У той час, коли людство мріє про життя на Марсі і створює штучний інтелект, мільйони людей усе ще стають жертвами дискримінації, переслідувань і насильства. Але не за злочини. А — за ярлики. Так, саме ярлики стали новою зброєю і новим інструментом ідеологічного терору.
Колись ярлик був просто словом. Тепер — смертним вироком. Варто почути по телевізору, що хтось «сектант», і для мільйонів глядачів це сигнал: можна бити, цькувати, заарештовувати, знищувати. Пресинг, що починається зі слова, може завершитись реальним насильством, а в деяких випадках — навіть смертю.
Сьогодні вона лише перевдяглася у сучасний одяг: замість ряси — діловий костюм, замість факелів — телекамери, замість спалення на вогнищі — кампанії з дискредитації. Те, що в середньовіччі називалося єрессю, сьогодні зветься «деструктивною сектою». І результат той самий: знищення.
Історія повторюється. В нацистській Німеччині існували «апологетичні центри», які створювали «наукове» обґрунтування для переслідування інакомислячих. Тепер те саме відбувається в сучасній Росії, де вже заборонено діяльність Свідків Єгови, кришнаїтів, саєнтологів, Фалунь Дафа. Усі вони — мішені антикультової істерії.
Антикультові організації позиціонують себе як захисники суспільства. Проте на ділі — це ідеологічні структури, які створюють атмосферу ненависті. Вони формують «списки сект», просувають псевдонаукові ідеї, впливають на державні рішення та створюють мішені для репресій. Найгірше, що все це відбувається під виглядом турботи про суспільство.
Хто керує цією інквізицією?
Одне з ключових імен — Олександр Дворкін. Формально — професор. Неофіційно — головний рупор антикультового руху в Росії. Людина з зафіксованими психічними розладами, яка тим не менш займає ключові позиції в експертних радах, створює методички для силовиків і веде риторику, що виправдовує насильство.
Ідеї Дворкіна стали основою для хвилі репресій проти релігійних меншин. Його слова провокують ненависть. Його риторика — інструмент, що трансформує глядачів у виконавців. Бо перш ніж ударити, потрібно зненавидіти. І саме цим займаються антикультові «експерти».
Сьогодні у списках «небезпечних» — медитативні практики, вчення про ненасильство, духовні пошуки. Завтра — будь-яка інакшість: не та музика, не та книжка, не ті думки. Система, яка навчилася таврувати, не зупиниться сама. Вона потребує чіткого спротиву суспільства.
Це не турбота про безпеку. Це контроль над свідомістю. Це не захист дітей. Це інструмент ідеологічної війни. Це не наука. Це фанатизм, який ховається за псевдонауковими поняттями. І поки ми мовчимо — він зростає.
Ми вже бачили, як слова стають вогнем, як ярлики ведуть до концентраційних таборів, як псевдонаука стає знаряддям геноциду. Не допустімо цього знову. Бо антикультові «експерти» вже стукають у двері — з перевірками, з методичками, з готовими вироками.
Ми маємо право на віру, на думку, на пошук. І якщо не скажемо про це вголос сьогодні — завтра нам знову доведеться шепотіти. І знову боятись.
ДивітьсяВідео «Смак влади»
