Професор Антоніо Рагуза представив у Європарламенті дані про присутність пластику ще до народження людини
Частинки пластику сьогодні знаходять не лише в океанах, ґрунтах чи харчових продуктах. Вони вже проникли в середовище, де починається людське життя. Саме цій темі був присвячений виступ італійського акушера-гінеколога та дослідника Антоніо Рагузи під час конференції «Нанопластик: приховані зв'язки та зростаючі ризики для здоров'я людини і кліматичної стабільності» в Європейському парламенті.
Рагуза став першим науковцем, який повідомив про виявлення мікропластику в людській плаценті. Його дослідження, опубліковане у 2021 році, стало одним із найбільш обговорюваних відкриттів у сфері вивчення впливу пластикового забруднення на людину.
Від океану до утроби матері
Під час виступу професор продемонстрував зображення фрагментів пластику, знайдених у плаценті людини. За його словами, йдеться про той самий пластик, який присутній у морях та океанах і який згодом потрапляє до людського організму. Дослідник наголосив на взаємозв'язку природних середовищ і біологічних систем.
Після першого відкриття команда Рагузи продовжила дослідження та виявила пластикові частинки не лише у плаценті, а й у грудному молоці. Водночас учений підкреслив, що грудне вигодовування залишається найкращим способом харчування немовлят, оскільки, за його словами, штучні суміші можуть містити ще більше пластику.
Чому з'явився термін «діти-кіборги»
Одним із найбільш дискусійних моментів виступу стало пояснення терміна «діти-кіборги», який дослідники запропонували після відкриття мікропластику в плаценті. Як пояснив Рагуза, термін використовується для опису ситуації, коли організм дитини формується не лише з біологічних компонентів, а й містить синтетичні матеріали ще до народження. За словами дослідника, це поняття згодом почало використовуватися в міжнародній науковій літературі.
Усередині клітини
Подальші дослідження були спрямовані на визначення точного місця локалізації пластику в тканинах плаценти. За словами професора, частинки виявили всередині клітин, поблизу мітохондрій та ендоплазматичного ретикулума. При цьому дослідники спостерігали морфологічні зміни цих клітинних структур залежно від близькості пластикових частинок.
Водночас учені зафіксували, що пластик не проникає в ядро клітини. Причини цього явища поки що залишаються незрозумілими та потребують подальшого вивчення.
Під час презентації було також показано ілюстрації клітин плаценти. На одних зображеннях клітинні структури мали нормальну організацію, тоді як на інших, за словами дослідників, спостерігалися суттєві зміни архітектури клітини у присутності мікропластику.
Пластик і розвиток плода
Окрему увагу Рагуза приділив результатам експериментів на тваринах та спостереженням за людьми. Він повідомив, що в дослідженнях на мишах вплив мікропластику був пов'язаний із уповільненням росту плода. За його словами, аналогічні тенденції спостерігалися й під час аналізу людських плацент: більша кількість пластику корелювала з меншими показниками росту новонароджених та розмірів голови.
Дослідник також заявив про зв'язок між концентрацією пластику в плаценті та частотою передчасних пологів. Він нагадав, що сьогодні близько 10 % дітей у світі народжуються передчасно, а передчасні пологи залишаються однією з головних причин дитячої інвалідності.
Серед інших станів, які, за словами професора, досліджуються у зв'язку з наявністю пластику в плаценті, були названі холестаз вагітних та зниження здатності плода переносити гіпоксію під час народження.
Пластик і епігенетичні зміни
Під час виступу Рагуза окремо зупинився на можливих механізмах біологічного впливу пластику. Він зазначив, що серед них розглядаються запалення, цитотоксичність і загибель клітин. За словами дослідника, якщо подібні процеси відбуваються під час внутрішньоутробного розвитку, вони можуть бути пов'язані з епігенетичними змінами, які впливають на подальший розвиток людини.
Від нейродегенеративних хвороб до ожиріння
Професор також звернув увагу на стрімке зростання поширеності ожиріння у світі протягом останніх десятиліть. Він представив дані, які, на його думку, свідчать про кореляцію між обсягами пластикового забруднення та рівнем ожиріння населення. Водночас Рагуза наголосив, що ожиріння є складним багатофакторним захворюванням, і пластик не є його єдиною причиною.
Для вивчення можливих механізмів дослідники провели експерименти з клітинами плаценти, штучно піддаючи їх впливу мікропластику. За словами вченого, клітини реагували на пластикові частинки подібно до того, як реагують на віруси або бактерії, однак не могли їх знищити або вивести. Це, на думку дослідників, призводило до зміни нормального функціонування клітин.
Планетарна проблема
Завершуючи виступ, Рагуза провів символічну паралель між океанічною водою та навколоплідними водами людини. На його думку, схожість їхнього складу підкреслює взаємозалежність природних і біологічних систем. Саме тому, зазначив дослідник, забруднення океанів не можна розглядати окремо від проблем здоров'я людини.
Учений також звернув увагу на те, що, за його словами, понад половину світового виробництва пластику забезпечують лише двадцять компаній. Він висловив переконання, що вирішення проблеми потребує не лише наукових досліджень, а й економічних та законодавчих механізмів, які зроблять скорочення пластикового забруднення вигідним для суспільства.
На завершення виступу професор нагадав про вплив пластикового забруднення на морські екосистеми, зазначивши, що пластик залишається однією з ключових загроз для морських черепах.
Джерело: виступ професора Антоніо Рагузи на конференції «Нанопластик: приховані зв'язки та зростаючі ризики для здоров'я людини і кліматичної стабільності», Європейський парламент.
Ця стаття природно продовжує попередню публікацію про накопичення нанопластику в організмі людини та відкриває окрему тематичну лінію серії — вплив пластику на вагітність, внутрішньоутробний розвиток і здоров'я майбутніх поколінь.
Більше дізнатись можна:
Наукова доповідь «Нанопластик у біосфері. Від молекулярного впливу до планетарної кризи»
