От, що ти знаєш про життя бургомістрів...Тобі здається, що все в них суцільний сахар в сметані политій сиропом. Тіпа — сиди собі, кради гроші і складай в мішки. А паралельно грайся зі своїми андрюшками в котика і білочку та вимагай інформаційного спокою і доброзвичайного панування над тим, що встиг накрасти...

Але не так все в них просто... То зволоч оператор викладе в мережу відео на мові агресора про програну війну, то жінка риється по хаті, як майор кгб по корзині з брудною білизною. Чого риється? Мохнату туфлю шукає – хоче знищити ту хвойду і розлучницю...

Човгаючи ногами, невпевненою ходою старіючого педераста, анрій івановіч вийшов на балкон ратуші. Важкі думки огорнули його... І то так огорнули, що відразу і спереду, і ззаду. Спереду підкрався куратор мойша фрідман – каже, що міняє плату за кришу. Тепер хоче 75 відсотків. Ну, як хоче – поставив перед фактом. Каже – нашо тобі стільки дєніх – ти вже старенький, шо будеш з ними робив?... Хамити почав зверхньо і взагалі – то табличок, що тут бували єврєї замало, то місто недостатньо зруйноване... А, паралельно ззаду, зяма флічкін. І текст такий самий. Як під кальку яку...

А якраз перед тим подзвонила, як вони з Валєркою її не змовляючись називали останні десять років, йобнута катька. Подзвонила і дуже голосно верещала. Ну, бо знайшла в нього в пеналі для гоління і си наїла таблєток від вєчной молодости, то тепер її дуже мучит діарея...

- Я шо, курво, заставляв тебе їх їсти, суко ти нестерпна – буркнув «бургомістер» і вийняв мобільний:

- Альо, Валєрко, вимкни лохам світло на три години...

Після дзвінка полегшало, але ненадовго. Глянув стрічку новин. Новини теж були якісь нерадісні. Журналісти з "WSJ" – розкопали і стверджують, шо Ілон Маск сидить на важких наркотиках... ще й весь свій топ-менеджмент присадив...

- Блять – ми так всіх опініон лідерів просрем – буркнув анрій івановіч і

почовгав назад до дивану...

Задзвонив Валєра:

- Там твоя Йобнута знайшла десь рудого асла і верещить на нього дурним голосом. А то вже асьол, то вже не птахи – може шо роби і взагалі ти обіцяв шо си розведеш...

Ти б собі отаке життя хотів? Отакий сахар з сіропом?... Так – отож...

А психічно неповносправну істоту ти собі «вибираєш» на управління раз за разом – то, щоби що?..

Через Митну площу і далі вгору по Личаківській підстаркувата блондинка тягнула на шнурку рудого лохматого кучерявого віслюка. Час від часу вона повертала голову і примовляла – та ти міня не бойса – яжежмать...

Сиджу в «Цукерні» цмулю каву, ніщо не предвіща револьту.. – тобто, все майже, як писав поет. Тобто дійсно сиджу там сам в залі. В сусідньому, теж сама, сидить фаріон в рожевому пальто і з кимось кокетує. Сидить і закатує глазкі комусь мені невидимому. Я аж нахилився, цікаво стало хто там. Не було нікого... Сиджу собі, в вікно дивлюся, чую:

- Йоб вашу мать...

Думаю здалося. Через хвилину:

- Йоб вашу мать, кажу...

Повертаю голову – два бармени за стійкою, а перед ними дві бальзаковсько-турнєнєвскі дєвушки – зріст 120, вага 120, вік 120, але вік, то вже на двох. Одна яжежмать, інша теж яжежмать:

- Йоб вашу мать. Що ви зробили з закладом. Я до вас більше не прийду.

Бармен, якби я давав йому поганяло, то був би Пундик:

- Ну, чому ви так? Ви ж не ходите в одному і тому ж одязі все життя – пра?

- Йоб вашу мать, я галицька інтелігентка. Ви були в Кракові? Так, ви звичайно ж що були в Кракові і бачили – там такого не роблять.

- Ну, розумієте...

- Не розумію!!! Більше сюда ні ногою. Всьо йдем звідси. Нє, чекай – я ше в туалєт сходжу....

А могла сказати правду – вибачте будь ласка, в мене вдома туалет брудний, як галіма параша в коломнє – ну, бо я лінива почвара, то можна я в ваш зайду? Дуже мені хочеться в чистий...

В якийсь момент хотів її спитати – пані, а вас обдерті фасади ні разу не дратують? Ви ж, я так розумію, в Кракові були?

Не спитав, бо знав відповідь – а при чому тут Андрійванович? То Андрійванович має ті фасади ремонтувати??

Ще через якийсь час чую вже з вулиці:

- Йоб тваю мать!!!

Невже фасади побачила – думаю. Ні, та й не вона то була. То кокетка вже вийшла і верещала на рудого віслюка, що незрозуміло звідки там взявся. Віслюк не був, як бармен Пундик, тому без делікатних прелюдій верещав на неї...

Додавалась мені якась дівчинка в друзі. На сторінці одне фото і одне відео. Ноунеймів не додаю, а відео чомусь подивився.

Берег річки, біля води стоїть леопард і по-котячому хлепче воду. Далі все очікувано – з води вилітає голова крокодила, хапає леопарда за шию і тягне під воду, як банальну антилопу. Вода бурлить, кипить, а далі неочікуване – з води вилазить мокрий леопард і за загривок тягне за собою крокодила. Потім йому чомусь здається, що так неправильно і він, притримуючи крокодила лапою, перевертає його і далі волочить вже за горло. Територія – ну ні разу не його... До чого цей текст? Люблю котів. Сам такий..

- Бачив моє нове відео?

- Те, де ти лежиш на дивані?

- Так.

- А це хіба не фото?

- Ні, це відео...

Початок грудня 2025 року. Ранок. Як співав свєточь сєрєбряного вєка руzской поезії з рф-пєдєрації юрій «хой» клінскіх – «всьо заєпло, заєпло, заєпло...

Всьо і всіх..

Есемеска від знайомої:

Хочеш прикол про моїх малих?

- Так.

- Зараз скину скрін переписки зі своїм старшим:

- Богдан, ти вже вийшов зі школи?

- Так.

- А зараз ти де?

- В 'iq' – піцу беру.

- Ключі маєш?

- Ні.

- Мені треба виходити з дому, а Ярко засинає.

- Он як.

- Я залишу двері відкритими, але йди відразу додому.

- Краще скажи Яркові, щоб чекав.

- Казала, каже – що засне.

- Ти про піцу скажи. Йому на мене пуфік, а на піцу нє.

- Поділишся з ним?

- Так.

Стою в дверях – кричу Яркові:

- Ярку, зараз Богдан піцу принесе.

Голос з його кімнати:

- Я знаю – ви переписуєтеся в сімейному чаті...

Знаю її пацанів – 10 і 12 років. Класні вони...

От реально чекав хто з дєвок першою озвучить це слово. Першою озвучила ексжєна внука ступки. Так і сказала – мой бившій ето лох і нєудачнік, которий тєпєрь голодаєт, ібо нє понял, что наступіл матріархат. Тут правда ведуча їй каже – давай подкіну тєбє йаду в кофє. Всє говорят, что ти била ніщєбродка із мінска, а он затащіл тєбя в общєство мажоров. А вот тєпєрь когда у нєво проблєми, то ти открила елітний салон, а єго бросіла. Да он і сам так говоріт...

А що та їй на то? А каже – єму б лучше помолчать, бо єслі я начну рассказивать про ето сємєйство, то оні собой нє натєшатса...

Є один з основних законів Всесвіту – якщо ти вдруг вирішив стати гівном, то всі твої плани і проекти будуть Тузіку під хвіст. Після того, як богдан сильвестрович зіграли в кіно „рєжісьора“ бортка на пару з боярскім, котрий ізображал українського козака, і обидва разом кричали – ми руzскіє, то всі його плани і проекти пішли саме туди – Тузіку під хвіст.

Внук, правда, діда хотів по своєму вибілити і сказав, що він був дуже добрий – вже вмирав в лікарні, але продовжував по телефону влаштовувати всіх до інституту. Нюанс в тому, що влаштовувати когось до інституту, то ні разу не про добро, а скорше про жадібність. Ну, але – яка хата такий тин..

Хочеш сказати, що того пса звали не Тузік, а Шаман? Як собі хочеш – нехай буде шаману під хвіст...

А дєффкам міндічі понаприсували в голову, які вони тепер важні. Дєффкі собі тепер ціни скласти не можуть. Всі оті „послиці“, „міністерки“ і решта „чиновниць“ не розуміють лише одного – вони для серйозних міндічів банальні чікси, котрі до того ж ще й свій підпис ставлять там, де жоден розумний би не поставив. Ну, то й скажи тепер – який в песду матріархат? Це скорше можна назвати – матріпархат. Нє?..

На що отой їх „матріархат“ схожий? На самуїла марковіча, котрого переконали, що він потенціальний чемпіон світу з боксу. І він тепер ходить важний і буде так ходити до свого першого рингу.

До речі – чікса, то з івриту (шікса) – мразь, мерзота. Тобто – дєвка, яка існує виключно для плотскіх утєх, ізвращьонних наслаждєній і, іногда, ставіть сваю подпісь, там де її ставити небажано. Тобто – якщо твій босс по матріпархату скаже про тебе лагідно – моя чікса, то тепер знаєш, що саме він має на увазі. Так це схоже на „курва“, різниця лише в релігійному підтексті. Ні, це не схоже на Блядь, бо то слово благородне і взагалі воно про патріархат..

До речі ексжєна внука „карифєя“ „свій“ „елітний“ салон відкрила на гроші якогось чувака з пейсами. Щезне чувак, то відразу за ним щезне й матріпархат. Ось аж на стільки все невесело з шіксами...

Колись карл мордехай-маркс казав кларі цеткін – мілочка моя, ну нєльзя же прі налічії только одной пєзди імєть такіє запроси і амбіції. Ну, але то був, курва, двоствольщік – ну, нє? То він так натякав, що для амбіцій тре мати по дві? Ціла біда з тими підарасами...

А шо, якщо „розумом своїм та взлєтєть повишє от лаврской колокольні“? То нічого особливого – побачиш, як секта підтягує „успєшних“ тьолок і знищує чоловіків. Коли знищать, то „успєшниє тьолкі“ стануть непотрібні і поїдуть на лагєря, бо підписів наставили там, де не треба було. Ну і про відторгнення з часом людським організмом „уколів краси“ не забуваємо..

А вона тоді скаже – а как же... а как же моя кар'єра і как же мої амбіціі... Що вони їй тоді? Процитують карла мордехая-маркса – як то шо?..

А вони тоді за кордон? А там їм скажуть – ви там свою державу проїбали, а тут вам нікто нічєго нє должєн. А вони там тоді всі такі успішні успішно повиходять заміж? Можуть, але то тре вже їхати – ну, бо про відторгнення людським організмом „уколів краси“ не забуваємо..

Колись, в тоді майбутній рф-педерації, міндічам майже вдалось створити нову націю – совєтскій чєловєк. Той їх етнос не вижив і здох... тобто, майже здох, як і все штучно, але недолуго створене. Принаймні в Україні майже здох.

Але міндіч, якщо вперся і його не зупиняти, то він і не зупиниться. Совєтскій чєловєк під їх управлінням перетворився на проміжний етнос – оцифрований совкодрочер. Ну, а вже через цю промєжность, вийшли на свій новий винахід – оцифрований ідіот. Що об'єднує всіх цих етносів? Словосполучення – клінічний ідіот. Сто з лишнім років, море енергії і що? Щоб витворити ось це щось? А нахуя?...

В рф-пєдєраціі? Та вона включила режим самознищення, то шо її обговорювати. Це тоді вона була майбутня, а зараз колишня..

Криворівня. Стилізована під outdoor вагон-ресторан в Рейкявіку кав'ярня коло входу в супермаркет „Розмай“. Два гуцули... Не умнічать? Ок. Два гуцули пиют каву, за фарбованим на чорне столиком коло входу в супермаркет:

- Йване, а то правда жи стєфанчук з мештов спит?

- А я звідки знаю? Може й спит. Ти його бачив – яка баба з ним схоче? То може й спит – чого нє...То тобі той тєлєведучий, шо жиє в Верховині розказав? Бачив, як він до тебе на верх пробував на ровері заїхати...

- А я де би з ним говорив – я шо з москалєма коли мав? Приходит і каже – вуйку, зробіт ми ніж. А я кажу – Роман, нє ходітє мнє здєся, бо я вам ніц не зроблю.

- А він шо?

- Каже – тоді продайте мені медку. А я кажу – йди си перше навчи курити, бо лазиш як чорт, а в чортів від меду пієлонєфріт.

- А він шо?

- Каже – та я ше в Полтаві раз з сердючкою пробував навчитися, то дуже сильно ригав коло зупинки елетротранспотру. Кажу – піди тоді до Катрусяка, купи си в него перстень китайский, на нім Отче наш на язикє булгакова написаний... Та ото й вся розмова. Нє, про того з мештов, то мені єдна баба з Меденичів повідала. Слухай, але то тоді так виходит, шо він є мештофіл?

- Ну, так. Ще й мохнарилий на здачу. І шо тепер?

- Курва, одні збоченці навколо... Як жити? Як з тим жити?

- А ти так кажеш ніби в урядовому кварталі жиєш. В тебе навколо хати багато збоченців живе?

- Та так шоб офіційних, то вроді жодного. Хіба може старий Катрусяк, бо якийсь він подозрітєльний на вигляд і до церкви майже не ходит...

- То він тобі заздрить, бо маєш хату на сонячній стороні Черемошу, а він на темній. Але якби навіть і так, то один на село, то то ше в межах

прілічної статистики...

- А новий цивільний кодекс читав?

- Нє. А нашо?

- Бо хочут нам міндічі верхи повідбирати. Таке враження, що його психічно хворий писав...

- Може яких не тих грибів си наїв?

- Отаке, отаке – як під не тими грибами то написане.

- Ну, то дати автору право на доброзвичайне посідання в камері, довічне панування над нарами, і інформаційний спокій через втрату актуальності.

- Тобто посадити і про нього забути?

- А він тобі шо – дорог как пам'ять?

- Та нє.

- Ну, то чого починаєш?..

- Ну, бо міг си хлоп файну кар'єру в маркетингу зробити.

- Яку?

- Був би бренд-фейс цифрової свиноферми в Меденичах.

- А там є така свиноферма?

- Під такий бренд думаю би хтось намайнив. Та баба, наприклад...

- Ну то най того хтося за то голова болит. А ту бабу, шо вже випустили з цюпи?..

- Ну, а як би я інакше з нею говорив? Мені раптом стало жаль шо такий потужний свінофейс так на марне пропадає...

- Ну, так – не доброзвичайно то...

Негарно підслуховувати?

Нехай не верещать на всі Карпати і тихіше обговорюють державні секрети...

2024. May, 26 – 2026 April, 26