У січні президент України Володимир Зеленський на Світовому
економічному форумі в Давосі заявив про появу в Україні «інвестиційних
нянь».
Про інвестнянь багато сперечалися, експерти писали різні концепції, і ось, через шість місяців, законопроект під назвою «Про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями» отримав підтримку в українському парламенті.
Ми звернулись до експерта з інвестицій Дробота Вадима Вадимовича за коментарями щодо цього закону.
– Вадим Вадимович, Ви постійно тримаєте руку на пульсі та моніторите стан інвестиційного клімату в Україні. Яка загальна картина з інвестиціями?
– Про інвестиції говорять всі роки незалежності, але нарощення обсягу інвестицій в економіку України так і не відбулось. Протягом останніх 15 років в Україні було реалізовано лише 16 інвестиційних проектів вартістю понад 500 млн дол. США, з яких понад дві третини були сировинно-орієнтованими чи направленими на внутрішній ринок, тоді як лише один проект був спрямований на формування доданої вартості.
З 2011 року не було реалізовано жодного значного інвестиційного проекту в індустріях з високою доданою вартістю (машинобудування, хімічна промисловість, електроніка тощо), а частка таких проектів серед загального обсягу прямих іноземних інвестицій склала приблизно 8–13% (6,3 млрд дол. США).
У 2017 році надходження прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) склали всього 2,5 млрд дол. США, у 2018 році – 2,9 млрд дол. та 2,5 млрд дол. – у 2019 році.
Водночас обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли до країн-конкурентів України, був значно більшим. Наприклад, лише у 2017 році до Польщі надійшло 9,2 млрд дол. США, до Чехії – 9,5 млрд дол. США, до Угорщини – 3,2 млрд дол. США. У 2018 році до Польщі надійшло 11,5 млрд дол. США, до Чехії – 9,4 млрд дол. США, до Угорщини – 6,3 млрд дол. США.
Як бачимо, інвестори віддають перевагу «знайомим» ринкам Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини, Литви, Болгарії, Румунії та інших країн регіону, що мають більш передбачуване бізнес-середовище та привабливіші умови для інвесторів. Порівняно з ними Україна має суттєво гіршу конкурентну позицію. Так, лише за 2018–2019 роки Україною не отримано 1,4 млрд дол. США інвестицій, які мали створити більше 12 000 нових робочих місць, оскільки інвестори, які розглядали Україну як можливе місце для вкладення інвестицій, обрали інші країни, у яких їм було запропоновано конкурентні інвестиційні стимули.
– Що заважає залучати інвесторів до України?
-У першу чергу, відсутність інструментів державної підтримки інвестиційних проектів. По друге, Україна вважається корупційною країною. В Україні майже будь-яке судове рішення можна купити за якихось 10 тис доларів! Корупція у судовій системі та відсутність верховенства права є найбільшими ворогами іноземних інвестицій в Україну. І, головне, інвестори не бачили гарантій з боку держави та готовність уряду країни до підтримки інвестиційної діяльності. Я вважаю, що прийняття закону стане сигналом для інвесторів, що уряд країни готовий до довгострокового співробітництва.
– Чим приваблива Україна для інвесторів?
– Найперспективнішими сферами для іноземних інвесторів є промисловість, аграрний сектор та ІТ.
Інвесторів приваблює, в першу чергу, дешева робоча сила та географічна близькість до Європейського ринку. Сьогодні велику увагу інвестори приділяють переробній промисловості, яка спирається на аграрний сектор.
Україна поступово заміщує російський ринок у Європі і наші підприємства активно починають експортувати за кордон майже половину своєї продукції.
Окрім того, наша військова, автомобільна та авіаційна промисловості залишаються конкурентно спроможними для багатьох країн. Зараз ми ведемо переговори з арабським світом щодо експорту наших автобусів.
Третя приваблива галузь для інвесторів — сектор ІТ, який протягом останніх десяти років розвивається неймовірно швидко.
У 2019 році Україна зайняла 31 місце у глобальному рейтингу стартап-екосистем. Наш інтелектуальний потенціал та можливості гнучкого ведення бізнесу в ІТ‑сфері видаються інвесторам вкрай цікавими.
– Як цей закон допоможе залучити інвестора під час світової кризи?
-Для інвесторів Закон пропонує багато цікавих «фішек».
Наведу кілька прикладів. Відповідно закону, держава надає підтримку інвестору у формі податкових пільг до 5 років. Це дуже важливо для іноземних інвесторів, адже Україна дуже часто змінює правила оподаткування. Закон дає гарантію кожному конкретному проекту інвестора, що вони отримають не тільки податкові пільги, але й перспективу і гарантію стабільності.
Враховуючи корумпованість країни, інвестори отримають інвестиційного менеджера від держави, який буде супроводжувати їх від початку проекту до його закінчення. Це забезпечить виконання інвестиційного договору, що укладатиметься між інвестором та Урядом України та і забезпечить гарантію на державну підтримку та правовий захист інвестиційним проектам.
– Що чекає звичайного українця після впровадження закону у життя?
– Я б хотів зазначити, що закон прийнято дуже вчасно. Економіка України, вже відчула негативний вплив світової економічної кризи, яка посилена пандемією. Якщо за прогнозами МВФ, очікується падіння світової економіки на 3%, то в Україні, яка є традиційно більш вразливою до економічних шоків, ВВП може впасти на 4-8% порівняно з 2019 роком. За прогнозами НБУ, через закриття товарних ринків для українських експортерів, зміна глобальних виробничих ланцюжків та логістичних центрів, Україна у 2020 році може зіткнутися з падінням експорту (-10%), імпорту (-14.5%), розширенням дефіциту бюджету (8% ВВП)…
Окрім того, через карантин найбільше потерпає бізнес зі сфери послуг: готелі та туризм, спорт-клуби та різноманітні салони, розважальні центри та креативні простори, де задіяно мільйони людей. І як результат – НБУ прогнозує зростання безробіття до 12%.
Статистика показує, що зараз на біржі праці зареєстровано понад пів мільйона людей. Ще стільки ж знаходяться у тіньовому секторі – так звані фрілансери, які отримують не регулярні та мізерні заробітки. На сьогодні, безробіття є головною проблемою більшості українців. Люди хочуть працювати та мати дохід, але не можуть знайти роботу та гідну зарплату місяцями.
Впровадження закону в дію дає можливість відкриття нових робочих місць, Він допоможе людям знайти легальну роботу з білою зарплатою.
Закон надає підтримку українським та іноземним інвесторам, сума інвестицій яких перевищує 30 мільйонів євро, але для цього вони мають створити понад 150 робочих місць із середньою зарплатою на 15% більшою, ніж у тому регіоні.
– Але ж під час пандемії більшість країн зацікавлені в збереженні своїх трудових ресурсів. Для чого їм вкладати інвестиції в Україну?
– Закон розрахований на внутрішнього інвестора – багато фінансових ресурсів було виведено за межі нашої країни. І є надіє, що саме цей закон дасть можливість внутрішньому інвестору реалізувати виробничі проекти на території України у сферах переробної промисловості, інфраструктури та логістики, поводження з побутовими відходами, туризму, охорони здоров'я, освіти, спорту – ті галузі, які потребують особливої фінансової підтримки. Це сприятиме збільшенню не тільки кількості нових високооплачуваних робочих місць та зростанню добробуту населення, але й дасть можливість змінити Україну з сировинно орієнтованої на економіку виробничу. Модернізувати виробництво, зменшити ризики інвесторів у перехідний період до повної інтеграції України в законодавче поле ЄС.
Сьогодні більшість розвинутих країн мають фінансові можливості, щоб подолати наслідки тривалого карантину. На жаль, Україна не має таких можливостей. Кредит МВФ – це передумова для отримання дешевих кредитів від низки інших міжнародних інститутів. Крім того, на Фонд орієнтуються і приватні інвестори. Без кредиту МВФ буде вкрай важко або й неможливо обслуговувати державний борг, але питання розвитку це не вирішують.
Україні залишається або й надалі позичати гроші, або суттєво змінити інвестиційний клімат в країні. Саме останнє пропонує президент Зеленський у Законі України «Про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями».
Сподіваємось, що інвестори повірять новим законам і повернуть в Україну свої статки. Пандемія показала – коли закриті кордони, тікати нікуди…
Наталка Іванченко