Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформує:

Запроваджено ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни, зокрема, до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481), відповідно до яких з 01.07.2019 запроваджено ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

З урахуванням зазначених змін, відповідно до ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років. Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлюється в розмірі 780 гривень.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (зокрема, зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

► документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

► акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального;

► дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.

У разі, якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта.

Водночас, тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб'єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року (ст. 18 Закону № 481).

Лікарняний або відпустка не звільняє ФОП – платника єдиного податку, який не є роботодавцем, від сплати єдиного внеску

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Норми визначені п. 295.5 ст. 295, п.п. 298.3.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Щоб скористатись правом на відпустку, вищезазначеним платникам необхідно подати до територіального органу ДФС заяву у довільній формі з інформацією про період запланованої відпустки чи терміни втрати працездатності.

Слід зазначити, що фізичних осіб підприємців (далі – ФОП), які є платниками єдиного податку другої і третьої груп і використовують працю найманих працівників, на період відпустки не звільнено від сплати єдиного податку.

Крім того, звільнення ФОП – платників єдиного податку першої і другої груп (якщо вони не є пенсіонерами або особами з інвалідністю), які не використовують працю найманих осіб, від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) законодавством не передбачено.

Отже, єдиний внесок за себе такі ФОП – платники єдиного податку сплачують за всі місяці, у яких він застосовував спрощену систему оподаткування, у тому числі і за місяць відпочинку або перебування на лікарняному.

До уваги рієлтерів!

Суб'єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов'язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов'язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.

Норми встановлені п.п. 170.1.6 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України.

ДФС підписано Меморандум про співпрацю у розбудові механізму перевірки інформації про бенефіціарних власників

ДФС України спільно з іншими державними органами 18 липня 2019 року підписано Меморандум про співпрацю у розбудові механізму перевірки інформації про бенефіціарних власників.

Меморандумом передбачено впровадження Концепції механізму проведення перевірки достовірності інформації про кінцевих бенефіціарних власників з метою протидії корупції, відмиванню коштів, шахрайству, ухиленню від сплати податків та іншим злочинам, які пов'язані з фіктивною діяльністю компаній.

ДФС була членом міжвідомчої робочої групи, до складу якої також входили представники Державної служби фінансового моніторингу, Національного банку України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України. За підтримки Консультаційного фонду підтримки асоціації Україна-ЄС членами робочої групи протягом 2018 року розроблено проект концепції перевірки кінцевих бенефіціарних власників.

Підписаний Меморандум є «дорожньою картою», в якій визначені кроки, терміни та відповідальні особи за реалізацію концепції.

Так, ДФС спільно з іншими учасниками меморандуму братиме участь у розробці та організації бізнес-процесів перевірки відомостей про бенефіціарних власників (опис бізнес-процесів, визначення кінцевих бенефіціарів, опис взаємодії інформаційних систем, структур та форматів даних) із врахуванням стандартування даних BODS (Beneficial Ownership Data Standart) тощо.

Впровадження концепції сприятиме створенню прозорої бенефіціарної власності в Україні, надання прав ДФС для здійснення аналізу, перевірки інформації, що надавалась до Державного єдиного реєстру, з метою встановлення ознак правопорушень. Крім того, ДФС отримає повноваження притягнення до відповідальності у випадках ненадання або надання неправдивої інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника.

Проект Концепції був розроблений відповідно до Плану заходів на 2017-2019 роки з реалізації Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 601-р, та Плану дій щодо удосконалення національної системи фінансового моніторингу за результатами 5-го раунду оцінки України Комітетом MONEYVAL, схвалений Рішенням 5-го засідання Ради з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення від 12 квітня 2018 року та підтримано дорученням Кабінету Міністрів України від 29.05.2018 № 16465/1/1-18.

У квітні 2019 року в рамках Програми «Лабораторія проектів для імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС» розроблений проект Концепції був презентований та отримав нагороду як найкращий інноваційний проект.

Інформацію розміщено на офіційному вебпорталі ДФС України за посиланням http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/386187.html

Обов'язкове укладення трудових договорів з найманими працівниками передбачено законодавством про працю

Нагадуємо роботодавцям, що порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками однаковий для всіх, незалежно від того, чи є вони юридичними особами, чи фізичними особами-підприємцями.

Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № № 322-VIII із змінами та доповненнями (далі – КЗпПУ) регулюються трудові відносини всіх працівників, визначаються засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до праці, гарантуються кожному права на працю з оплатою не менше мінімального розміру, встановленого державою.

Так, ст 21 КЗпПУ визначає, що трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Порядок укладення трудового договору регулюється ст. 24 КЗпПУ, якою зокрема, визначається, що трудовий договір укладається в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Трудовий договір вважається укладеним лише після підписання його роботодавцем і працівником та оформлення наказу чи розпорядження про прийняття працівника на роботу.

Статтею 24 КЗпПУ передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, юридичні особи і ФОП до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором потрібно подати повідомлення до контролюючих органів за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» в один із таких способів :

► засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

► на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

► на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Особливості заповнення платіжного доручення у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка

на електронний рахунок у СЕА ПДВ

Нормами п. 200¹.2 ст. 200¹ Податкового кодексу України встановлено, що платникам ПДВ автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з п. 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 569) рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі – електронний рахунок) – рахунок, відкритий платнику ПДВ в Державній казначейській службі України (далі – Казначейство), на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми ПДВ, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.

Електронний рахунок відкривається платнику ПДВ Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Пунктом 6 Порядку № 569 передбачено, що Казначейство відповідно до вимог ст. 69 ПКУ надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника ПДВ про реквізити його електронного рахунка.

При заповненні реквізитів отримувача у платіжних дорученнях у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ):

у полі «Отримувач» необхідно заповнювати назву платника;

у полі «Код» необхідно заповнювати податковий номер платника податку, за яким ведеться облік у контролюючих органах;

- у полі «Банк отримувача» необхідно заповнювати «Казначейство України (ел. адм. подат.)»;

- у полі «Код банку» необхідно заповнювати "899998";

- у полі «№ рахунка» необхідно заповнювати номер рахунка, вказаний в електронному повідомленні або отриманий в Центрі обслуговування платників за основним місцем обліку.

Поле «Призначення платежу» такого платіжного доручення необхідно заповнювати згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, викладених у додатку 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 із змінами (далі – Постанова № 22).

Відповідно до п. 3.7 Постанови № 22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у полі № 4 друкується роз'яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Наприклад: «перераховано з власного поточного рахунка на електронний рахунок».

У розрахункових документах на сплату (стягнення) платежів до бюджету цей реквізит заповнюється з урахуванням вимог Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 із змінами, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.2015 за № 974/27419.

Облік з 23.07.2019 в СЕАРП та СЕ пального, ввезеного на митну територію України

ДФС України надано роз'яснення щодо нової системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі – СЕАРП та СЕ), а саме з питань обліку в СЕАРП та СЕ пального, що ввозиться на митну територію України.

Так, обсяги ввезеного на митну територію України пального обліковуються в СЕАРП та СЕ та зараховуються автоматично на підставі оформлених митних декларацій у розрізі платників податку та умов оподаткування пального за кожним кодом товарної під категорії згідно з УКТЗЕД.

Податковий кодекс України (далі – ПКУ) відносить до пального всі підакцизні товари, визначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.

У зв'язку з цим з метою обліку та зарахування ввезеного пального за даними митних декларацій в розрізі умов оподаткування до СЕАРП та СЕ, з 23.07.2019 при декларуванні за митними деклараціями типів «ІМХХYY» (де «ХХ» — код відповідного митного режиму "40" або "41", а "YY" один із кодів «АА», «ДР», «ТЕ», «ТК», «ТФ», «ТН», «ДТ») товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ (крім не підакцизних товарів за кодами згідно з УК ТЗЕД 2710 19 62 00, 2710 19 64 00, 2710 19 68 10, 2710 19 68 20, 2710 19 68 90, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00, що згідно з описом можуть належати як до підакцизних, так і до не підакцизних), у графі митних декларацій додатково до відомостей, передбачених Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, необхідно зазначати код виду умови оподаткування пального акцизним податком згідно із ПКУ, а саме:

"01" – сплата акцизного податку в загальному порядку за ставками згідно з п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ;

"02" – звільнення від оподаткування акцизним податком згідно зі ст. 213 ПКУ;

"03" – оформлення векселя та часткова сплата акцизного податку на умовах, встановлених п. 229.8 ст. 229 ПКУ, при ввезенні на митну територію України бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710123100, 2710127000 та 2710192100;

"04" – оподаткування на умовах, встановлених пунктами 229.2 – 229.7 ст. 229 ПКУ пального, ввезеного на митну територію України як сировина для виробництва непідакцизної продукції.

На паперовому примірнику митної декларації зазначені вище відомості відображатимуться в графі «В» митної декларації у квадратних дужках.

Строки сплати податкового зобов'язання з єдиного податку «спрощенцями» четвертої групи

Платники єдиного податку четвертої групи сплачують єдиний податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі – 10 відсотків; у II кварталі – 10 відсотків; у III кварталі – 50 відсотків; у IV кварталі – 30 відсотків.

Норми встановлені п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Платники єдиного податку четвертої групи, зокрема, юридичні особи, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі – у порядку, визначеному п.п. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПКУ (п.п. 295.9.3 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).

Платники єдиного податку четвертої групи перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (п.п. 295.9.8 п. 295.9 ст. 295 ПКУ).