
Що це означає?
Що дрібні підприємці виявилися однаково не цікавими для розробників обох концепцій. Про причини можна лише здогадуватися. В кожного вони свої.
Наприклад, великий бізнес вбачає загрозу в малому підприємництві. Сьогодні дрібні підприємці створюють конкуренцію, особливо в роздрібній торгівлі та в сфері послуг. Зазвичай, ціни у них нижчі, обслуговування теж дуже часто на висоті. Великий бізнес це не тішить, оскільки не дає можливості диктувати свої умови і стримує зростання доходів.
Є свій інтерес і у фіскалів. Чим складніше адміністрування податків, тим краще для них. За таких умов, фіскали, діючі і колишні (як податкові консультанти), завжди матимуть роботу. Очевидно, що зі звуженням спрощеної системи, з'являється великий ринок нових клієнтів. В українських умовах, це великий плюс і хороша мотивація для того, аби й далі наступати на спрощенку.
Багатьом політикам малий бізнес теж дошкуляє. Не лише через те, що вони виражають інтереси великого, але й через зайву самостійність дрібних підприємців. Останні завжди мають власну точку зору на події в країні, менш чутливі до популізму і, як правило, хоч якось намагаються контролювати владу. Згадаймо хоча б Майдан, де велика частина людей були саме з малого і середнього бізнесу.
Деякі наші іноземні партнери також не в захваті від спрощеної системи оподаткування. Судячи з останніх категоричних заяв Івана Міклоша та Андерса Аслунда, українські кредитори більше думають про те, як Україна буде віддавати борги, аніж про її довгострокову економічну перспективу. Для них цільовий показник – виконання бюджету, а не ціни, робочі місця чи інші показники. Саме тому наполягають на максимальному звуженні спрощеної системи оподаткування.
Таким чином, можна констатувати створення неформальної коаліції з числа представників різних спільнот. Коаліції, яка прагне задовольнити власний інтерес за рахунок малого і середнього підприємництва. Коаліції, яка не бачить в підприємництві драйвера змін і фактору економічного зростання. Яка переймається сьогоденням і забуває про завтрашній день, про те, що в цій країні є мільйони молодих людей, які прагнуть себе реалізувати.
Чи означає це, що малий бізнес прийме наступ на спрощенку як належне? Ні. Підприємці не один раз доводили, що вміють захищати себе, свої сім'ї і весь середній клас. І на Податковому майдані за часів Януковича-Азарова, і в цьому році, коли Уряд намагався ввести касові апарати.
Багато з них сьогодні активно приймають участь в захисті нашої незалежності. Вони пішли добровольцями, волонтерами, виплачують заробітну плату мобілізованим. Одним словом, є частиною великої української армії, то ж вони вже вийшли і проявили свою позицію. І не потрібно нікому, щоб підприємці приходили під Кабінет Міністрів з пікетами, як це було при «азаровщині».
