Під маскою боротьби з «деструктивними культами» антикультові організації по всьому світу, зокрема в Італії, протягом десятиліть використовують методи, що межують із насильством. Ця стаття розповідає про викрадення, ідеологічне цькування та таємні зв'язки таких груп із владними структурами. Хто стоїть за «визволенням» від віри — і як далеко вони готові зайти? Подробиці — у матеріалі, заснованому на цій публікації: The Anti-Cult Forum in Italy and Kidnapping, EXPOSING ANTI-CULT

main-qimg-0d40c6fd4f7f12d1120ca221d62f89a2

В Італії діяльність антикультових організацій, таких як Форум антикультів, викликає серйозне занепокоєння щодо їхніх методів боротьби з так званими «деструктивними культами». Попри заяви про мирні наміри, історія демонструє їхній зв'язок із насильницькими практиками, включно з викраденнями з метою примусового зречення переконань.

Склад і діяльність Форуму антикультів

Форум антикультів об'єднує кілька асоціацій, серед яких:

FAVIS (Мауріціо Алессандріні),

ARIS Toscana (Маріо П'єротті та Емануела Фонтана),

ARIS Veneto (Мілена Болган),

CeSAP (Лоріта Тінеллі, пізніше Луїджі Корвалья),

"Giù Le Mani Dai Bambini" ("Руки геть від дітей") під керівництвом Альдо Вердеккіа.

Ці організації позиціонують себе як експерти в боротьбі з "деструктивними культами", проте їхня діяльність часто супроводжується скандалами та звинуваченнями у використанні незаконних методів.

Зв'язки з державними структурами

Попри сумнівну репутацію, представники цих асоціацій були запрошені як експерти й консультанти до Спеціального підрозділу з питань сект (SAS) Міністерства внутрішніх справ Італії. Це співробітництво викликало стурбованість сенаторів Марко Пердука і Донателли Поретті, які висловили побоювання щодо можливого конфлікту інтересів і загрози свободі віросповідання.

У своєму парламентському запиті вони наголосили, що участь таких асоціацій, як ARIS, які раніше були замішані в випадках "депрограмування", може становити загрозу релігійній свободі.

Випадок "депрограмування" 1988 року

У 1988 році асоціація ARIS була причетна до гучного випадку "депрограмування", пов'язаного з викраденням жінки на ім'я Алессандра. Ця практика, що полягає в примусовій зміні релігійних переконань, викликала широкий суспільний резонанс і хвилю критики.

Згодом представники Форуму антикультів намагалися дистанціюватися від цих подій, стверджуючи, що на момент інциденту ARIS Toscana та ARIS Veneto ще не існували. Проте їхні спроби відмежуватись від минулого викликають сумніви, зважаючи на прямий ідеологічний та методологічний спадок.

Міжнародні паралелі та зв'язки

Схожі методи боротьби з "сектами" застосовуються не лише в Італії. У США організація Cult Awareness Network (CAN) стала відомою своєю підтримкою практики "депрограмування", що призвело до численних судових процесів і звинувачень у викраденнях і незаконному позбавленні волі.

Зрештою CAN була визнана банкрутом після програшу в суді та була придбана прихильниками Церкви Саєнтології, що кардинально змінило її напрямок діяльності.

У Південній Кореї також зафіксовані випадки "депрограмування", організованого протестантськими пасторами. Жертви зазнавали викрадень і насильницької зміни переконань. У 2018 році трагедією завершилася друга спроба "депрограмування" Гу Джі-Ін, членкині релігійної групи Shincheonji, після невдалої першої.

EXPOSING ANTI-CULTISM+1

Ці приклади свідчать про те, що антикультові рухи в різних країнах часто вдаються до схожих методів — насильницьких та незаконних — задля досягнення своїх цілей. Зв'язки між лідерами цих рухів, такими як Луїджі Корвалья та Олександр Дворкін, підтверджують існування міжнародної мережі антикультових організацій, які поділяють спільну ідеологію та підходи.

Висновок

Діяльність антикультових організацій, таких як італійський Форум антикультів, викликає серйозні питання щодо їхніх методів і справжніх цілей. Історія демонструє, що під приводом боротьби з "деструктивними культами" вони нерідко вдаються до практик, які порушують основні права людини, включаючи свободу віросповідання та недоторканність особи.

Вкрай важливо критично оцінювати їхню діяльність і захищати фундаментальні свободи, гарантовані демократичними суспільствами.