Підібрати риму до слова Європа поданому в заголовку просто. Чомусь саме воно приходить в голову першим. Але стоячи за своїми дверима та заглядаючи через «глазок», в ту саму Європу, ми там бачимо щось протилежне до обраної рими. Наші західні сусіди зовсім не в …..тому що ви подумали, а в такому собі зручному середовищі, яке самі ж собі й створили. Завдяки чому? В першу чергу усвідомлення стану суспільства, в якому це суспільство знаходилось, на час виникнення потреб щось змінити. Потім виявлення ключових точок змін, до яких потрібно докласти зусилля, щоб ці зміни були втілені. І на останок вже самі дії по втіленню цих змін в життя суспільства.

В українському суспільстві значна більшість людей пройшла першу частину — усвідомлення ( хоча окреслити коло тих проблемних викликів, які стоять перед нашим суспільством, в повній мірі не зможе). До речі, було б добре окреслити коло тих самих системних проблем українського суспільства, що виникли станом на сьогодні. Думаю, що є такі питання, над якими в нашому суспільстві не замислюються.

Ще якась частка з тих хто пройшов етап усвідомлення, виявила для себе точки ключових змін. І в міру своїх можливостей донесла до суспільства потребу цих змін.

Ну і найдієвіша частка суспільства взялась втілювати ті зміни в життя. Що з того вийшло/вийде будемо бачити.

Звісно є такі люди серед нас, яким байдуже до того всього.

Ви запитаєте, до чого все теє я понаписував? Усвідомлення свого стану для людини не можливе без порівняння. Просто тому, що так влаштовано наш мозок, за допомогою якого людина орієнтується в дійсності. А без чого не можливо визначити стан в якому знаходиться сама людина? Тобто де той взірець (еталон) на який можна подивитись і зрівняти в якому стані ти знаходишся? Ти покращив чи навпаки погіршив свій стан? Для цього в суспільстві придумали свою ідею. Яка є взірцем для суспільства, дивлячись на який можна порівняти стан в якому воно знаходиться. Тож чи мають українці власний взірець, який дає змогу «виміряти» стан суспільства? Як не дивно, мають. Той взірець вже так затерто щоденним вживанням, що він має зовсім жалюгідний вигляд. Ми на нього мало звертаємо увагу, як на щось буденне.Та своє безпосереднє покликання (те для чого створений), виконує бездоганно. Що ж то за взірець такий? СЛАВА. Так звичайнісінька слава. Чому саме вона? Для відповіді на це запитання потрібно розібрати складові з яких складається СЛАВА.

Як і будь — які об'єкти нашої дійсності, ідея повинна бути об'ємною. Об'ємність тяжко описати словами. До того ж наш мозок має дві півкулі, що накладує певні обмеження. Для орієнтації в об'ємному просторі людині потрібна точка відліку та напрямок руху. Точкою відліку в ідеї є сама людина. А напрямки руху мають бути взаємно протилежними, щоб розуміти в який бік ти рухаєшся.

Тож стосовно СЛАВИ ми маємо:

Людину, як об'єкт, якому потрібно її досягти. Та дії людини, що мають бути взаємно протилежними по суті. Такими є: лінь, зрада, обман – самого себе. Та їх протилежність: повага,самовизначення, впевненість. Саме з цих протилежних за значенням дій і складається СЛАВА. Все це є в кожній, без винятку, людині. І їх поєднання створює об'ємність ідеї.

Тож Слава для українців є тим взірцем до якого вони прагнуть. Хтось свідомо, хтось ні. І з'явилась ця ідея не нині і не сто чи там п'ятсот років назад. Вона значно давніша. Наскільки давня, тяжко визначити. І як вона зародилась теж. Не дарма українці слов'яни. Слава Україні! Слов'янам Слава!

Думаю марно нагадувати, що самодостатнє суспільство буде прийняте як рівне серед рівних. Тож славімось — бо ми того варті. Тобто не лінуймось, не зраджуємо самих себе та не займаємось самообманом. А вже прийдемо в Європу чи навпаки залежить від нас самих.