Ти балакаєш цілих 12:10 хвилин. 6 із них справедливо приділи досягненням минулого року, а у другі 6 акцент зроби на майбутньому. Заради чого я витратив на тебе 12 хвилин мого життя, які більше ніколи не повернуться? Щоб послухати те, що я і так знаю?
Я хочу знати, чого чекати від тебе в останні 8 місяців твоєї беззмістовної каденції.
Дуже правильні слова, яких за 17 місяців ми чули тоннами. І жодного слова про майбутнє. Що далі робитимемо? Куди рухається Україна? Яка програма дій на наступний, 33й рік Незалежності? Де візія?
Жодного слова...
Тому що немає в нього ані плану, ані візії, ані програми. Повна невизначеність. Вірніше, все вже визначено і зрозуміло.
Чи є в України, на думку Президента, бодай якесь майбутнє? Чи лише героїчне минуле?
Якщо минулого року він згадував про бренд «Україна» і цей бренд був яскравим і привабливим, були надії і сподівання, тепер ясно, що вони були багато у чому ілюзорними.
Хотілося б знати плани влади на прийдешній рік: що вона хоче зробити, щоб жити стало легше. Але, якщо нам про це не говорять, значить, нічого цього не буде: дякувати — це не мішки тягати.
Екзістенційне і смислове дно. Здається, ми його досягли.
З Днем Незалежності, Ненько! Шукай внутрішній морально-психологічний ресурс, нові сенси і змісти сама, поки Держава тихенько розкладається і догниває в красивих кабінетах. Якось сама, якось сама, бо ти Самостійна. Ти впораїссі.
Поправка: 18 місяців. Сьогодні рівно 18 місяців.
