Написала мені мила дівчинка в коментах – ну то й займайтесь самомилуванням, а я пішла. І пішла. Куди пішла? Шукати себе в секті свідків пороха. Чи знайде? Ні. Ця секта свою рапсодію на сцені Історії вже відіграла, і пішла в гримерку переодягатися. Чому дівчинка себе там не знайде? Бо в секти немає майбутнього. Їм залишилось банальне – поступово відмирати. А дівчинці ще зарано. Чому так написала? Живе в Норвегії, а я написав, що всі, хто покинув свою країну не мають морального права вирішувати її майбутнє. Тобто – вибирати і бути вибраними. Чому так написав? Бо це єдино вірна дорога. Сказала мені – це порушення Конституції. Відповів – ось саме зараз міндічі Конституцію знищують, а ви, котрі повтікали – ви там проти цього десь протестуєте? Нагадайте де саме ви це робите. Ще хотів написати – нагадайте де саме ваш «порох» проти знущання над Конституцією боровся, але забув.
Що таке «порох»? Іноді – горюча суміш, іноді – банальна пилюка. В контексті секти? Пилюка.
Чи було там самомилування? Ні, звичайно – мені таке не цікаво. Чи вмію? Звичайно:
Колись почав писати з малої літери прізвища і топоніми, котрі не визивали поваги. Потім, з якогось, посполиті це підхопили. Потім, так звана «влада», навіть, видала якийсь указ, за яким писати «росія» не вважалося помилкою. Потім їм подзвонили з хабадного тунелю пейсаті «комерсанти», дали песди, і вони той указ відмінили. Указ відмінили, але посполиті писати продовжували. Пейсаті подзвонили, так званому, портнікову:
- Отложи пока бакланіть Хмєльніцкава...
До речі, я думав, що я перший почав так писати. А потім прочитав Олену Пчілку. Вона так писала століття назад. Видно до освічених людей така потреба приходить з Космосу. Вона була дуже освічена, якшошо. Я це почав писати перший в наш час. Достатньо самомилування? Поїхали далі:
- Отложи пока бакланіть Хмєльніцкава...
- А кого мнє бакланіть?
- Срочно пєші, шо пісать «путін» с малєнькой букви, ето демонстрація безпомічності.
- Я уже пісал...
- Пєші ісчо.
Дисклеймер – не забуваємо, що все описане в цій книзі відбувається на третій від сонця планеті в сузір'ї Тау-Кита. Ну, це якщо хтось раптом забув. Тобто всі збіги випадкові – не більше.
Ну – то, щоб той тау-портніков потім два рази не вставав:
В українській мові на Тау-Кита є слово «жид». Тому, що слово jew в вимові ближче до «жид», ніж до «єврєй». В тау-польській, до речі, теж. І, навіть, в тау-словацькій. І, навіть, не тільки – а в більшості мов світу. Крім есисерної мови в рф-педерації. Ну, бо там сто років назад прийняли указ про те, що більше «жидів» нєту, а єсть «єврєї». Як людина максимально-можливо толерантна – не маю нічого проти. Це їх мова і їм вирішувати – там нехай говорять, як хочуть, і то є їх проблема. Мало того – якщо мені вдруг захочеться порозмовляти на їх мові, а я її знаю краще, ніж 99 відсотків жителів рф-педерації, то теж буду говорити «еврей», бо так воно є на їх мові. Спойлер – не захочеться.
– «В нас теж спілкуються на язикє пушкіна, і є руzскоговорящіє євреї, в конце то концов» – хочеш припхатися ти зі своєю меншовартістю?
Так. І теж проблем не бачу – українською «жид», так званою – «еврей». Якою хочеш такою й розмовляй.
Сектантам з хедж-фонду таке не пондравиться? І це теж не мої проблеми. Вони ж в негрів не питали – чи можна їх афро-французами обзивати – в конце то концов.
Тепер чекаю поки, так звана «влада», це слово своїм «указом» «узаконить»..
Достатньо самомилування? Хочеш ще? Прошу:
Міндічі – вам мабуть не нра цей текст? Не толерантний вам нихуя? Ой, та вихід є завжди. Нате вам – "initial outreach":
Я проживу ще 25 років. Тобто – 10 000 днів. В день трачу приблизно сто доларів. Рахувати вмієте? Що далі? Збудую хату в покинутому селі Буркут. Так в тому, котре ви знищили. Буду там писати детективи. Про що? Про Андрія Івановича і Мавку Андрійка з Кайзервальду. Ви нарахували – мульйон сто? Невірно – півтора. Я там ще дерев'яну церкву збудую. Ну, на місці тої, котру ви знищили, як «дорогу в лєс» будували. Ну – бо село без сільради бути може, а без церкви ні.
Ще можу, як troubleshooter, вивести вас з тупікової ситуації, в котру ви самі себе загнали. Але це дорожче – п'ять. У вас немає тупікової ситуації? Тому вам troubleshooter і потрібен, бо ви її не бачите. А вона є. А ви не бачите. А вона є. Думайте..
Я знаю, що ви зараз хитро посміхнулися, але Логіка веде крізь хаос і – там, куди вона вас заведе вам не сподобається ні разу. Давайте – проілюструйте , як жадность губіт фраєров...
Spoiler – мошіах не прилетить..
Якщо проживу більше, як 25? А то вже не будуть ваші проблеми.
Безплатно? Лише єдине – не пускайте Зяму в синагогу. Решта за гроші.
Поки пейсаті пацани думають – розкажу про «патріотів»:
Як написав на дуже «патріотичному ресурсі» «збруч», поки що дуже відомий
та авторитетний «політолух» і «журналіст», нєкто портніков – пам'ятники
Хмельницькому треба знести і всьо!
До чого цей текст? До – поки що. Бо, як тільки тунельний хедж-фонд перестане вливати реальне бабло, то за три місяці вся його відомість зникне в біло-голубий unreal.. Бо воно так працює – поки вливають, то відоме, а перестали – і за три місяці ніхто не згадає. Це про авторитетність. Ну, зрозуміло – ніхто не згадає – це, якщо йому повезе.
Зараз той виталій пише, що писати «путін», чи «рассєя» з маленької букви, то демонстрація безпомічності, але він дочекається поки знову почнуть писати з великої... Ото дємон – нє?..
Якщо часом не дочекається? Варіантів всього декілька. Один з них – напишуть про нього красіву легенду в танунах. Зайшла ідея і написати вам легенду? Без проблем. Можу цілу книжку – але то дуже дорого. Чи вмію в стилю «билін» рф-педерації? Я вмію все. Почати з легенди, а про книжку ви ще подумаєте? Та запросто:
І хаос бил... І у рєкі – собралісь дєвкі і собралісь мужікі. Собралісь – шоб квасу покушаті, да на бой кулакамі таращітса. Бой за гранти на відєролікі – мєж двух міндічєй, еслі получітса...
І вишєл на бой сьіромятньій тот – сам Ґардон Фалафєль ібнъ Кобзоновіч. Мощний вєсь – как завод сталєварєнний, і угрюмий – как сопка маньчжурская. Лисий бил – как гора над промзоною. Рикал – как бронєпоєзд на прістані. Вишєл – вєсь в спінджаке от Юдашкіна, а с нім трєнєр с двумя прастітуткамі...
А напротів стоят нєбінарниє – тє, что лайкі єму понаставілі...
Говоріт тот Ґардон опрометчіво:
- Кто сразітся со мной, нєдальокіє? Кадикі вам момєнтом повирву всєм – об сарай головой опріходую. Послєтаєт с грудєй аплікація... Виході – кто єсі добрий мо́лодєц...
Говоріт і морожєнко кушаєт – по сємнадцать копєєк за порцію...
Отозвался, всрєді небінарних тєх, юний парєнь – в руках с камєнюкою. І с тату на груді – двє полосочкі – тайний сімвол, что блоґєр в законє он:
- Я сражусь с тобой, лисий – как задніца, а потом твоі уші покушаю. Я сражусь здєсь во імя Булгакова! Нє уйті тєбє в лєс за покришкамі...
На рубахє єго сєроклєтчатой – сіній Лєнін напьорсткамі вишітий...
- Ти кто такой, прідурок? – говоріт Фалафєль єму вкрадчіво.
- Абрікос Едуардовічь Портніковъ – отвєчаєт тот парєнь нєістово. Отвєчаєт і вишітим Лєніном на впалой спінє хорохорітса.
- Ти?? Со мной??? Едуард Абрікосовіч – мухоморам чтоль водку закусивал? І на что ти, дєбіл, сподіваєшся?..
- Я набю тєбє в лисую бороду, а жєну твою сдєлаю дворнічкой.
- Посмотрі вон в калюжу, как в зєркало – ти похожій на кості от скумбрії, ілі даже – на ручку от тамбура...
Абрікос тот реально бил худєнькій, но іскри метал іскромьотния із двух глаз – очєрьодно із каждого.
І пока оні так прєпіраліся, Фалафєль то кругі всьо заужівал – побєдіть думал в счьот габарітності...
Но он і нє знал, что в портках у Віталія, пістолєтік імєлса «Макарова»...
Тут мєтнул Абрікос камєнюґу ту – нє попал, но дєвкі зажмурілісь. Камєнюґа об стол срікошетіла і вибіла окна в «Кєбабніце»...
Но достал пістолєт із кармана он – с гравіровкой – «Мойсєю Уріцкому»...
Продовження? Запросто, але воно платне..
Нема бабла? Ну, то допишете самі, а потім ту легенду везіть на околіцу Бейрута. Там на базарі Саул її намалює на пергаменті і папірусі. Потім про неї напишете – «ісчо одін світок Мйортвого моря нашлі намєдні. Напісан бил 12 000 лєт назад. А значіт – уже тогдьі пісалі – памятнік рєцидівісту Хмєльніцкому нужно снєсті і всьо... А то, что там внізу – „лєнін всігда жівой“ напісано – так то уже опосля какой-то шлємазл допісал – ну із тєх, что на заборах „хуй“ пішут... Какой вандал, внатурє»...
А може й не напишете – то як вам повезе..
Знаєш, де хєрня і ніпонятка, посполитий? Мошєаха-самозванца міндічам султан опустив, як ти пам'ятаєш. Знести памятнік султану в них бажання чомусь не виникає. Чого б це.. Ну, так – восток, то дєло тонкоє, як казав єльдар ельбрусовіч хазанов...
Все мені на сьогодні самомилування набридло, бо міндічі «включили „світло“ і я си йду на ранкову каву. Гарного дня. See You later..
А з дівчинкою шо? А, як казав музикант Макарєвіч на своєму концерті в лєнінградє – жаль, что ушла дєвушка..