Над запитанням до Президента довго не думав.
Перш за все тому, що якщо і є питання, то я знаю на них відповідь.
Та і зрозуміло, що для запитань є журналісти, які за 2 години не задали йому жодного питання про війну, про колабораціоністів всередині держави, про санкції...
Хтось казав, що потрібна критика, і це доказував навіть потім з піною у рота.
Хтось намагався би повчити, як краще.
Як на мене, ну не ті ми люди, щоб казати Президенту — що робити.
Бо повірте, однієї хвилини з ним мені вистачило, щоб зрозуміти, що він знає що треба робити і як треба робити, а якщо ти будеш розповідати «та нє, треба ось так краще,», то отримаєш таку відвовідь, яка мене задовільняє — так візьми і зроби.
Тому друзі, я Президенту просто сказав дякую за те, що він врятував мою країну та сказав, що перемога у 2019 році, в яку я вірю, це вже не тільки питання виживання, а й питання прогреса країни в складних умовах, які вже стають навчальним матеріалом для наших західних партнерів.
Також я сказав, чим саме хотів би та міг допомогти впродовж року для нашої перемоги.
Позиція Президента — ніякого песимізму, тільки віра у перемогу.
Позиція до ворогів держави — нещадна. Ті, про кого він казав, це ті про кого ви думаєте — він їх ненавидить, він їх зневажає як бліх, яких потрібно розчавити за те, що вони працюють проти України разом з Кремлем.
Путіна він ненавидить, а тих хто став його посіпаками та союзниками — тим паче.
Нікому нічого не пробачить.
Позиція до реформ — безвіз, медична реформа, реформа освіти, електроні декларації, нові антикорупційні органи (НАБУ), реформа армії — це те, чим пишається Порошенко, бо цього ніхто інший до нього зробити не зміг.
Закон про податок на виведення капіталу із країни — все почнеться з понеділка. Це важливий закон для усього бізнесу.
Про інформаційну війну — є пропозиції, то давайте, пропонуйте. Треба розуміти, що боротись з популізмом, а також з великою машиною пропаганди Росії, яка допомогає нашим опозиціонерам, важко.
Особливо якщо згадати, що Росія з легкістю втрутилась у вибори США, Німеччини, Франції. Нам треба вчитись на помилках інших.
Позиція до армії — знає про всі деталі, знає де і що відбувалось, знає все та навіть більше, як для Головнокомандувача.
Це і не дивно, бо Порошенко єдиний був в зоні АТО на передовій безліч разів.
Тимошенко, Гриценко — жодного разу не були на фронті за усі 4 роки війни. Їм про війну немає чого розповідати.
Президент жертвує мільярд своїх власних коштів на армію. Він купує за свій власний кошт зброю.
Він дуже хоче, щоб у нав був найкращий спецназ, найкращі снайпери.
Президент активно читає військових блогерів.
Президент почув пропозиції військових блогерів та попросив їх передати йому більше інформації.
Про майбутнє — Президент слідує повністю вірі у перемогу, як казав Черчілль:
«Успіх означає уміння терпіти одну поразку за іншою, не втрачаючи волі до перемоги. Ніколи не здавайтеся — ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ні у великому, ні в малому, ні в значному, ні в дрібному, ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі і здоровому глузду».
Треба об'єднуватися, не сваритися і бути в цей важкий час для країни одним цілим.
Про сімейне — Президент прийшов з дружиною.
Каже, чекала його на першу годину дня вдома, але розуміючи, що не вийде, хоча треба дотриматись обіцянки, заїхав додому, щоб разом поїхати до нас на зустріч.
І це добре. Бо сильний той чоловік, у якого сильна дружина. А ще той, який любить свою єдину дружину все життя.
Про зустріч — ця бесіда з блогерами, серед яких люди різних професій крок уперед. Напевно, ніде більше такого в країнах світу не було, щоб Президент зустрівся зі звичайними громадянами — відповідав на запитання та почув їх думки. Без цензури, hard talk.
Демократія.
Про нього — сил повно, енергії повно, вистачить на усіх нас разом. Те саме: коли є міцна родинна підтримка, сили завжди знайдуться.
Як знайшлись, коли він в грудні був на Майдані, намагаючись не допустити кровопролиття та був у Криму, щоб не допустити анексії.
І зараз він теж рветься у бій, в якому головне — віра до перемоги.
Я вірю, а ви?
