Перейшовши дорогу від МакДональдза до стометрівки, пара відразу зійшла з хідника на газон. Він тримав її за руку, а вона знімала, як їхні ноги ступають травою. Він – у бордовій футболці та шортах, на ній – абайя, а обличчя прикриває нікаб. Навіть чорна тканина не може приховати її по-дитячому усміхнене обличчя, золоті смішки так і стрибають з карих очей. Тут стільки трави, а зранку вона ще й мокра. Чоловік пішов вперед, а дружина продовжувала крутитися на місці, фільмуючи на телефон траву, дерева.
Напевно, через кілька днів вони повернуться до своєї кам'янисто-піщаної реальності, а Лейла (насправді, уявлення не маю, як її звати) буде усім своїм родичам і подругам показувати цю смарагдову красу.
