Як вже повідомляли засоби масової інформації, 29 листопада 2021 року відбулася доволі знакова подія в житті українських авіабудівників, а особливо багатостраждального колективу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (скорочено ХДАВП), — було підписано Меморандум про взаємодію щодо відновлення випуску літаків на підприємстві.
Підписантами цього документу виступили в.о. голови ХОДА Олександр Скакун, голова Харківської облради Тетяна Єгорова-Луценко, президент АТ «Мотор Січ» В'ячеслав Богуслаєв, голова правління АТ «ФЕД» Віктор Попов, гендиректор ПрАТ «Авіакомпанія Константа» Михайло Пінкевич (який, до речі, свого часу працював на ХДАВП) та представники профспілок авіабудівників. Якщо стисло, то сторони задекларували, по суті, шляхи вирішення багаторічних проблем вітчизняного авіабудування – відродження будівництва літаків на ХДАВП, збільшення робочих місць, погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками, залучення інвестицій тощо.
Безумовно, цей документ необхідно розглядати в контексті проєкту Закону України «Про особливості приватизації цілісного майнового комплексу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства», який вже пройшов низку комітетів ВР та рекомендований до розгляду в першому читанні народними депутатами. Не вдаючись у технічні подробиці цього законопроекту, висловлю свою думку, що він є тим рятувальним кругом, за допомоги якого можливо врятувати унікальне вітчизняне підприємство, яке цього року відзначило свій 95-річний ювілей. І, в кінцевому розрахунку, зберегти Україну в невеликому переліку світових держав, що спроможні будувати літаки.
Це преамбула. Насправді, вражає реакція на цю подію відомого в певних колах (але не авіабудівників) філателіста, філуменіста (це колекціонер сірникових коробок), фалериста (це колекціонер значків), доктора історичних (!) наук, а за сумісництвом тимчасового генерального директора ХДАВП Олександра Кривоконя.
Як тільки новина про підписання Меморандуму з'явилася в широкому доступі, до Кривоконя було запрошено низку кореспондентів місцевих інтернет-видань. Але, ось халепа, не він виявився ньюс-мейкером. І вимушений був відповідати на досить незручні запитання кореспондентів, виправдовуватись, «незлим словом» поминати попередників і міфічних «ворогів», які заважають йому, такому «антикризовому менеджеру», рухатись… Питання, куди?
Спробуємо розкласти по поличках інтерв'ю Олександра Кривоконя виданню «ГородХ».
По-перше, звертає на себе увагу якась дитяча образливість тимчасового генерального директора ХДАВП. Ну, як же. [ Цитую мовою оригіналу] «Почему не позвали? Этот вопрос не ко мне. Те, кто организовал подписание меморандума, не позвали даже владельца завода в лице „Укроборонпрома“. Думаю, что здесь попахивает тем, чтобы поменять топ-менеджмент предприятия». Директор заводу, навіть тимчасовий, повинен знати, що власником ХДАВП є Кабінет Міністрів України, а Державний концерн «Укроборонпром» є лише органом управління. І як сказав на брифінгу Олександр Скакун, представників «Укроборонпрому» не запросили у зв'язку з вкрай напруженим графіком роботи останніх. До того ж, «„Укроборонпром“ підтримує цей законопроєкт. Тому вони підтримують і цей меморандум… вони й так у темі». А щодо О.Кривоконя…Мабуть, його позиція, вірніше – антипозиція, керівництву області відома. І слухати багаточасову лекцію на тему «як космічні кораблі будуть борознити простори Великого театру» у ділових людей немає часу.
По-друге, крізь текст інтерв'ю червоною ниткою проходить постійне «якання» та самозакоханість нашого доктора історичних наук. Ось, дивіться: «ко МНЕ уже идет письмо», «чтобы Я мог сделать санацию», «у МЕНЯ останутся только коммерческие долги», «двигатели, которые у МЕНЯ стоят», «у МЕНЯ пошла работа», «Я заплатил людям долги», «Я все остановил», «Я поменял весь менеджмент», " у МЕНЯ стоит полтора десятка самолетов". Ну, і так далі. Все це, на думку Кривоконя, грає на його імідж "відомого антикризового менеджера". Але він забув, що ХДАВП – зовсім не "угодья маркиза Карабаса", завод не є його приватною власністю, а сам він лише найманий працівник, як і решта заводчан. І це не він будував літаки, виготовляв запчастини, фарбував фюзеляжі у морози в неопалюваному приміщенні…
ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ ТА ІНВЕСТОРІВ
Судячи з висловів Кривоконя, якісь люди (треба думати, ті, хто підписали Меморандум) виношують підступні плани щодо знищення підприємства. Та він їм героїчно протистоїть.
Давайте трохи поміркуємо. Майже за 7 років, протягом яких ХДАВП "керує" "Укроборонпром", ситуація тільки погіршується. Підприємство не отримало жодного замовлення на виготовлення літаків, ані для вітчизняних, ані для іноземних замовників.
Борги зростають, як сніжний ком, у тому числі – по зарплаті працівникам. Робітники та інженерний склад втрачають кваліфікацію. Багато людей, і не найгірших, назавжди покинули авіапромисловість у пошуках кращої долі. Виробничі фонди старіють, унікальне обладнання виходить з ладу…
Висновок: державі не потрібен авіабудівний завод. Немає клепки в голові, немає грошей. Так, може, врятувати підприємство дійсно зможуть реальні інвестори, а не "трансформація", яку на роки розтягує ДК "Укроборонпром"?
В Законі про цю саму трансформацію ДК "Укроборонпрому" та його підприємств у майбутніх холдингах немає місця ні ДП "Антонов", ні ХДАВП. Що далі? Ліквідація або прихована приватизація в інтересах певних осіб? Разом з об'єктами соціальної сфери, стадіоном, базою відпочинку, 260 га землі в центрі міста. А як же стратегічне значення заводу для економіки держави, її обороноздатності, особливо в умовах війни?
Може, дійсно, нехай новим власником підприємства стане вітчизняний капітал? Участь колективу в приватизації підприємства теж можна було би передбачити, було б бажання. А байки про іноземних інвесторів ми вже чули від пана Кривоконя ще за часів його першого пришестя в 2017 році на ХДАВП. Цими міфічними інвесторами були і казахи, і єгиптяни, і американці. До речі, саме він або його ставленик на посаді гендиректора С.Санагурський підписував з американцями меморандум та договори, які ні до чого не призвели.
Очевидно, що активна позиція саме вітчизняних інвесторів ламає плани пана Кривоконя та його кураторів з "Укроборонпрому". Тим більше, що ніяких "рецептів" оздоровлення заводу, окрім продажу металобрухту, скорочення працівників підприємства та розкрадання землі під виглядом індустріального парку, він досі не запропонував. Ідея-фікс цього "антикризисного менеджера" полягала в тому, щоб… здати цех заводу в оренду для проведення дискотеки!
Ця маячня "на ура" була прийнята "Укроборонпромом"! А все тому, що плани у кураторів Кривоконя з "Укроборонпрому", які його "кришують", кардинально протилежні з надіями колективу підприємства на відродження заводу.
Гендиректор О.Кривоконь планує "полтора десятка самолетов, и мы их достроим без всякого вмешательства". Зашквар – грандіозний! Але ж декілька місяців тому, на початку своєї каденції, він переконував журналістів місцевих телеканалів, що завод вже не може будувати літаки, "втратив компетенції".
Звідки така радикальна зміна позиції так званого керівника підприємства?! До того ж пан Кривоконь збирається віддати "Мотор Січі" авіадвигуни з метою зменшення комерційної заборгованості. Ймовірно, цей фантазер планує поставити на ці літаки гужову силу на кшталт коней? Звідки ж візьмуться гроші, якщо ані замовлень на ці літаки, ані інвесторів немає?
Тут хоча б розібратися з лівійцями та казахами, які вимагають або повернути надані свого часу гроші, або поставити літаки. Проте відповіді на ці питання у Кривоконя та "Укроборонпрому" нема.
Інша улюблена "новація" пана Кривоконя – конструкторське бюро імені Калініна (це на честь засновника і першого генерального конструктора підприємства). Як його створили? Все просто: в штатному розписі змінили назву відділу головного конструктора на гучну назву – "БЮРО". При цьому частину людей звільнили, а інших перевели до цієї мильної бульбашки. І поставили завдання – займатися "імпортозаміщенням". Це означає, що конструкторам цього "бюро" потрібно повністю змінити конструкторську документацію на виробництво літака.
Але гендиректор авіазаводу повинен знати, що власником так званого Сертифікату розробника на харківські літаки АНи є ДП "Антонов", і внести зміни до конструкторської документації може тільки ДП "Антонов".
Так історично склалося, що на 60% українські АНи комплектуються з російських запчастин. І це реальна проблема, не тільки в авіабудуванні. За умов російсько-української війни, звісна річ, необхідно шукати альтернативних постачальників приладів, матеріалів, гвинтів тощо. Задача імпортозаміщення надскладна, її вирішення потребує значного часу і величезних грошей, це все одно, що розробити новий літак.
Так, ДП "Антонов" дійсно повністю відмовився від російської комплектації при будуванні Ан-178, але на це пішов не один рік.
Але піар для Кривоконя насамперед. Краще подорожувати світом за державні кошти (а відрядження Кривоконя є нічим іншим ніж подорожі) та розповідати байки про співпрацю з якоюсь угорською компанією, що будує легкі літаки. "В начале декабря прилетит второй самолет, затем третий. У меня пошла работа…".
Варто сказати, що будь-які досягнення підприємства не є заслугою Кривоконя. Всі існуючі контракти були укладені попередніми керівниками, а пан Кривоконь приміряє на себе чужі лаври, красуючись перед пресою та абсолютно не розуміючи складних механізмів поновлення льотної придатності повітряних суден.
За його першу та другу каденції не було укладено жодного (!) контракту на виготовлення та сервісне обслуговування літаків. Правда, на початку діяльності в якості директора ХДАВП він пропонував виготовляти якусь карусель для цирку, а зараз проштовхує виробництво запасних частин для Укрзалізниці. Кривоконь поводиться як студент медуніверситету з бородатого анекдоту, який вивчив один білет про бліх, а витягнув – про риб.
ДЕЩО ПРО АРИФМЕТИКУ або БЕТМЕН КРИВОКОНЬ "ВСЬО ОСТАНОВІЛ"
"На сегодня долг составляет 3,9 миллиарда гривен – это все вместе, с зарплатой. Из них зарплата где-то 270 миллионов. Я заплатил людям долги за апрель-май 2020 года, за старого директора. Сейчас люди получают зарплаты за 2021 год – сентябрь уже выплатил и 20% за октябрь". По факту, борги по зарплаті вже "где-то" під 280 мільйонів. Тобто, за півроку, протягом якого Кривоконь керує підприємством, плюс "где-то" 30 мільйонів.
Несплачена зарплата за вересень, жовтень і вже листопад. Можливо, вересень та 20% жовтня він виплатив собі та наближеним, але інші працівники цих грошей не бачили. З червня 2020 року по травень 2021 заводчанам не сплачено ані копійки.
"Старый директор", хоч як було важко з грошима, все ж намагався допомагати працівникам в складних життєвих обставинах, частково виплачуючи борги за минулі періоди їх роботи.
Та й виплата за травень-червень 2020 відбулася за рахунок фінансової допомоги "Укроборонпрому": треба ж підтримати новопризначеного "кризис-менеджера". Але найбільш єзуїтською виглядає теза про виплату поточної зарплати. Так, але це зроблено для того, щоб своєчасно платити собі (100 тисяч гривень на місяць) та своїм наближеним, а решті – "за фактично відпрацьований час", тобто, за 1-2 дні на тиждень, від однієї до двох тисяч на руки. А зарплату з червня 2020 року і по травень 2021 заводчанам Кривоконь "пробачив".
"Сейчас на заводе идут сокращения, и по коллективному договору я должен 2 месяца платить тем, кого сократили. Это все добавляется к долгу, потому что на такие выплаты денег сейчас нет. Но пройдет сокращение и зарплатные долги расти не будут. А коммерческие долги уже не растут, я все остановил".
Так, скорочення йдуть, за півроку звільнено 400 працівників, це п'ята частина колективу. І платити пан Кривоконь повинен не за колдоговором, який він і не збирається виконувати, а згідно з КЗоТом, якщо йому про це не доповіли нові юрисконсульти.
Ось, звільнимо ще тищу, і зупинимо приріст заборгованості. "…Я поменял весь менеджмент, пришли молодые парни…". Авжеж, звільнено головного інженера, головного конструктора, головного технолога, головного бухгалтера, директорів департаментів. Хто наступний? Ті півтора десятки радників, яких пан Кривоконь привів на завод, ладу дати не можуть, бо нічого не розуміють в авіабудуванні, до того ж працюють за сумісництвом (!). Ось маленька підказочка "ефективному кризис-менеджеру": якщо нічого не виробляти, нікого не виводити на роботу, той борги рости не будуть.
"… когда я пришел на завод – было 229 миллионов гривен убытка. Первое полугодие мы работали – в итоге осталось 33 миллиона убытка. Вы только подумайте над цифрами! К 1 января 2022 года планирую уменьшить убытки до 5 миллионов. А может и в ноль удастся выйти". Отже, зі слів Кривоконя, він заробив майже 200 мільйонів прибутку. Але насправді за півроку він збільшив збитки підприємства на 33 мільйони додатково до існуючих! Може, хто знає, як прибутково працювати, нічого не виробляючи, а тільки виштовхуючи людей за заводські ворота??
"Меня пытались через суд отстранить от должности, но ничего не получилось". Нажаль. Але все ще попереду. Призначення Кривоконя на посаду гендиректора ХДАВП відбулося з порушенням – без проведення конкурсних процедур. Водночас, він намагався кілька тижнів тому брати участь в конкурсі на посаду керівника заводу імені Малишева, але нічого з цього не вийшло.
Порушення законів "Укроборонпромом" породжує таке ж порушення та нехтування законами й генеральним директором Кривоконем. Взяти хоча б накази про скорочення працівників: всупереч законодавству, жодний з них не був погоджений з профспілкою. Людей звільняють без виплати вихідної допомоги, заборгованостей по зарплаті, дискримінують за віком.
Підсумувати цей огляд інтерв'ю пана Кривоконя хочеться його ж словами: "Я боюсь, чтобы мы не потеряли ХАЗ". Від себе додам: з таким генеральним директором, як Саша Кривоконь – це неминуче.
