Дуже класний текст, який американська акторка Амеріка Феррера написала, щоб пояснити свій вибір на майбутніх президентських виборах у США. Не втрималась та переклала. Ця стаття не просто емоційна агітація, а стислий і доступний перелік досягнень одного з основних політичних діячів сьогодення. Як часто буває, переклад сильно поступається оригіналу – тому раджу всім англомовним прочитати першоджерело.
Для мене ця стаття стала приводом замислитися, чи є взагалі в нашій країні такі політики, варті раціонального вибору. Який відсоток з нас, відносно освічених виборців, здатен так само аргументовано пояснити свої симпатії? Чи пам'ятає хтось, що робили наші політики у 1994-му?
Авторка тексту та Хіларі, дивляться Netflix та відпочивають. Фото: Derek Garbryszak.
У соцмережах розповсюдженою є думка, що, якщо я підтримую Хіларі Клінтон, то це лише тому, що я тупа, погано інформована, обдурена феміністка, замість якої голосує її вагіна. Хоча, цей не виключено, але я б хотіла навести деякі інші потенційно можливі причини, чому я обираю Хіларі.
Я, американка в першому поколінні, міленіал і жінка-виборець, не просто голосую за Хіларі Клінтон. Вона мені насправді подобається.
З нею я б залюбки розділила пляшку вина. Може, це і через те, що в мене є вагіна. Але можливо, мені подобається Хіларі тому, що мене виховала мати-одиначка, яка прокидалася щодня щоб робити неприємну й виснажливу роботу, щоб прогодувати своїх шістьох дітей.
Можливо частково через це я захоплююся Хіларі – за її щоденну працю заради перспективи повільного та трудомісткого прогресу.
Я буквально залюбки дивилася б з Хіларі Netflix. Правда. У піжамах з пачкою м'ятно-шоколадного печива та якоюсь випивкою дивилася б серіал Gilmore Girls разом з держсекретарем Клінтон. Можливо через те, що я латиноамериканка, яка стикалася з нерівноправ'ям, як і багато інших дітей та родин з малозабезпечених верств населення. З тим нерівноправ'ям, яке Хіларі протягом всієї своєї кар'єри намагалася зрозуміти та виправити.
Навіть до того, як голоси латиноамериканців стали вирішальним фактором на виборах, вона як перша леді вперше провела у Білому Домі засідання з проблем латиноамериканської молоді. Вона билася за шкільну освіту для кожної дитини, щоб такі діти, як я, не відстали від решти ще до того, як в них з'явилися можливості почати свій шлях. Вона захищала програму шкільного харчування, щоб такі діти, як я, для яких ця програма була єдиною можливістю пообідати, не відволікались від навчання через болі у шлунку.
А можливо, Хіларі крута тому, що не витрачає час на зализування ран. Коли вона програла праймеріз 2008 року Обамі, шляхетно й без вагань закликала своїх прихильників підтримати його. А коли президент Обама покликав її працювати у своїй адміністрації на посаді держсекретаря, вона погодилась. Навіть ще раніше, у 1994-му, коли її спроба реформи системи охорони здоров'я провалилася [1], вона одразу почала працювати разом з демократами та республіканцями, щоб забезпечити медичною допомогою 8 мільйонів дітей, які не мали медичної страховки, через програму дитячого медичного страхування [2]. Завдяки цій програмі, матері, як моя, яка ростила шістьох дітей на єдину зарплатню, не мали обирати між відвідуванням лікаря з однією хворою дитиною та купівлею продуктів на тиждень для всієї родини.
Я не можу уявити кращого прикладу «крутизни», ніж коли людина, попри невдачі та знущання, залишається вірною своїй місії зробити життя дітей кращим.
Можливо, Хіларі мій кандидат через те, що вона тривалий час була прихильником комплексної реформи імміграційного законодавства. Вона допомагала Теду Кеннеді у його законопроекті з імміграції, проти якого Берні Сандерс голосував у 2007 [3]. Він стверджує, що цей закон створив би в країні поняття людей другого сорту, але я не вірю у це виправдання. Бо в нас вже фактично існують люди другого сорту. Це іммігранти усіх національностей, які тяжко працюють та роблять свій внесок у розвиток нашого суспільства, проте їх нелегальний статус дозволяє експлуатувати їх у різні способи: від позбавлення зарплатні та сексуальних домагань до відмови у пляшці води у Флінті, Мічіган [4].
Нелегали в цій країні готові працювати на небезпечних та складних роботах без захисту своїх прав та можливості звернутися по допомогу заради кращого майбутнього для своїх дітей. В той час, як у країні зростає гуманітарна криза, наша недосконала система імміграційного законодавства стала темою для політичних спекуляцій. І у 21 столітті наша політика в цій сфері має бути придатною до подолання цієї кризи.
Можливо я голосую за Хіларі тому, що більш ніж готова до того, щоб наш президент був здатний співпрацювати і з республіканцями і з демократами. Я готова, що президент нарешті проштовхне імміграційну реформу, яка активізує зростання економіки та дозволить отримати юридичний статус 11 мільйонам нелегалів. І може, нарешті, змусить нас пригадати, що кожен з тих, хто приїхав до Америки, приїхав сюди за надією на краще життя.
Ця надія не є за своєю суттю нелегальною, чи протизаконною. Вона зветься Американською мрією.
І хоча все це є правдою, Хіларі знає, що латиноамериканці не є просто голосами на одні вибори. Наші родини прибули сюди не заради вирішення проблеми імміграційної реформи. Вони тут заради досягнень. Вони тут, щоб отримати освіту, розпочати бізнес, зробити свій внесок. Хіларі досягла стабільного прогресу у вирішенні найважливіших для нашого суспільства питань: від доступу до медицини та вищої освіти до репродуктивних прав та підтримки малого підприємництва.
Я цілком розумію, що «стабільний прогрес» – не надто натхнене гасло – особливо у порівнянні з тими, хто закликає до революції – але давайте не забувати, що багато з наших родин втекли з країн, де руйнація систем призвела до насильства й тиранії.
Я не думаю, що нашій країні потрібна революція. Я думаю, нам потрібна еволюція. А еволюція стабільна й неспішна.
Отже, так, я була б щасливою стати кращою подругою Хіларі. Може через те, що я на власні очі бачила, що жінки недостатньо представлені, їх недооцінюють та експлуатують у всьому світі. Від коридорів влади до темних провулків кварталів червоних ліхтарів, до мереж торгівлі людьми, в яких жінок вбивають, гвалтують та продають, так ніби вони речі, а не люди. Ще до того, як вираз Girl Power став хештегом, Хіларі вела непопулярну боротьбу, захищаючи жінок, як у нашій країні, так і в усьому світі. Вона мала сміливість вимагати, щоб права жінок сприймалися як права людини. І в якості державного секретаря вона подорожувала світом, вимагаючи від лідерів держав, щоб вони включали жінок у свої програми економічного розвитку та безпеки. Це шалено захоплює і надихає мене.
Так, я вважаю, що це чудово – те, що Хіларі – жінка. Але якби ви показали мені триокого марсіанина з фіолетовою шкірою, який би краще захищав права жінок, найменш захищених родин та співпрацював з іншими партіями заради досягнення результату, тоді я б агітувала за цього марсіанина. Але насправді жодного з кандидатів на цих президентських виборах не можна порівняти з Хіларі у питаннях захисту спільнот, позбавлених громадянських прав.
Тож, можливо, я підтримую Хіларі через політичні вподобання моєї вагіни. Але можливо, ну просто уявіть, я обираю Хіларі через те, що жоден інший учасник цих перегонів не зробив більше заради того, щоб ця американка в першому поколінні, вихована матір'ю-одиначкою молода жінка, яка отримала освіту у державних школах, змогла вирости і робити свій внесок у розвиток суспільства – навіть якщо для цього мені знадобилися безкоштовні обіди. Вона вірить в потенціал таких дівчат, як я. І я вірю в потенціал такого президента, як вона.
[1] У 1993 році адміністрація президента Клінтона зробила спробу реформи обов'язкового медичного страхування, яка стала приводом для значної критики, та врешті була відкинута. http://rudoctor.net/medicine/bz-qw/med-pmieu.htm
[2] Програма дитячого медичного страхування – це програма державного покриття витрат на лікування для дітей із малозабезпечених сімей.Фінансується частково з бюджету штату, частково – з федерального бюджету. https://www.wikiwand.com/en/State_Children"s_Health_Insurance_Program
[3] Закон про Комплексну імміграційну реформу 2007 року (повна назва: Про безпечні кордони, економічні можливості та імміграційну реформу (S. 1348)).Цей закон мав забезпечити юридичний статус і шлях до громадянства для приблизно 12 мільйонів нелегальних іммігрантів, що проживали в Сполучених Штатах. Законопроект був компромісом між забезпеченням шляху до громадянства для нелегальних іммігрантів і посиленням безпеки кордону. http://demoscope.ru/weekly/2007/0285/gazeta028.php
[4] У квітні 2014-го у водогоні міста Флінт було виявлено надмірну концентрацію свинцю. Національна гвардія безкоштовно постачала питну воду місцевим мешканцям. Мігрантам часто відмовляли у безкоштовній воді через відсутність реєстрації http://fusion.net/story/258628/undocumented-immigrants-flint-water/
