Українська радикальна партія.
Дата заснування — 1890 рік.
Голова партії: Іван Франко
Ідеологія: соціалізм, націоналізм.
Кількість членів: приблизно 20 тис. чоловік.
Це що ж виходить? Українці заснували свою націонал-соціалістичну партію, коли гітлеру був один рочок. Одним зі співзасновників та першим головою є Іван Франко.
Хто такий Іван Франко? Що він робив?
Оце і є справжній націонал-соціалізм. А не оті самозванці 40 — 50 років потому. Вони й лібералами могли б назватися.
ссср та гітлерівська германія вкрали чужі символи, гасла, терміни. І використали їх, щоб дурити людей. Бо вони робили прямо протилежне тій ідеології, якою прикривалися. Вони були (і є, на жаль) тими, хто в новому світі намагався жити по-старому...
При монархії правили воїни. І держава трималася силою. А цінності належали не тому, хто їх зробив, а тому, хто вмів застосовувати насильство.
Там де застосовують силу, завжди є скривджені. Багато з них починає протидіяти такій державі на особистому рівні. І це — анархісти. Наприклад, команда піратського корабля.
Потім ідуть соціалісти — вони борються від імені колективу, наприклад робітників фабрики чи заводу, за справедливу оплату праці. Але швидко розуміють, що аристократія, тобто воїни, цінують лише силу і ніколи не будуть поважати людей праці. І до соціалістів доходить, що для того, щоб людям платили, треба міняти всю систему. Так виникає націоналізм — ідея про те, що люди мають між собою домовлятись, про те, які будуть правила співжиття. Та добровільно їх дотримуватися. І отут монархічна держава, імперія, починає тріщати по швах, бо люди в ній не можуть домовитися, буквально, оскільки говорять різними мовами.
І на перший план випливає мова й культура. Відси ж ідея, що треба йти в народ і агітувати його. Той народ тисячі років нікому потрібен не був, головне, щоб податки платив. А в 19 столітті почалося. Спочатку у Франції, а потім і в нас.
Масонські клуби і ложі — якраз про це. А жидо-масони звідки? Так ті ж соціалісти бачили, що в монархічній державі живе громада євреїв. І ця громада не може нікого змусити силою бути в ній. Навпаки, силу застосовують, щоб ці люди перестали бути частиною цієї громади. І незважаючи на це, маленька громада, основана на спільній культурі, існує і протистоїть велетенській монархічній державі.
«То який запас міцності в такого способу організації людей? А коли всі люди будуть так жити?» — подумали соціалісти.
Але «жидо-масони» — це термінологія якраз представників старої монархічної воїнської держави. І їх якраз і можна опізнати по ній. Бо вони за 200 років існування націоналізму навчились маскуватись, і ховатись за гаслами нової доби. Протистояти у відкриту національній державі вони не можуть, бо ефективність монархічної держави, в якій воїни насильно відбирають цінні речі, набагато нижча. Тоді як в їх суперників воїнам нема потреби кудись ходити і когось грабувати, а треба тільки охороняти свою державу, де завдяки суспільному договору повно добра. Тому капітан Америка ходить зі щитом.
А воїни монархічної держави перетворюються на шпигунів. Ну і «дальше по-старинке», насильство, щоб присвоїти або зіпсувати чуже добро. Паралельно розпускати чутки, що національна держава — такі самі збоченці, і хочуть пограбувати монархічну державу.
Отже, повертаючись до націонал-соціалізму здорової людини. Націоналіст — це письменник, який пише цікавий роман. Це той, хто пише науково-популярні статті, і бореться щоб народ був освічений і знав свої права. Щоб ним не можна було маніпулювати, як темним «народом» монархічної держави. Щоб ніякого «самодержавіє, православіє, народность», де «враг народа» по факту значить «ворог тупості».
