Інформація для суб'єктів господарювання та банків-резидентів України!
ДФС України на офіційному вебпорталі за посиланням http://sfs.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/387013.html повідомила наступне.
З метою забезпечення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 605 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1147 „Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації“, запобігання порушенням прав суб'єктів господарювання та уникнення затримань митного оформлення товарів, походженням з Російської Федерації, за які було здійснено передоплату до 01.07.2019, ДФС України листом від 26.07.2019 № 24043/7/99-99-18-03-01-17 (далі – лист № 24043) надіслано митницям ДФС інформацію щодо тимчасового механізму отримання ДФС України банківських підтверджень про здійснення передоплати за поставки товарів, що походять з Російської Федерації.
Лист № 24043 розміщено на офіційному вебпорталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/diyalnist-/zakonodavstvo-pro-diy...
Строки, в які розпорядники акцизних складів зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками
Доводимо до відома платників акцизного податку, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі – рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Норми встановлені п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПКУ, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог ПКУ зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
► акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів, – не пізніше 01 липня 2019 року;
► акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1 000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів, – не пізніше 01 жовтня 2019 року;
► акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів, – не пізніше 01 січня 2020 року.
Платник єдиного податку четвертої групи надає площі сільськогосподарських угідь в оренду: врахування в декларації
Об'єктом оподаткування єдиним податком для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Норми встановлені п. 292?.1 ст. 292? Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
При цьому ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року№ 2768-III із змінами та доповненнями визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“ із змінами та доповненнями.
Платники єдиного податку четвертої групи у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується (п.п. 295.9.6 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, до декларації платника єдиного податку четвертої групи (орендодавця) включаються площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що надані ним в користування за договором оренди (суборенди) платнику єдиного податку четвертої групи (орендарю).
Якщо площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду надаються платником єдиного податку четвертої групи (орендодавцем) в користування за договором оренди (суборенди) іншому суб'єкту господарювання – не платнику єдиного податку четвертої групи (орендарю), то площі таких земельних ділянок не включаються до декларації платника єдиного податку четвертої групи (орендодавця).
При цьому за такі земельні ділянки, що не використовуються платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, орендодавець сплачує земельний податок на загальних умовах.
Перевірка з питань дотримання оформлення трудових відносин – фактична перевірка
Згідно з п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) перевірка, яка здійснюється контролюючим органом, зокрема, щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника, вважається фактичною перевіркою.
Після початку перевірки у платника податків виникає обов'язок щодо надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки (п.85.2 ст.85 ПКУ).
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (п.80.6 ст.80 ПКУ).
При сплаті єдиного внеску поле „Призначення платежу“ розрахункового документа заповнюється таким чином:
у полі № 1 – зазначається службовий код (»*");
у полі № 2 – друкується розділовий знак ";" та код виду сплати («101" – Сплата суми єдиного внеску);
у полі № 3 – друкується розділовий знак ";" та код за ЄДРПОУ платника (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), який здійснює сплату (або реєстраційний номер облікової картки платника податків (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);
у полі № 4 – друкується розділовий знак ";" та роз'яснювальна інформація про призначення платежу;
у полі № 5 – друкується розділовий знак ";", поле не заповнюється;
у полі № 6 – друкується розділовий знак ";", поле не заповнюється;
у полі № 7 – друкується розділовий знак ";", поле не заповнюється.
Порядок заповнення платіжних документів на сплату єдиного внеску
Заповнення платіжних документів на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) визначено Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 "Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів".
Повідомлення про прийняття на роботу
Відповідно до норм Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та подання повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби.
Роботодавець до початку роботи найманого працівника зобов'язаний повідомити органи ДФС про прийняття працівника на роботу. Порядок повідомлення про прийняття працівника на роботу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" (далі — Постанова № 413).
Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі — Повідомлення) складають при укладанні безстрокового трудового договору, строкового трудового договору (на визначений строк, установлений за погодженням сторін; на час виконання певної роботи, з сезонними або тимчасовими працівниками) та контракту.
Повідомлення подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою — підприємцем до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до Постанови № 413 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
- засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Допустили помилку у повідомленні про прийняття працівника на роботу. Як виправити
До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором власник підприємства, установи, організації або фізична особа повинна подати до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття такого працівника на роботу.
Обов'язок з подання повідомлення поширюється виключно на трудові відносини (коли з працівником укладається трудовий договір).Форма повідомлення про прийняття працівника на роботу затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015року № 413. Пунктом 2 додатка до Постанови встановлено тип повідомлення:
-«початкове" — подання інформації про прийняття працівника на роботу;
- "скасовуючи" — подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.
У разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу "скасовуючи" з помилковими даними і одночасно повідомлення типу "початкове" з правильними даними.
Накладення штрафу за подання уточнюючої інформації про прийнятих працівників до фіскальних органів чинним законодавством не передбачено.
Своєчасно не сплачено єдиний внесок. Що роботодавцю необхідно знати про відповідальність?
Страхувальники-роботодавці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким є календарний місяць (ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 2464).
Гірничі підприємства зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. В разі, коли останній день строку сплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем (п. 11 розд. IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).
До роботодавців відповідно до ст. 25 Закону № 2464 застосовуються штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску:
- одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) — у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
- у розмірі 20% несплачених або несвоєчасно сплачених сум єдиного внеску.
Суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення (ч.10 ст. 25 Закону № 2464).
Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення):
- Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, у тому числі авансових платежів, у сумі:
- що не перевищує 3 НМДГ, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від 40 до 80 НМДГ. За повторне протягом року вчинення таких дій – від 150 до 300 НМДГ.
- більше 300 НМДГ – тягне за собою накладення штрафу на зазначених осіб від 80 до 120 НМДГ. За повторне протягом року вчинення таких дій – від 150 до 300 НМДГ.
Податкова знижка на навчання
Відповідно до ст. 166 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено п. 166.3 ст. 166 ПКУ. До зазначеного переліку включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
Фізична особа, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання, на вимогу контролюючого органу крім декларації про майновий стан і доходи подає:
відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери;
договір з навчальним закладом, додаткову угоду за наявності;
довідку про отримані у звітному році доходи;
документи, які підтверджують ступінь споріднення, тощо.
Для прискорення проведення контролюючим органом розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум доцільно надавати до контролюючого органу копії зазначених документів.
Громадяни, які бажають скористатися правом на нарахування податкової знижки, мають право надати декларацію до кінця року, що настає за звітним, тобто до 31 грудня 2019 року включно.
ДФС виявлено 10,3 тис. нелегальних найманців
У січні-червні 2019 року органами ДФС встановлено порушення при виплаті заробітної плати та інших доходів в 42,7 відс. суб'єктів господарювання, які перевірялися.
За результатами перевірок порушникам донараховано до сплати 471,7 млн грн податку на доходи фізичних осіб, 146,1 млн грн єдиного внеску та 35,4 млн грн військового збору.
За рахунок вжитих заходів податкового контролю було виявлено 10,3 тис. найманих осіб, праця яких використовувалась роботодавцем без оформлення трудових відносин.
Фахівці служби беруть участь у робочих групах з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, створені за ініціативою місцевих органів виконавчої влади. Під час рейдів здійснюються обстеження виробничих, торгових приміщень юридичних та фізичних осіб, місць здійснення підприємницької діяльності. Крім того, з роботодавцями проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання податкового законодавств. Завдяки цьому за 6 місяців цього року роботодавцями додатково укладено 82,2 тис. трудових угод з найманими працівниками.
За січень-червень 2019 року до державної реєстрації залучено 11,8 тис. громадян, які здійснювали підприємницьку діяльність неофіційно. До бюджетів додатково сплачено 12,5 млн грн податків та зборів та 14,4 млн грн єдиного внеску.
У липні сума нарахованого податку на додану вартість зросла на 2 млрд гривень
За результатами декларування у липні 2019 року нараховано до сплати 18,1 млрд грн податку на додану вартість. Це на 2 млрд грн більше аналогічного періоду минулого року. У липні 2018 року цей показник складав 16,1 млрд гривень. При збільшенні обсягів постачання на 22 млрд грн (приріст 3,5%) збільшення нарахувань відбулося на 12,1 відсотка, або на 2 млрд гривень.
Найбільшу суму податку – 10,7 млрд грн нараховано суб'єктами господарювання з доходом менше 200 млн грн – майже 221,6 тис. суб'єктів. 4,7 млрд грн. нараховано 70 суб'єктами господарювання, доходи яких перевищують 1 млрд грн., та 2,7 млрд грн. – 294 суб'єктами господарювання, доходи яких від 200 млн грн до 1 млрд грн.
Також спостерігається адекватність нарахування податкових зобов'язань у порівнянні до попереднього місяця поточного року: при зменшенні обсягів постачання на 46 млрд грн., або 6 відсотків, зменшення нарахувань відбулося лише на 0,3 млрд грн., або на 2 відсотки.
У цілому ж у 2019 році нараховано до сплати 135,9 млрд грн ПДВ, що на 12,4 млрд грн більше аналогічного періоду минулого року (123,5), а приріст склав 10 відсотків.
Найбільше збільшення нарахувань порівняно з минулим роком відбулось по галузях економіки:
виробництво тютюнових виробів – зростання на 327,5 млн. грн.;
роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами – на 114,2 млн грн;
торгiвля електроенергією – 85,3 млн. грн.
Податкове навантаження у липні 2019 року складає 2,8 відсотка, що на 0,2 відс. більше, ніж за аналогічний період минулого року.
У липні очікується збір з ПДВ з урахуванням бюджетного відшкодування у сумі 7,8 млрд грн., або 109,8 % виконання індикативного показника.
До уваги платників акцизного податку!
Державна фіскальна служба України, відповідно до пункту 30 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 408, інформує, що 28.07.2019 буде проводитися технічне обслуговування системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Порядок декларування походження транспортних засобів
Пунктом 2 частини четвертої статті 44 Кодексу встановлено, що документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються у разі якщо товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита відповідно до розділу XII Кодексу.
Згідно з частиною дев'ятою статті 43 Кодексу до додаткових відомостей про країну походження товару належать відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до вимог статті 40 Кодексу країною походження транспортних засобів вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки (виробництва), достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки (в результаті їх переробки змінено класифікаційний код товару за УКТЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків).
У зв'язку з цим ідентифікаційний номер транспортного засобу (далі — VIN- код), який являє собою структуроване поєднання літеро-цифрових позначень, що надається виробником транспортному засобу з метою його ідентифікації та містить інформацію про географічну зону та країну виробництва (завода-виробника), належить до додаткових відомостей про країну походження товару.
З урахування викладеного, для підтвердження того, що засоби не заборонено до ввезення в Україну, громадяни декларують країну походження транспортних засобів (крім тих, на які запроваджено особливі види мита) на підставі відомостей, що містяться в VIN-коді, інформація про який зазначається у технічному паспорті на транспортний засіб або в інших документах та декларується у графі 31 митної декларації.
У графі 44 митної декларації документ про походження транспортних засобів, складений компетентною особою/організацією відповідно до його VIN-коду, зазначається за кодом "7017" згідно з відомчими класифікаторами інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.
Звертаємо увагу, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України, то документ, що підтверджує країну походження товару, має подаватися обов'язково (частина друга статті 44 Кодексу).
Земельний податок
Звертаємо увагу фізичних осіб, власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів.
Правила сплати податку за земельні ділянки у 2019 році не зазнали кардинальних змін у порівнянні з минулим роком.
Власники землі та орендарі платитимуть податок за земельні ділянки у двох формах:
— земельний податок (п.п. 14.1.72 ПКУ);
— орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.136, ст. 288 ПКУ).
Плата за землю це обов'язковий платіж у складі місцевого податку на майно, який стягується в формі земельного податку або орендної плати (якщо мова йде про ділянки державної і комунальної форми власності).
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка землі (далі — НГО), з урахуванням коефіцієнта індексації, а в разі відсутності такої оцінки, площа земельних ділянок.
НГО проводиться за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Вона проводиться не рідше ніж раз в 5-7 років для земель в межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, а також сіль господарських земель за межами міст і сіл. Для інших земель за межами населених пунктів цей інтервал більше — 7-10 років.
При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 6 розділу ХХ ПКУ, індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО земель, застосовується зі значенням:
• для сільгоспугідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ і перелогів) – 100%;
• для земель несільськогосподарського призначення – 106%.
Ставка земельного податку встановлюється місцевими радами:
за земельні ділянки з проведеною нормативною грошовою оцінкою податок на землю становить не більше 3% (для сільськогосподарських угідь не більше 1%) від їх нормативної грошової оцінки, крім деяких категорій земель, про які буде сказано далі. Наприклад, нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 30 тисяч гривень. Розмір платежу з податку дорівнюватиме 900 грн. (30 000/100% х 3%).
за землі сільськогосподарських угідь ставка податку на землю не може встановлюватися більше 1% від нормативної грошової оцінки;
за землі, що знаходяться в постійному користуванні підприємств, ставка податку не більше 12% від нормативної грошової оцінки;
за земельні ділянки, що знаходяться поза населеними пунктами і не мають нормативної грошової оцінки, ставка податку на землю складає не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по відповідній області.
Окремо ПКУ встановлює, що податок на землю лісового фонду оплачується в складі рентної плати за спецвикористання лісу, а в разі використання нелісових земель лісовими господарствами податок на землю сплачується на загальних підставах.
Земельний податок сплачують власники ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі.
Нарахування земельного податку для фізичних осіб проводиться до 1 липня і надсилається у вигляді податкових повідомлень, а оплата повинна бути здійснена протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення.
Крім того, суму податкового зобов'язання, зокрема і земельного податку, завжди можна дізнатися у податковому органі за місцем знаходження земельної ділянки.
В аналогічному порядку здійснюється нарахування фізичним особам орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, та визначаються терміни її сплати (п. 288.7 ПКУ).
Якщо фізична особа здає пай в оренду, то плата за землю здійснюється у формі орендної плати, зазначеної в договорі, однак фактично вона не може бути менше або більше податку на землю.
При цьому у власника землі виникає дохід, з якого повинен бути сплачений податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) в розмірі 18% і військовий збір 1,5%.
Якщо фізична особа здає земельну ділянку в оренду суб'єкту господарювання, то подавати декларацію з податку на доходи йому не потрібно. Якщо здає в оренду іншій фізичній особі, то орендодавець зобов'язаний самостійно задекларувати свої доходи і самостійно заплатити ПДФО і військовий збір.
Зі сплати податку за земельні ділянки статтею 281 ПКУ встановлено ряд пільг:
інваліди першої і другої групи;
громадяни, які виховують трьох і більше дітей до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія закону про статус ветеранів війни;
постраждалі від наслідків аварії на ЧАЕС.
Всі ці пільги діють не більше ніж на одну земельну ділянку за кожним з видів:
для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більше 2 га;
для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка): у селах — 0,25 га, в селищах — 0,15 га, в містах — 0,1 га (10 соток);
для індивідуального дачного будівництва — 0,1 га;
для будівництва індивідуальних гаражів — 0,01 га;
для ведення садівництва — 0,12 га.
Якщо фізична особа має більше однієї земельної ділянки, вона повинна подати до податкової заяву і вказати, який з земельних ділянок буде звільнений від податку.
За несплату податку в терміни визначені ПКУ фізичних осіб чекає штраф в розмірі 10% суми боргу (при затримці на 30 днів) або 20% при більш тривалому терміні плюс пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Підприємець – пенсіонер, який отримує пенсію згідно законодавства іншої країни, не звільняється від сплати єдиного внеску
Фізична особа — підприємець, яка є пенсіонером за віком та отримує пенсію згідно законодавства іншої країни, нараховує і сплачує єдиний внесок на загальних підставах.
При цьому у відомстві зазначають, що фізична особа — підприємець, у тому числі платники єдиного податку, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Зазначена норма передбачена частиною четвертою статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями.
Про надання звітності за формою №1-ДФ !
Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Тобто, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) (далі – звіт) подають усі без виключення суб'єкти господарювання, котрі мають найманих працівників. А також, юридичні особи та фізичні особи – підприємці, які виплачують доходи фізичним особам. Звіт подається до контролюючого органу за місцем розташування суб'єкта господарювання, у разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, звіт у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцем знаходження та надсилає копію до податкового органу за місцем знаходженням такого відокремленого підрозділу.
Звітним періодом є календарний квартал, звіт подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
Форма № 1ДФ складається у паперовій або електронній формі. Якщо кількість рядків у звіті не більше 5, дозволено подавати лише у паперовому вигляді. Якщо перевищує, то звіт подається засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо використання електронного цифрового підпису відповідальної особи податкового агента або на паперовому носії разом з електронною формою на електронному носії інформації.
Даний розрахунок за формою №1-ДФ подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податків податковим агентом.
Нові форми реєстраційних документів для отримання електронних довірчих послуг
З 1 серпня 2019 року набуває чинності Регламент Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДФС, який оприлюднено на офіційному інформаційному ресурсі надавача https://acskidd.gov.ua.
Також затверджено Договір про надання електронних довірчих послуг та нові форми реєстраційних документів:
- Реєстраційна картка для фізичної особи;
- Реєстраційна картка для юридичної особи;
- Додаток до Реєстраційної картки;
- Заява про зміну статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;
- Додаток до заяви про зміну статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
З 1 серпня 2019 року набуває чинності Регламент Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДФС, який оприлюднено на офіційному інформаційному ресурсі надавача https://acskidd.gov.ua.
Також затверджено Договір про надання електронних довірчих послуг та нові форми реєстраційних документів:
- Реєстраційна картка для фізичної особи;
- Реєстраційна картка для юридичної особи;
- Додаток до Реєстраційної картки;
- Заява про зміну статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;
- Додаток до заяви про зміну статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
З 1 серпня 2019 року для отримання електронних довірчих послуг всім клієнтам необхідно застосовувати нові форми реєстраційних документів. Форми реєстраційних документів попереднього зразка будуть прийматися відокремленими пунктами реєстрації користувачів Надавача до 31 липня 2019 року включно.
Звертаємо увагу, що нові форми клієнти можуть застосувати вже зараз, не очікуючи 1
Ключі згенеровані на незахищені носії ключової інформації діятимуть до закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
Повернення помилково сплачених коштів: з 01.08. 2019 заяву можна подавати в електронній формі
Доводимо до відома платників, що 26.04.2019 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі – Наказ № 60), яким затверджено Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені (далі – Порядок).
Так, Порядком запроваджено єдину автоматизовану систему створення, підписання, погодження електронних документів, їх передавання, одержання, оброблення з використанням електронного цифрового підпису та інформаційно-телекомунікаційних технологій і систем.
Порядок застосовується щодо повернення платежів, які належать:
► державному бюджету, з першого числа четвертого місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування вищезазначеного наказу, тобто з 01.08.2019;
► місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, з першого числа сьомого місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування цього наказу – з 01.11.2019.
Отже, починаючи з 01 серпня 2019 року, платники податків мають змогу подати заяву, у довільній формі, на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань по платежах, належних державному бюджету в електронному вигляді через приватну частину "Електронного кабінету" вибравши меню "Листування з ДФС".
Наказ № 60 опубліковано у інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 26.04.2019 № 32.
За відсутність з вини платника реєстрації акцизних складів у СЕАРП та СЕ з 01.10.2019 законодавством передбачені штрафи
Звертаємо увагу платників акцизного податку, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628–VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до п. 128?.2 ст. 128? Податкового кодексу України (далі – ПКУ), редакція якого набула чинності з 01.07.2019.
Вищезазначеним пунктом передбачено, що відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП та СЕ) платником акцизного податку – розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 000 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2 000 000 гривень.
Водночас, п. 25 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ, зокрема, передбачено, що норми п. 128?.2 ст. 128? ПКУ, яким запроваджено нові штрафні санкції, застосовуються з 01 жовтня 2019 року.
