У останні роки українізація відбувалася на хвилі патріотизму і завдяки введенню мовних квот у ЗМІ. Паралельно з цими процесами треба було проводити позитивну агітацію за перехід на українську мову серед тих, хто мову любить і вважає її рідною, але говорити нею на людях ще соромиться. Таких за усіма соцдослідженнями – в Україні більшість. 5 років такої доброзичливої масової агітації вже реалізували би природний потенціал поширення мови і призвели би до її домінування в Україні, поставивши тих офіціанток та касирок, які мову недолюблюють, у ситуацію мовчазного мовного вибору на користь українськомовного клієнта, який переважає у багатьох регіонах.
Але замість цього, на жаль, ішов процес нападок на офіціанток та касирок, російську мову як таку, населення східних регіонів, російськомовних громадян взагалі (https://www.facebook.com/watch/?v=2237565003239061), який досяг апогею під час другого туру виборів. Мені здається очевидним, що фрази типу «мільйони індустріально-ахметовського бидло-совка», це анти-реклама української мови. Що волання про те, що «ми занадто толерантні», очевидно до цього «бидла», це анти-реклама української мови. Що висування гасла «мова» корумпованим президентом, від результатів правління якого за кордон люди тікають мільйонами, це анти-реклама української мови. Що спроба мовних екстремістів ввести у правопис слова «проєкт» і «павза», це анти-реклама української мови. Скількох потенційних союзників така недолуга політика вже відштовхнула від української мови?
Чи не найбільше бентежить те, що адекватну опозицію отакому «українізаторству» складають практично тільки адекватні російськомовні, типу Дацюка чи Кочеткова. У той же час, такі російськомовні, наприклад, як Дубінський чи Апасов, які відіграють позитивну роль, викриваючи корупцію, дозволяють собі насміхатися з української мови. Не говорячи про сонм українофобів, який завжди існував, але активізувався останнім часом саме завдяки націонал-екстремістам та компрометації корумпованим Порошенком національних гасел. Дивлячись на них, багато українофілів бояться зараз, що нова влада хитне маятник до іншого екстремуму в мовній політиці. Та навіть Дацюк чи Кочетков, будучи російськомовними, навряд чи будуть, принаймні активно, просувати українізацію.
Негарно виходить, що розважливий українофіл у своїй країні, де він повинен був би почувати себе комфортно, зараз міцно застряг між двох вогнів — між націонал-екстремістами та російськими шовіністами. Це неправильно, що розважливі україномовні практично не беруть участі у дискусії щодо українізації. Такі люди є і їх багато, і зараз саме час для них вийти з підпілля. Не дати монополізувати українську мову і боротьбу за неї тим, кого недоброзичливці мови вже використовують в якості опудал.
Чудово, що вустами Разумкова майбутня влада вже сказала про метод пряника у розвитку і підтримці української мови. Усім патріотам, які голосували за Порошенка, повторюю – у розвитку і підтримці української мови. От приймуть Закон про мови з багатьма українізаторськими важелями і чудово. І дуже добре, що начебто вже без одіозних мовних інспекторів, які в українських реаліях тільки обмастять корупційним брудом ще й українську мову як явище.
Тому розважливі українофіли повинні підставити плече майбутній владі і ввести українізацію і мовну ситуацію взагалі у конструктивне русло. Як не дивно, Зеленський уособлює надію на справжню, тобто доброзичливу та результативну українізацію.
Сподіваюсь також, що, оскільки екстремальні методи українізації великою мірою асоціюються з «патріотичним» ухилом Порошенка, політична катастрофа останнього зменшить накал громадської «боротьби з бидлом». Он Лариса Ніцой вже змінила тон на майже примирливий і поки що тільки просить дати Зеленському радника. Головне тепер не дати новій владі, в бажанні виставити себе «патріотичнішою за Порошенка», повестися на пропаганду «справжньої мови» від таких, як Ніцой, і прийняти запропонований минулого року «проєкт» правопису.
Пора нам гуртуватись незалежно від ставлення до Зеленського. Він таки став президентом, а нам просто треба зберегти нашу мову для нащадків. Якщо ви: проти пропаганди ненависті до співгромадян за мовною ознакою; проти покарання людей, які не працюють на державній службі, за мовним принципом; проти змін у правописі української мови, які накидають їй нехарактерні слова і правила; за доброзичливу пропаганду використання української мови в усіх сферах життя на усій території України, ставте лайк під цим постом і поширюйте його. Наше гасло – не «нульова толерантність до бидло-совка», а Шевченкові слова «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!».
P.S. Звернення до усіх критиків. За режимів Кучми та Януковича, які не займалися українізацією, гнів українофілів був виправданим. Він, мені так здавалось, був спрямований більше на владу, яка зневажала українське. Тепер було 5 років Порошенка, Зеленський теж обіцяє розвивати і підтримувати українську мову. Контролюйте, щоб він так і робив. Зараз нема потреби когось ненавидіти з приводу нашої рідної мови. Навіть якщо Зеленський почне давати задню, критикуйте його, не треба ненавидіти. Тим більше, якщо він справді буде мову підтримувати. Тоді ненавидіти на цю тему треба буде вже тільки російськомовних співгромадян. Але навіщо? Досить ненависті. Давайте нарешті почнемо жити позитивом.
