Я знаю про це рівно стільки, скільки і ви. Тобто ніц не знаю. Це те, що нас об'єднує. І на цьому єдність із натовпом хейтерів закінчується.
Ви невдоволені, що нагороду отримала дівчина, яка ніби надавала сумнівні послуги і вам дуже хотілося б знати, за що саме її нагородили.
А чи готові ви почути цю правду? А якщо вона виявиться для вашої незрілої психіки занадто жорстокою, бридкою, страшною?
Чи здатні ви витримати ТАКИЙ рівень правди?
А раптом тоді вам доведеться забути про подвиги, наприклад, Александра Матросова і про «грудью на амбразуру»?
А раптом ви дізнаєтеся, що груди на війні — це теж зброя? Так, я зараз саме про ціцьки.
Ціцьки — це зброя.
І Перемога у війні, про яку ви дуже полюбляєте викрикувати гасла, кується зовсім не у білих ваших польтах і рукавичках.
Ви поводите себе так, ніби вже все знаєте або маєте право все знати. Більшість з вас не більше, ніж тупі базарні скандалісти, які обсеруть будь-що незрозуміле вам.
Тому вам і не говорять всієї правди, бо ви не спроможні сприйняти її раціонально і все що можете — це ввімкнути дитячі емоції і відкрити вже дорослого, чорного рота.
Я не знаю, за що Ксюша Манекен отримала нагороду. І не хочу знати, не тому, що я «громадянин країни-агресора», і не тому, що я не здатен витримати цю правду — здатен: я вже уявив собі, через що, можливо, їй довелося пройти. Їй та іншим «мальчікам і дєвочкам». І ця правда мене не травмувала.
Так що зробіть ласку... Навіть не так. Зробіть і ви ваш ГЕРОЙСЬКИЙ ВЧИНОК:
ЗАВАЛІТЬ ПИЗДАКА
#ціцькі_це_зброя
#юкрейнінг
