Що кидається в очі в діях української влади: повний ігнор проблеми власних виробництв і надія виключно на допомогу ззовні. Так, це правда — немає в Україні ні одного куточка, де можна було б сховатися від бомб та ракет. Але приблизно така ж ситуація виникла ще під час 2-ї світової для Німеччини. Заводи руйнувалися та відбудовувалися. Стратегічно важливі підприємства були абсолютно секретними і навіть під землею розміщалися. Виробництво перших в світі балістичних ракет Фау-2, якими велося бомбардування Лондона, саме так і велося — під землею. І мало хто знав, де ті заводи. Їх активно шукали, але головний знайшли лише в 1945-му, і то випадково.

Я дуже радий буду помилитися, але таке враження, що в реальній економіці тільки волонтери намагаються зараз щось реально робити. Це дуже добре, коли українська армія переходить на натовські стандарти. Але якщо цей перехід робиться через зникнення українського оборонпрому і виникнення абсолютної залежності від настроїв західних політиків — це катастрофа.

В Україні зараз мільйони біженців. Багато жінок з дітьми поїхали в Європу і вже зараз ясно, що багато хто з них будуть правдами і неправдами закріплюватися саме там. Це життя, це очікувано. Але ті, хто в Україні, є фактично виключеними з економіки. Дехто продовжує працювати онлайн, але це стосується лише науковців, робітників освіти, та ще деяких категорій. В цілому, доля їх досить мала. А ті, хто працював на заводах та виробництвах — з економіки виключені. Єдине, що вважається актуальним для керівництва, це фінансова підтримка цих людей. Тобто тупе проїдання допомоги Західу.

Що маємо зараз. Українська армія героїчно воює. Причому все більше й більше західною зброєю. Якої недостатньо і дефіцит її буде все більше зростати з відпрацюванням вітчизняних запасів. А величезна доля українців живуть як під час відпустки. Без роботи на оборонпром. На мій погляд — це катастрофічна некомпетентність української сучасної влади.

Робота влади на піар, виступи, відео, та інше, теж необхідна, бо інформаційна політика, грамотно побудована — це важливо для підтримки нормального психічного стану суспільства, для розуміння масами викликів війни. Але якщо влада вбачає свої обов'язки тільки в піарі — це катастрофічна некомпетентність. Яка обов'язково призведе до негативних наслідків.