В обговореннях нової ініціативи щодо публікацій для дисертацій часто згадують про майбутні зміни в статусі патентів та авторських свідотств на винаходи. І якщо я вірно розумію, пропонується виключити авторське свідотство зі списку публікацій, які зараховуються в дисертацію. Вважаю це абсолютно розумним, тому що авторське — це взагалі не публікація. І тим більш не наукова. Це просто фіксація авторства на технологічне або інженерне рішення, а опис цього рішення, навіть тоді, коли воно не є взагалі закритим, не публікується в журналах, не з'являється в бібліотеках, і остається відомим практично лише авторам і дуже вузькому колу причетних до роботи.

А що стосується патентів, то тут дивна річ сталася. З точки зору Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, патент, який є суто комерційним документом, що надає авторам право на процент від прибутків при застосуванні кимось їхнього технологічного та інженерного рішення, пропонується зробити еквівалентним за своїм статусом публікації рівня «А». Як це розуміти?

Я впевнений, що ані авторські свідотства, ані патенти неможна відносити до наукових публікацій. Їх необхідно твердо відділити від науки, тому що навіть ціль абсолютно інша. Наукові публікації — це інформація про нові відкриття, нові дослідження, та нове розуміння природних явищ, тоді як авторське свідотство фіксує приоритет в технологічному або інженерному рішенні. А патент взагалі може бути взятий на повну маячню, тому що автор сплачує податок на підтримання патенту, який по своєму статуту оріентований виключно на комерційний прибуток. Патент проходить експертизу не на відповідність законам природи, а на так звану «патентну чистоту», тобто перевіряється, чи не існує вже іншого патенту на щось подібне. А коли патент отримується, він, як і авторські свідотства, ніколи не публікується в журналах, навіть технологічних. Інформація про діючі патенти хоч і не є секретною, але не існує там такої системи літературних посиланнь, як в наукових публікаціях, де вона допомагає за декілька хвилин знаходити потрібні статті. Тобто вважати, що патент є еквивалентом наукової публікації — абсолютний нонсенс. (На всяк випадок: у мене є і авторські, і співавторство в патентах. Але я в свій час свідомо відмовився використовувати їх для дисертації. Саме тому, що не хотів захищатися на закритій науковій раді.)

Це, мабудь, і є очікуваний результат виключно українського відношення до науки. Якщо вже більш чим півсторіччя Академію Наук України очолює інженер і технолог, тобто людина, яка ніколи не мала відношення до науки (окрім посади) і самою яскравою рисою якої є вражаючий конформизм до любої влади, то і відношення до науки в Україні відповідне. Практично все, що було зроблено Патоном в ті далекі часи, коли він був спроможним на активну діяльність, зафіксовано в патентах. І тому навіть члени Наукового комітету, більшість яких є справжніми вченими, навіть не піднімають питання про повну невідповідність патентів вимогам для наукових публікацій.

Чесно кажучи, я не знаю, чи дорівнює патент науковій публікації на Заході, але чомусь впевнений, що ні. Не знаю також, чи існує взагалі на Заході таке поняття, як авторське свідотство, але теж чомусь впевнений, що це виключно совковий спосіб відбирати право авторства на користь держави, який досі існує лише по інерції. І якщо вже пішло обговорення статусу публікацій, треба бути впевненим, що в нові положення не пролізуть застарілі норми.