За невчасне подання податкового розрахунку за формою № 1ДФ передбачена відповідальність

Особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

Неподання розрахунку №1 ДФ, або подання його з порушенням встановлених строків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року вже було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Сплачені благодійні внески включаються до податкової знижки

Відповідно до підпункту 166.3.2 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 Податкового кодексу, суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Зокрема, одним із документів, які підтверджують надання пожертви (благодійної допомоги), є договір про пожертву.

Для отримання податкової знижки, платник податків подає за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію про майновий стан і доходи. Нагадаємо, граничний термін подання податкової декларації – 31 грудня 2019 (включно).

«Єдинники» зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів при порушенні умов щодо перебування на спрощеній системі оподаткування

Відповідно до п.п. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.

Згідно з п. 293.4 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої — третьої групи (фізичні особи — підприємці) у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п.п. 1, 2 і 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно.

Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Слід зазначити, що платники єдиного податку першої та другої груп у разі перевищення обсягу доходу, встановленого п. 291.4 ст. 291 ПКУ для відповідної групи платників, мають право перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для інших груп, у порядку та на умовах п.п. 1- 2 п. 293.8 ст. 293 ПКУ.

Отже, якщо фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку порушують умови, визначені ПКУ щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, то такі платники зобов'язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснене одне із порушень, перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

Окрім того, вказані фізичні особи – підприємці в податковій декларації платника єдиного податку додатково повинні відобразити окремо доходи, отримані від здійснення операцій, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, та застосувати до них ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків.

Приватні підприємці за найманих працівників обов'язково мають подавати податковий розрахунок ф. №1ДФ та звіт з ЄСВ

Фізособи-роботодавці мають подавати звіт з ЄСВ щомісячно протягом 20 к.дн за звітним місяцем, а ф. №1ДФ – щокварталу протягом 40 к.дн за звітним кварталом.

Відтак, у фіскальному відомстві Буковини деталізують, до початку роботи працівника слід подати до органу ДФС за місцем обліку ФОП як платника єдиного внеску повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, встановленою постановою КМУ від 17.06.2015 р. №413.

Підприємці, які використовують працю найманих осіб, також повинні подавати Звіт із ЄСВ за формою додатка 4 до Порядку, затвердженому наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435. Звіт подається щомісячно протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця. У разі, якщо останній день строку подання Звіту припадає на вихідний (святковий) день, останнім днем його подання вважається перший після нього робочий день (п. 14 р. ІІ Порядку №435).

Про суми нарахованої заробітної плати та суми утриманого податку на доходи фізичних осіб і військового збору підприємцям – роботодавцям слід звітувати шляхом подання Податкового розрахунку за формою №1ДФ, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. №4.

Податковий розрахунок (ф. №1ДФ) подається щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за звітним кварталом. Якщо останній день строку подання ф. №1ДФ припадає на вихідний (святковий) день, останнім днем вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ПКУ).

Слід знати, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір сплачуються (перераховуються) під час виплати заробітної плати. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документу на перерахування податку і збору до бюджету. Якщо дохід (зарплата) надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою із каси, ПДФО та військовий збір сплачуються протягом 3-х банківських днів, що настають за днем нарахування (виплати, надання) доходу (ст. 168 ПКУ).

Єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників, сплачується не пізніше 20 числа наступного місяця.

Для упередження порушень чинного законодавства щодо своєчасності та повноти сплати податків та ЄСВ, недопущення втрат бюджету та виникнення податкового боргу, підприємцям слід уважно заповнювати реквізити рахунків у розрахункових документах.

Куди надходить платіжка на сплату транспортного податку тимчасово переміщеній особі

Громадяни України, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Крім того, фізичні особи – платники податків повинні подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем тимчасового перебування фізичної особи (місце переміщення з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції).

Нагадаємо, що згідно із п. п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПКУ визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податкова вимога: як платнику оскаржити

Відповідно до абзацу першого п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПКУ платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Пунктом 56.1 ст. 56 ПКУ встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПКУ).

Згідно з абзацом першим п. 56.3 ст. 56 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржують.

Коли останній день строків, зазначених у ст. 56 ПКУ, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 56.13 ст. 56 ПКУ).

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ст. 56 ПКУ).

Статтею 19 прим. 1 ПКУ визначено перелік функцій контролюючих органів. Функцію здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Тобто для оскарження податкових вимог, направлених органами ДФС, діє однорівнева система адміністративного оскарження.

Таким чином, при прийнятті платником податків рішення про оскарження податкової вимоги платник податків має право звернутися до ДФС із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником такої вимоги.

Рішення ДФС, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПКУ).

Порядок судового провадження щодо оскарження рішень контролюючого органу регулюється положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Чи можна відкликати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування?

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої-третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до п. п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Згідно з п. п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (п. п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ).

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (п. п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п. п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Таким чином, норми ПКУ не передбачають можливості суб'єктом господарювання відкликати подану ним заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.

Що завадить обрати другу групу єдиного податку

Відповідно до п. п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) однією з умов перебування фізичних осіб – підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Сторонами договору про надання послуг виступають замовник (послугоотримувач) та виконавець (послугонадавач).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох зобов'язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник має право вимагати виконання цього обов'язку, та правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Враховуючи зазначене, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи надає послуги відповідно до договору, яким визначено, що замовником є фізична особа, яка підписує акт виконаних робіт, але вартість виконаних послуг для фізичної особи оплачує юридична особа, яка не є платником єдиного податку, то такий підприємець має право обрати другу групу платника єдиного податку.

Якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи надає послуги відповідно до договору, яким визначено, що замовником є юридична особа – не платник єдиного податку, яка підписує акт виконаних робіт та оплачує вартість виконаних послуг, то такий підприємець порушує умови, передбачені Податковим кодексом України, для другої групи платників єдиного податку, але за таким підприємцем залишається право обрання третьої групи платника єдиного податку.

Невірно вказано код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ: як виправити в декларації з туристичного збору

Відповідно до п. п. 268.7.1 п. 268.1 ст. 268 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкові агенти сплачують туристичний збір за своїм місцезнаходженням щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк та відповідно до податкової декларації з туристичного збору (далі – Декларація) за звітний (податковий) квартал, або авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому – до 28 (29) включно) на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Податкові агенти, які сплачують збір авансовими внесками, відображають у Декларації за звітний (податковий) квартал суми нарахованих щомісячних авансових внесків.

Базовий податковий (звітний) період з туристичного збору дорівнює календарному кварталу (п. п. 268.7.3 п. 268.7 ст. 268 ПКУ).

Форма Декларації, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2015 № 636 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору».

У рядку 6 розд. І «Загальні відомості» Декларації зазначається «Код органу місцевого самоврядування за Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (далі – КОАТУУ) за місцезнаходженням податкового агента».

При поданні Декларації з невірно вказаним КОАТУУ за місцезнаходженням податкового агента виникає факт неподання або несвоєчасного подання Декларації і до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 120 ПКУ.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відс. від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи вищезазначене, у разі самостійного виявлення невірно вказаного коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ за місцезнаходженням податкового агента в Декларації, такий податковий агент повинен подати:

- до контролюючого органу з невірно вказаним кодом КОАТУУ – уточнюючу Декларацію, в якій відобразити до зменшення податкове зобов'язання з туристичного збору;

- до контролюючого органу з вірним КОАТУУ – Декларацію за типом «Звітна».

Податкова декларація платника єдиного податку: створюємо в Електронному кабінеті

Подання документів засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм Податкового кодексу України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (далі – Порядок).

Згідно з п. 3 розд. ІІ Порядку платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС.

У відкритій частині Електронного кабінету у розділі «Допомога» розміщено покрокову допомогу щодо створення електронних документів за допомогою режиму «Введення звітності».

У режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету користувач має можливість створювати, редагувати, підписувати та надсилати, зокрема, податкову звітність за формою податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.

При формуванні податкової декларації користувач самостійно встановлює фільтр за параметрами: «рік», «період», «тип форми» та обирає необхідну форму податкової декларації (наприклад, F0103306) за звітний період, щодо якого здійснюється звітування. В наступному вікні обирає «стан документа» та відповідний територіальний орган ДФС: «регіон», «район».

Видача спецодягу працівнику – як відобразити у формі 1-ДФ та коли оподаткувати?

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах.

Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються КМУ та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку №4, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах, відображається у податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу "136".

Якщо працівник, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому спеціальний (формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то вартість такого майна включається до складу місячного оподатковуваного доходу та оподатковується за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.

У разі, якщо працівник, що припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому спеціальний (формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, та компенсує залишкову вартість цього майна роботодавцю, то вартість такого майна не включається до складу місячного оподатковуваного доходу. Зазначена норма передбачена пп. 165.1.9 ПКУ.

Оподаткування ПДФО за договором ЦПХ

Відповідно до п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 розд. IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому при отриманні зазначених у п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ доходів від фізичних осіб – платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов'язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені ПКУ податки та збори.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) (абзац другий п. 164.6 ст. 164 ПКУ).

Однак, слід зауважити, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909), яким, зокрема внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині скасування утримання єдиного внеску з фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами на підприємствах, в установах, організаціях, у інших юридичних осіб (роботодавців) чи у фізичних осіб – підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Враховуючи викладене, оскільки Законом № 909 з 01 січня 2016 року скасовано утримання єдиного внеску з фізичних осіб, які отримують винагороди за цивільно-правовими договорами, то база оподаткування ПДФО дорівнює нарахованим сумам таких винагород, до яких застосовується ставка 18 відсотків.

Крім того, вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Шановні платники єдиного податку! Не допускайте формування податкового боргу

Відповідно до п.п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, при наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ. Погашення податкового боргу – це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Звертаємо увагу, якщо платник податків не здійснить такий перехід самостійно, контролюючий орган має право виключити його з реєстру платників єдиного податку.

Плата за землю: іноземці, які не проживають в Україні

Нарахування фізичним особам – нерезидентам сум земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки. Податкові повідомлення-рішення про внесення земельного податку або орендної плати надсилаються платнику податків контролюючим органом до 01 липня поточного року. Суми земельного податку та орендної плати, зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях, підлягають сплаті протягом 60 днів з дня їх вручення.

При цьому, фізичні особи – нерезиденти, які не проживають в Україні, повинні повідомити свою адресу постійного проживання у контролюючий орган за місцезнаходженням земельної ділянки для надіслання податкових повідомлень-рішень про внесення земельного податку або орендної плати.

Нагадаємо: відповідно до пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 зі змінами, зокрема Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю: про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Для отримання інформаційних послуг звертайтесь до Контакт — центру ДФС

Суб'єкти господарювання можуть отримати інформаційно-довідкові послуги в режимі оnline, зателефонувавши до Контакт-центру ДФС за номером телефону: 0 800 501 007.

Дзвінки безкоштовні зі стаціонарних телефонів, з мобільних телефонів — за тарифами операторів мобільного зв'язку.

Інформаційно-довідкові послуги надаються з 8:00 до 20:00 (крім суботи та неділі).

Контакт-центр ДФС надає фізичним та юридичним особам інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування, митної справи, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС, а також щодо роботи Акредитованого центру сертифікації ключів ІДД ДФС.

Крім того можливо надіслати запитання/повідомлення на електронну адресу [email protected].