Давно спостерігаю за тим як українські націоналісти використовують потрібну їм думку жінок для боротьби з фемінізмом в Україні. У деяких організаціях слово «феміністка» перетворилось на лайливе, а сам рух наділили доволі жахливими рисами.Але найцікавіше те, що ті хто щодуху горланить: «Фемінізм — це зло», активно користується здобутками цього зла в Україні.

Власне, ніколи не повірю жінкам, що активно виступають проти фемінізму, коли не побачу відмови від здобутків цього «зла». Бо як можна серйозно сприйняти слова людини, що називає феміністок «бидловатими пані» й виступає за збереження патріархального устрою, коли ця пані воювала в АТО.

Жінка зі зброєю в армії, а не біля вогнища у сім'ї — це, дорогенькі, фемінізм.Він проявився ще минулому столітті, коли членкині ОУН-УПА поставили національну ідею вище своєї сім'ї. Власне, можливість перебування жінок в армії й на лінії фронту — це здобуток фемінізму.

Як можна повірити у щирість переконань жінки, чию думку активно використовують націоналісти у боротьбі з фемінізмом, якщо вона являється депутатом місцевих чи обласних рад або бере активну участь у політичному житті країни?

Жінка у політиці — це, дорогенькі, фемінізм, а право голосу на виборах й право бути обраною — це здобуток фемінізму.При традиційному патріархальному устрої жінці відведена роль оберігати сімейне вогнище, а не перейматись політичним життям країни.

Власне, що таке антифемінізм на своїй шкірі добряче відчула моя бабуся, яка всього один рік навчалась у школі. Це було зумовлено переконаннями, що жінці, щоб бавити дітей — освіта не потрібна.Вона повинна вміти добре вести господарство. Загалом, освіту отримували жінки в заможних сім'ях. Тільки у 60-х роках минулого століття, коли акценти у суспільстві були зміщені, моя бабуся почала самотужки вчитися.Тому розвиток жіночої освіти — це теж здобуток фемінізму, яким активно користується суспільство.

Безумовно, фемінізм не ідеальний, проте дає жінці найголовніше: свободу вибору, яку патріархальний традиційний устрій її позбавляє.

Тому, на моє переконання, перш ніж переконувати інших жінок у тому, що вони повинні бути берегинями сімейного вогнища — потрібно самій такою стати. Для початку відмовитись від усіх прав, що вибороли феміністки і пожити хоча б рік.