Якось дійдуть руки, напишу розлого щодо німецького, грузинського, канарського, кіпріотського, швейцарського і гіспанського тіндеру разом з підкатами місцевих мешканців на вулицях цих країн в порівнянні з українськими.
А поки що збираю собі чорнетку, то отакий коротенький висновок, щоб ви не робили моїх помилок чи хоча б усміхнулись собі десь там:
Іноземні чулувіки постійно кажуть "I love you", але це не наше з вами «кохаю» і не треба цього боятись. Оскільки я людина з яскравовираженим уникаючим типом прив'язаності, я на цю фразу кожного разу тригерюсь, лякаюсь і перестаю брать слухавку він такого велелюбного хлопа. Нащо мені воно треба, госпаді, двічі в житті бачились, воно уже кохає! Шо мені з тим робить?! Мама, де мої речі, де моє все? Не дзвони мені більше! *Втікає, а потім згадує, що це взагалі-то моя-то хата, то ж повертається і починає ввічливо проганять кудись там додомки*
Особливо це іронічно на Кіпрі, бо на Кіпрі тут куди не плюнь — то або футболісти, або футбольні агенти, або знов футболісти. А вони малі, молоді в смислі, років зо двадцять, ну максимум 25. І воно мені каже «ай лав ю», а я ж тобі життя зламаю, дитино! Іди собі! Таксі викликати не буду, там на вулиці тепло, іди собі пішки чи якось там вже дійдеш, і взагалі, у мене робота, ворк, уході!
В цьому плані Кіпр в поганому сенсі нагадує Миколаїв, бо в Києві в таких випадках можна затєряться в толпє і ніколи вже більше з невдалою спробою кохання й не перетнутися. А Кіпр поменше, суттєво поменше, особливо враховуючи, що наразі я у маленькому місті і хожу хіба що навкруги свого дому по центру пішки до морька і назад. І тут вони всі! Це якесь западло. Я якось в клуб захожу, іду на бар, а за п'ять хвилин помічаю, що справа від мене чулувік, який два квартали за мною по вулиці йшов, намагаючись познайомитись, а зліва той, з яким ми минулого разу танцювали на барній стійці. Ну як ви тут всі одразу скупчились, і шо мені з тим робить?!
А того тижня на свята я була спілкувалась з кількома подругами, що розкидані по всьому світу, ну і ми як обична гиржем над усім шо трапилось за цей час, і про всяких #кавалергода в особєнності. Ну я і кажу що знову така біда, все було харашо, але зранку я недавно ледь вигнала 25-річного футболіста і дуже тепер встидаюся, ну бо нічо він мені поганого не зробив, а я отака сука протівна. А вони питаються: а чого? Чого вигнала в смислі. Ну, я кажу, у мене там ряд причин, по-перше, він їсти у мене просив, це вапщє шо таке, хай собі вдома їсть. По-друге, ще якась самоіронічна причина, з якої ми всі орем, бо моя поведінка прям ідентична поведінці їх потенційних чулувіків з уникаючим типом прив'язаності, на яких вони постійно залипають, а я їм гумористично розказую, бо чого воно так відбувається. По-третє, кажу, бо він знову отой «ай лав ю», ну я йього і вигнала і на беззвучний режим поставила і в архів, щоб не бачить його повідомлень.
Одна починає якось аж протиприродно ржать, каже, ото ти істєрічка, та то для них нормально! Для кого, питаю, для них? Вона: та для іноземців! А вона дуже грузинів любить, ну, і в Грузії з лютого живе. Я не дуже по грузинам, якщо чесно, але цей тіндер-сленг то звісно є міжнародне. Каже, то у них як «привіт, как діла, ти така гарна» тільки замість того «ай лав ю». То такий просто той, крилатий вираз, нічо воно прям не значить, не лякайся ти так, то всьо нормально, то ти просто красівая у перекладі, нравишся ти мені.
А я так вже за цей рік ну зо п'ять доволі непоганих, якісних, ненапряжних стосунків без зобов'язань з файними хлопаками втратила, бо тільки все харашо, а мені той «ай лав ю». А мені лячно, у мене робота, ворк, навчання, льорн, у мене там всі діла, війна в країні, мені вапше є чим зайняться без вашого того всьо, не нада мені цього, уході! Ну і далі звісно знову в трудоголізм поринаю і зникаю з радарів «без об»яснєнія прічін".
З точки зору кар'єри і доходів то дуже вигідно, з точку зору гармонійного життя — таке собі.
Дуже тепер обідно.
Може, їм написать "привіт"?
