Ну шо, дарагіє, квіти вже напевне зів'яли, фем.спільнота випустила трохи пару, суперечки нарешті вщухли, а суспільство повернулось до своїх буденних справ і аж тепер можна вставити своїх п'ять копійок ...шо оте ваше 8-ме марта, в будь-якій інтерпретації, то вчорашній день! бо за цим всім галасом і біганиною ми упускаємо щось справді важливе — здорову любов жінки до самої себе.
Не вздумайте її шукати у фемінізмі. Її там нема!
Жінка заявлена рівною чоловікові, сильною навіть у слабкості і незалежною. Але чи робить нас усіх це завжди щасливими?
Рівні права і перемога над патріархатом не є тотожними до здорової любові жінки до самої себе, бо тягар доводиться ділити навпіл, навіть маючи можливість віддати його людині, якій нести це буде набагато легше. Вона позбавлена можливості розслабитись і дозволити вирішуваи комусь свої проблеми, бо ж рівна.
Рівні права — це не ключ до жіночого блага. Це тільки своєрідна ланка на шляху розвитку суспільства, яке повинно рухатись далі, вишукуючи більш вдалі форми для свого існування.
....а гасло " Купи собі той довбаний букет " все ж варто трохи перефразувати згідно сучасних реалій українського життя на " Купи собі ту долбану помаду, якщо кортить "
На двадцятому році стосунків з чоловіком я почула фразу : " Я можу мати іншу жінку "
......на обрії появилась вона: молодша і привабливіша.
Мій світ не посипався. а міг би.
Скільки ви помічаєте жінок, що тотально економлять на собі заради сім'ї ?
Я, чимало.
Це їм зазвичай дарують квіточку на восьме марта, аби зробити приємне.
Або тим, хто жертвує своїм здоров'ям у прагненні сподобатись чоловікам.
У всіх випадках відсутня здорова любов до самої себе, а вона є основою щастя, тривалого щастя.
Тож мусимо переступити й цей щабель з квіточками. який є оманою любові й нетривким задоволенням.
