Як сядеш читати про УПА і український визвольний рух, то це надовго. Затягує. Куди там тій «Грі престолів» братися.
У 1940 році Андрій Лівицький, президент УНР у вигнанні (юрист, активний учасник подій революцій 1905 і 1917 років, наступник Симона Петлюри) дав доручення Тарасу Боровцю сформувати УПА на Поліссі, з якого Тарас був родом. Той перейшов радянський кордон і на 1941 рік в нього був загін з 10 000 вояків. Він став владою на Поліссі на час війни. Разом з білоруською самообороною перебив там радянські війська. Німці цю болотисту місцевість оминули.
Тобто спочатку назва УПА — це задум старшого покоління емігрантів часів УНР.
Тарас вів переговори про взаємодію з ОУН(б). Бандера майже всю війну сидів німецькій в'язниці. (Король під горою.) Його і Ярослава Стецька в 1941 році арештували. А керував на місці голова служби безпеки Микола Лебідь.
(Організатор замаху на міністра внутрішніх справ Польщі в 1934 році. Після здійснення замаху намагався виїхати до Німеччини, але за наказом Г.Гіммлера був заарештований гестапо і виданий Польщі. Був засуджений до смертної кари, яка згодом була замінена довічним тюремним увязненням. Втік у 1939 році під час конвоювання до іншої в'язниці. Самі розумієте, як Микола Лебідь «любив» німців.)
Бандерівці вважали, що керівництво повинна здійснювати ОУН, а Бульба-Боровець — Державний центр Української Народної Республіки в екзилі. Побачивши, що бульбівських військ не поставити під партійний контроль ОУН, Лебідь переіменував свої військові загони в УПА. Бульба був змушений переіменувати своє військо на Українську Народну Революційну Армію.
У листопаді 1943 року Тарас Бульба-Боровець поїхав до Берліна домовлятися з німцями про можливість використання полишеної ними в Україні зброї та визволення з ув'язнення Степана Бандери, що мало б покласти край необдуманим діям Миколи Лебедя. Німці хапають Тараса та та ув'язнюють його в концтаборі Заксенгаузен у камері номер 77. А в камері номер 73 сидить Степан Бандера.
Загони Бульби влилися в УПА. По всякому. Хто добровільно. А кого спочатку треба було оточити і роззброїти.
Після війни Тарас Боровець з 1948 жив у Канаді. Помер в 1981. У 73 роки.
Микола Лебідь з 1949 року — в США. Помер в 1998 році. У 88 років.
А уряд УНР у вигнанні передав свої повноваження Кравчуку у 1992 році.