Ми з вами уважно слідкуємо за українськими реформами. Частіше — за їхньою відсутністю.
Судова ж реформа ніяк не хоче вписуватися в зрадо-переможну парадигму: результат неочевидний, але ніби щось відбувається. Висновки робити рано, не розхитуйте човен. Скоро все буде. Три роки, політ нормальний.
Або був донедавна. З минулого тижня реформа ввійшла в зону жорсткої турбулентності. І от-от все зірветься в штопор разом із дорогущим фюзеляжем конституційних змін і 45 мільйонами пасажирів на борту.
***
Минулого тижня Вища кваліфікаціна комісія суддів оголосила про результати чергового етапу конкурсу до ВС, які свідчать про ймовірні масштабні фальсифікації під час оцінки практичного завдання. І якщо терміново не виправити ситуацію, про будь-яку судову реформу можна буде просто забути — її чекатиме в кращому випадку доля реформи прокуратуи, в гіршому — реформи виборчого законодавства.
Чому?
Результати оцінки письмових робіт кандидатів неприємно вразили. На відміну від письмового анонімного тестування, де результат в цілому відображав як власну оцінку виконання завдання кандидатами, так і очікування тих, хто уважно слідкує за конкурсом, результат оцінки практичних робіт виявився протилежним.
Особливо розходиться з очікуваннями оцінка робіт кандидатів до Касаційного адміністративного суду (це так називається частина Верховного; так, суд в суді, але менше з тим) – останньої інстанції у вирішенні найважливіших спорів між державою і громадянином. Судді, на якість рішення яких рівнялися практично всі судді адміністративних судів, набрали мінімум балів і не пройшли до наступного етапу, тоді як очолили список функціонери судової системи, відомі скоріше своїми здібностями виконувати політичні вказівки, аніж якістю рішень.
До топ-5 потрапив, зокрема, Павло Вовк, колишній помічник Сергія Ківалова, а тепер голова сумнозвісного Окружного адміністративного суду міста Києва, судді якого масово забороняли мірні зібрання в часи Майдану.
Також показово, що найменшу кількість балів серед усіх кандидатів набрав перший заступник голови комітету ВР з правової політики та правосуддя Леонід Ємець, давній політичний опонент Ківалова. І це викликало б неабиякий подив (Леонід – фаховий юрист зі значним досвідом), якщо тільки не брати до уваги те, що перевіряв його роботу член ВККС Юрій Тітов, який є... кумом Сергія Ківалова.
За інформацію з різних джерел пан Тітов мав неформальне лідерство серед трьох членів колегії, що оцінювали майбутніх верховних адміністративних суддів, чим можуть бути пояснені «особливості» їхніх оцінок.
Виходить так: кум Ківалова керує оцінками, в результаті чого перемагає помічник Ківалова, а програють опоненти Ківалова. І це на конкурсі до суду, який остаточно вирішуватиме спори про вибори Президента, скасування Постанов Кабміну (а значить, практично будь-якої реформи) і справи про мирні зібрання.
Мимоволі задаєш собі питання – а який на дворі рік?
Як так сталося?
Виглядає так, що члени ВККС, оцінюючи роботу кандидатів до Касаційного адміністративного суду просували «потрібних» персонажів. Навіть поверховий аналіз результатів дає підстави стверджувати, що на відміну від інших кандидатів «адміністративникам» набагато більше балів ставили за те, чи «вгадали» кандидати неочевидне рішення справи по суті, аніж за те, наскільки якісно виписаний сам документ, як мабутній верховний суддя розібрався в законі і аргументував позицію.
Такий підхід колегії не тільки суперечить раніше прийнятим і роз'ясненим процедурам ВККС і тому є незаконним, а й прямо дає підстави стверджувати про фальсифікацію результатів. Адже для просування «потрібних» кандидатів в такому випадку не треба докладати додаткових зусиль – достатньо лише заздалегідь повідомити їм «правильну відповідь» на практичне завдання.
На користь версії свідчить наука статистика.
Є така штука, називається нормальний розподіл. Суть проста: в будь-якій множині результатів статистично більше середніх результатів, ніж дуже добрих чи дуже поганих. І вони досить рівномірно розподілені. Візуально це описується кривою Гауса, яка виглядає ось так:
Такі графіки, якщо говорити про іспит, описують різні ситуації — наскільки багато найвищих і найнижчих результатів, наскільки вони відрізняються від середнього, наскільки складним було завдання (в блакитному графіку воно було надто складним, бо більшість отримала лише 30% балів) тощо.
Але завжди справджуються дві речі: 1) «середняків» статистично більше, 2) за нормального розподілу кількість «найкращих» і «найгірших» змінюється пропорційно. В результаті крива Гауса виглядає як дзвоник.
Ситуації в реальному житті (гістограма «стовпчиками») поруч із кривою Гауса виглядають приблизно так:
Найбільша кількість випадків десь посередині — біля 0,71. Стовпчики гістограми хоч і не ідеально повторюють криву Гауса (життя — не точна наука), але в цілому реальний результат відповідає статистично імовірному.
Натомість, розподіл балів до Касаційного адміністративного суду виявився таким, що протирічить «нормальному розподілу», тобто статистично дуже малоімовірний.
Як бачимо, середній статистично результат у 60 балів (максимальна кількість — 120) майже повністю відсутній, а ті, хто мав його набрати, опинилися по два боки від середини.
Це може свідчити про дві речі:
а) результати «підганяли» вручну, свідомо занижуючи бали одним і збільшуючи іншим (завелика кількість кандидатів, що отримали близько 40 балів і завелика в діапазоні 72-84), а значить, роботи були розшифровані і персоніфіковані в процесі;
б) існувала частина завдання, за яку оцінювалася певною значною кількістю балів і яку можна було вирішити тільки «правильно» чи «неправильно». Інакше складно пояснити розрив у 12,5 балів між кандидатами № 70 і 71, тоді як сусідні кандидати мали розрив лише у 0,5, 1,5 або 3 бали. Таку оцінку могли дати за «правильне» вирішення справи по суті, тобто за «правильну» резолютивну частину рішення, яка могла бути відома «привілейованим» конкурсантам заздалегідь.
(джерело — сайт ВККС)
В будь-якому випадку такі результати підлягають детальному вивченню і, імовірно, перегляду. Щонайменше вони свідчать про відхід від раншіе задекларованого ВККС принципу оцінювання. Найбільше — про свідоме спотворення результатів.
Крім цього
Не додає довіри до процесу й раптова зміна прохідного балу, в результаті якої до конкурсу «повернули» додатково 43 кандидати. Важко сказати чи це є спробою «протягнути» якихось додаткових «дуже поажних» кандидатів, виправити ситуацію, яка склалася з конкурсом «адміністративників», чи просто недолугою комунікацією з боку ВККС. Але це щонайменше піднімає питання дискримінації кандидатів, які не набрали мінімального балу за результатами анонімного тестування і не були допущені до виконання практичного завдання.
Що робити?
Єдиним можливим варіантом виходу з ситуації є детальне розслідування. Причому не «внутрішнє», а таке, результатам якого повірять всі – від кандидатів на посаду суддів до сторонніх спостерігачів.
А для його проведення необхідно якнайшвидше оприлюднити:
а) практичні завдання;
б) письмові роботи УСІХ кандидатів, щоб можна їх порівняти між собою;
в) методологію оцінки робіт;
г) індивідуальні оцінки членів колегії, щоб порівняти їх з затвердженою методологією.
До цього вже неодноразово закликали Громадська рада доброчесності, громадські організації та самі кандидати. Раніше і представники ВККС не заперечували проти максимальної прозорості, в тому числі і розкриття робіт.
Але чомусь після цих двох інцидентів позиція ВККС різко змінилася, і наразі про жодне оприлюднення мови не йде.
Це не може не дивувати, особливо враховуючи як часто на словах представники ВККС і найвище керівництво держави переконують українське суспільство і міжнародних донорів у тому, що конкурс відбувається чесно і прозоро.
Якщо це дійсно так, у відкритті робіт кандидатів немає нічого дивного чи небезпечного. Виникли проблеми з якимось етапом добору і це стало очевидно – ще не пізно об'єктивно з цим розібратися і виправити ситуацію, у ВККС для цього є весь інструментарій. Якщо ж конкурс дійсно відбувається об'єктивно і не трапилося жодних маніпуляцій, суспільство в цьому тільки переконається. В обох випадках довіра до процесу зросте.
***
Ми маємо пам'ятати, що багато хто з них кандидатів вже за місяць чи два і так публікуватиме свої роботи. Тільки ухвалені вони будуть іменем України, і будуть рішеннями суду останньої інстанції.
І буде дуже прикро, якщо це будуть не найкращі роботи, а ім'я України вчергове буде прирівняне до корупції і кругової поруки, а не верховенства права.
Вирішувати Вищій кваліфкомісії суддів.
