Робота військового волонтера це 24/7, купа контактів, узгоджень і бо-зна ще чого. Одне-єдине замовлення збирається із окремих пазлів, кожен із яких часто треба «вигризати». Не дивно, що волонтер швидко «закінчується».
І за повсякденним клопотом важко розгледіти загальну картину.
А картина дуже неприглядна.
Держава у обличчі різних посадових осіб безсоромно юзає волонтерів. Вони просто переклали відповідальність з себе на людей доброї волі і в них вивільнилося багато часу на власні апаратні ігри, на телевізійні промови. Замість того, щоб розробити вже нарешті відповідні механізми та принаймні полегшити роботу волонтерам, вони просто переклали на них свої обов'язки. Їм так зручно.
А іншу частину відповідальності вони тепер поклали на колективний Запад.
У мене запитання: кому Україна потрібна більше, нам чи Байдену?
Хорошо устроились. Пусть все вокруг их обслуживают и «сами придут и сами всё принесут». Сказка, а не жизнь!
А вам не спадало на думку, що за всі оці закордонні поставки насправді доведеться заплатити? І ціна може бути дуже неприємною....
Так, на певному етапі війни, коли країна була геть дезоріентована, волонтерських рух цілком справедливо взяв на себе частину функцій держави. У «14му це було закономірно і зрозуміло. Ок, перші місяці „22го теж можна зрозуміти.
Але тому краю не видно.
Я далекий від закликів, що нам не потрібна держава, якщо її функції успішно виконує громадянське суспільство. Нам потрібно і гр.суспільство, і держава. Тільки у них різні функції і різне покликання.
Якщо «діячі» не спроможні вчасно реагувати на виклики часу, то може гр. суспільство не тягнутиме їх на своїй шиї, а нарешті візьме їх за барки та запитає:
«Альо, б@я! Може ви там чохли такі зберете?!»
