Міф 1 Європа – це рай для геїв, де їм все дозволено
Так. В Європі проводять гей-паради. Але права ЛГБТ+ обмежені там, де вони можуть нанести шкоду суспільству. Перш за все мова йде про донорство крові. В країнах ЄС чоловікам, що мали статеві акти з чоловіками заборонено бути донором. У ВБ, Естонії, Угорщині та ще деяких країнах цей термін пом'якшено з по-життєвого до 12 місяців після останніх статевих зносин. В Канаді – 5 років. Донорство крові геям у Німеччині, Австрії, Литві, Швейцарії, Нідерландах, Хорватії, Люксембурзі заборонено по-життєво.
Чому так? Тому що гомосексуальні стосунки це підвищений ризик захворювання на ВІЛ-інфекцію, сифіліс та плазмові смертельно небезпечні гепатити. Це група ризику.
Така заборона, по-перше, захищає реципієнтів крові, тяжко хворих людей, які потребують здорової крові, по-друге, є своєрідною антирекламою ЛГБТ+. Дивіться, що на вас очікує. Ви в небезпеці.
В Україні та РФ такої заборони немає.
Міф 2 Країни СНД, передусім Україна та РФ, підтримують родинні цінності
Сурогатне материнство
Комерційне сурогатне материнство заборонено в усіх країнах Європи. Деякі країни мають настільки жорстке законодавство, що батьки, які отримали послугу сурогатного материнства в Україні, мають потім безліч проблем з реєстрацією дитини.
Чому країни, в яких дозволена проституція, так жорстко борються з цим явищем? Адже у Німеччині чудова репродуктивна медицина і вони могли б на цьому заробляти гроші? Тому що явище шкідливе:
- для фізичного та психологічного здоров'я жінки, яка погоджується виношувати дитину (процедура передбачає гормональну терапію, ЕКО – це група ризику ускладнень, у тому числі й віддалених; у таких жінок частіше розвивається післяпологова депресія, тощо) ;
- шкідливе для дитини, яка виношується (зареєстровано більший відсоток неврозів у таких діток, ніж у загальній популяції, тому що сурмама змушена відмовлятися від емоційного зв'язку між собою та дитиною, що вона виношує);
- шкідливе для дитини цієї жінки (в сурмами беруть тільки жінок з дітьми, вважається, що жінка, яка змушена «давити» власний материнський інстинкт виношуючи чужу дитину, деформується як мати);
- шкідливе для родини сурмами (реєструється високий процент розлучень в таких родинах, чоловіки, що змушені дозволити жінкам такий «підробіток» часто потім йдуть з родини).
Тобто люди на Заході підрахували, що не варто жертвувати щастям родини з дітьми для того, щоб допомогти бездітній родині отримати генетично споріднену дитину-неврастеніка. Вигідніше допомогти тим, хто може сам народжувати дітей. Там усе рахується, тому й живуть краще.
Сурогатне материнство для іноземців сьогодні заборонено навіть у Індії, де кастове суспільство, де жахливе відношення до жінок, де взагалі набагато більше проблем, ніж у нас.
У нас це тіньова наскрізь корумпована галузь, що процвітає. З найбільш ліберальним підходом, який можна порівняти хіба що з РФ, де є батьки-одинаки, що отримали дітей від сурмам.
Тобто найбільша дискримінація материнства та дитинства – в РФ та Україні, де експлуатують жінок-матерів, що не можуть прогодувати своїх дітей.
Дискримінація материнства під час працевлаштування
В сурмами беруть жінок, які не п'ють, не палять, не вживають наркотики, ведуть здоровий образ життя та мають одну, а ще краще двох дітей. Тобто це порядні жінки-матері, що опинилися в скрутному становищі.
Чому вони погоджуються на таке? Тому що в Україні створено всі умови для дискримінації жінок-матерів. Влаштуватися на роботу, маючи одного, а тим більше двох діточок, дуже складно. Я сама пробувала – шукала і сама, і через біржу. Мені це не вдалося. Довелося освоїти нову спеціальність та відкрити ФОП.
Наша держава не захищає, на заміжню жінку, що має дітей, немає квот. А не в кожної жінки чоловік заробляє суму, достатню, щоб прогодувати таку родину. І, завважте, про сексуальний статус не запитують, а дітей маєш вказати в анкеті. Мами з дітьми йдуть в загальному переліку квот і роботодавці залюбки візьмуть «перед пенсіонера» ніж маму з двома дітками.
Відсутність соціального захисту
В мене ФОП, плачу податки. В податковій сказали, що, якщо закриюсь, на біржу не візьмуть. Допомагати почнуть тільки, якщо пропрацюю півроку з прибутком меншим за половину прожиткового мінімуму для всіх членів родини. ЯК я буду жити ці півроку з дітьми, нікого не хвилює.
Таких як я тисячі, просто більшість працює нелегально. Кожного року можна знайти в газетах заголовки як мати з двома дітьми вбила власних дітей і скінчила життя самогубством/збожеволіла. Це лише те, що потрапляє в газети. Просто всім байдуже, окрім тих, хто розуміє, як це тяжко і страшно.
Ні, я нормально заробляю. Навіть допомагаю іншим, коли є змога. Але кожного разу, коли купую одяг та взуття дітям, яке дорожче, ніж дорослим, я думаю. Коли купую «дитячі» ліки, які також дорожчі, ніж дорослим, я думаю. Коли купую більш-менш здорову їжу – молочку, м'ясо, рибу, фрукти, овочі – думаю. Коли оплачую пломбу в дитячій державній поліклініці, я думаю. Коли плачу за спорт.секцію, думаю. Коли купую книжки та канцтовари, думаю. Коли влітку їду в лутший парк лутшого міста (дорога туди й назад 100 грн разом з дітьми), думаю.
Думаю. Думаю. Думаю. Як живуть ті, хто отримує ще менше за мене…. І ЯК би я жила, якби Господь по милості своїй не підказав мені віднайти для себе новий спосіб заробітку.
В гейропейській Німеччині жінка, що платить податки, може бути впевнена, що за її спиною стоїть ДЕРЖАВА, яка ЦІНУЄ МАТЕРИНСТВО. Держава, яка ДБАЄ про дітей. А, отже й про традиційні цінності.
Там міська влада виплачує матерям за секції, за додаткові уроки, навіть за канцтовари. І все це на додаток до виплат, які надають до 25 (!!!) років. Там жінка, що лишилася без чоловіка може взагалі не працювати, а займатися дітьми, а якщо забажає на роботу, їй допомагають влаштуватися. Там не збирають хворим дітям усім Інтернетом гроші на лікування. Там мати дитини-інваліда відчуває себе повноправним членом спільноти.
Короткий висновок
Наша держава НЕ ХОЧЕ турбуватися про власне майбутнє. Бо діти – то є майбутнє. А щоб довести, що Україна – це Європа, проводить гей паради. Без захисту майбутнього, ми залишимося Рашкою з парадами підара@ів. Не геїв, а саме підара@ів, пробачте. Бо на тих парадах, по моїм підрахункам, на одного задрипаного гомосексуала 10 полісменів та 5 «я сам не гей, але я за рівні права».
Я категорично проти виступів ЛГБТ+ у тому форматі, у якому вони проходять зараз. Я професійний рекламщик, і я знаю, що таке реклама. Це не вимога якихось прав, це реклама того, як класно бути ЛГБТ+.
САМЕ ТОМУ вони майже нічого не говорять про складнощі, а тільки стверджують, що вони пишаються собою. Якщо нам показують геїв в кіно – то це добрі, нещасні люди. Але це на так. Вони такі самі, як і ми. Там є всякі. Більш того, не всі знають, що ЛГБТ+ частіше змінюють партнерів, що це не тільки підвищений ризик ВІЛ, це підвищений рівень наркоманії, алкоголізму, самогубств.
Така реклама напевне зашкодить нашим дітям. Але той формат заходів, що проводиться у нас супроти ЛГБТ+ мені також не подобається. Це або бійки, або калька з їх заходу (реклама сімейних цінностей). Це не працює. Це не спрацювало на Заході і це не працює у нас. Я б залюбки підтримала протест-антирекламу ЛГБТ+. За введення хоча б тих обмежень, які існують на Заході.
Окрім того, я б підтримала ходу проти дискримінації материнства та дитинства в Україні. Проти сурогатного материнства (якщо ми йдемо в Європу, чому ми рівняємося на РФ в цьому питанні?), за підвищення виплат на другу та третю дитину, які були скасовано. За соціальний захист матерів та дітей. За підтримку материнства та дитинства в Харкові та в Україні.
