Поки весь цивілізований світ вже декілька днів спостерігаючи висловлює «глибоке занепокоєння» у зв'язку з міграційною кризою, спровокованою Путіним та Лукашенком на кордонах Білорусі з Польщею та Литвою, у нас, себто України як Держави — з'явився шанс гучно заявити про амбіції лідера у нашому географічному регіоні.

Для обізнаної аудиторії не буде секретом інформація про те, що ще на початку 1990-х, буквально одразу після відновлення Незалежності України, у Націонал-Патріотичних колах буяла ідея створення Балто-Чорноморського Союзу, геополітичного, стратегічного об'єднання постсов'єтських та екс-соцтабірних Держав, яке б виконувало функції «паску безпеки» між Росією та «старою Європою».

За ці 30 років конфігурація учасників неодноразово видозмінювалася, з огляду на політичні пертурбації в різних країнах, які гіпотетично мали б увійти до БЧС, і от цьогоріч, на мій погляд, нарешті склалася остаточна конфігурація. То ж, давайте по порядку:

Глибоко переконаний, що основою для створення повноцінного БЧС є геополітичне об'єднання «Люблінський Трикутник», куди входить Україна, Польща та Литва і ініціатором створення якого — є Україна. До того ж, саме наші три Держави станом на зараз знаходяться під найбільшим ударом російської та білоруської агресії: війна на Донбасі, анексія Криму, енергетичний шантаж, міграційна криза, розміщення додаткових військ та техніки як на кордоні РФ та України так і у Калінінґрадській області, яка межує з Польщею та Литвою... Важка ситуація, яка потребує спільних, комплексних та оперативних рішень. Для цього й існує «Люблінський трикутник».

Та всі вищеперелічені прояви агресії змушують задуматись над розширенням «Трикутника» і перша у черзі — Латвія. У цієї країни також є спільний кордон з Білоруссю, через що туди вже направлені додаткові підрозділи прикордонників та МВС, а Президент Латвії Еґілс Левітс, під час телефонної розмови з польським колегою Анджеєм Дудою 11.11.2021, не тільки засудив режим Лукашенка, а й підтримав запровадження санкцій проти авіакомпаній та аеропортів причетних до переправки нелегалів до Білорусі.

Вважаю, що Президент України Володимир Зеленський ВЖЕ мав би переговорити з Левітсом, висловити підтримку, запропонувати допомогу і, на правах Президента країни-засновника «Люблінського Трикутника» — запросити Латвію до вступу. Щось мені підказує, що Левітс не відмовить.

Після цього, необхідно було б пожвавити співпрацю з Румунією, Болгарією та Сакартвело, не тільки як з сусідами по Чорноморському регіону, а й як з партнерами у, передовсім, військовій співпраці. Не дарма ж під час свого східноєвропейського турне, Міністр оборони США, окрім Києва та Тбілісі відвідав Бухарест, де, фактично, запропонував Румунії стати «точкою опори» в регіоні...

Плюс, 10.11.2021, 15 Конгресменів-республіканців звернулися до Джо Байдена з проханням, чи скоріше вимогою збільшити військово-морську присутність США в акваторії Чорного моря. Себто, все вказує на те, що незабаром і окремі країни Причорномор'я можуть зіткнутися з чи то гібридною чи то прямою агресією з боку РФ, що означає нашу стрімку реакцію і на цьому напрямку.

А фінальним етапом створення Балто-Чорноморського Союзу має стати залучення Естонії та Фінляндії, (яка, до слова не є членом НАТО) і Азербайджану, який хоч і є нашим стратегічним партнером, прописаним у відповідній доктрині — станом на сьогодні поводить себе доволі нестабільно, намагаючись дружити як з нами так і з РФ та Туреччиною, яку, на мій погляд, Україні слід розглядати максимум як ситуативного союзника, який інколи продає нам «Байрактари» та аж ніяк не більше, з огляду на «османсько-імперські» амбіції Ердоґана.

Підсумовуючи, хочу сказати банальну, втім необхідну в контексті теми річ: так, позитивні передумови для створення Балто-Чорноморського Союзу є. Все цьому сприяє. Однак головне — це політична воля нашої влади, точніше пасивність у її прояві. На сьогодні, саме відсутність політичної волі та чіткого бачення геополітичної стратегії — є головною перепоною для створення такого необхідного для всіх нас БЧС