Нещодавно на сайті Офісу Президента України було оприлюднене інтерв'ю, яке Володимир Зеленський дав інтерв'ю журналісту з New York Times. Судячи із того, що на самому сайті NYT це інтерв'ю так і не з'явилось, я припускаю, що те на сайті ОП оприлюднена вже відредагована версія, яка має на меті показати нам офіційне бачення В.Зеленського на розвиток країни через більш прийнятий для загалу формат.
1. З олігархами треба боротись. Особливо шкідливими олігархами Володимир Зеленський вважає Петра Порошекна і Віктора Медведчука. У той же час він відмітив, що від олігархів є і позитивний вплив, якщо вони не втручають у редакційну політику телеканалів, що їм належать. Думаю особливо позитивними олігархами ВОЗ вважає Віктора Пінчука і Ріната Ахметова.
2. Банківський сектор не можна «ламати». Свою роль у банківському секторі Президент вбачає у захисті голови НБУ від «тиску». У той же час розуміючи, що головну загрозу для того ж банківського сектори несе І.Коломойський і його оточення він обмежується лише законодавчими механізмами, і не оголошує йому вентдетту на відміну від того ж Порошенка.
3. Росія – країна агресор, НАТО і ЄС пріоритети України. Володимир Зеленський нарешті змінив риторику із «третя сторона» на «країна агресор». Чи будуть із цього якісь зміни в інструментах боротьби із РФ…подивимось.
4. США – стратегічний партнер України. В.Зеленський потішився, що на відміну від попередників він не вляпався у розбірки між Байденом і Трампом. Сподівається, що США увійдуть у Норманський формат і допоможуть у створенні «Кримської платформи», яка актуалізує тему звільнення Криму
5. Україна – космічна держава, і ми мріємо про «Диснейленд».
6. Готовий змінювати Конституцію України за для виконання Мінських угод, але не так як хоче В.Путін. Більше того, Президент вбачає, що імплементація Мінських угод в Конституцію України має відбуватись паралельно із розширенням повноважень регіонів, як складова політики децентралізації
За великим рахунком, Володимир Зеленський не сказав нічого нового, щоб до нього не казав інший Президент. Кучма, Янукович, Порошенко – всі вони розповідали, що завтра буде краще, олігархат подолано, НАТО і ЄС нас вже зачекались, а українське економічне чудо не за горами, але…
Але є реальність, яка доволі жорстко зустрічає наших «гетьманів». Адже:
1) Якщо почати ефективно боротись з олігархами, то чекай, що завтра ти станеш Ворогом №1 для всіх журношлюшок країни, і тобі згадають всі «успіхи» на посаді і втаємничене минуле із шоу-бізу. Чи готовий до токої війни Зеленський? Ні.
2) Якщо ти не можеш вгамувати олігарха, який продовжує з різних сторін таранити НБУ, ускладнюючи співпрацю з МВФ, то що ти можеш?
3) Якщо ти хочеш побудувати в країні «Діснейленд», а Україна стала космічною державою, то необхідний нормальний інвестиційний клімат, який неможливий без нормального судочинства і не корумпованих правоохоронних органів. В країні, де підрядники не можуть навіть новорічну ялинку не спалити, космічні амбіції можуть сприйматись країнами-сусідами, як загроза.
4) Що ж до бажання імплементувати Мінські угоди в Конституцію України, то я дуже сподіваюсь, що це постопорожні розмови. У зворотному випадку, я змушений констатувати, що життя дурнів нічому не вчить. Адже останній раз коли Мінські угоди спробували протягнути в Конституцію, то загинуло шість правоохоронців. Хто сказав, що наступного разу буде якось інакше?
5) Великих занепокоєнь викликає бажання розширити повноваження органів місцевого самоврядування. Я розумію, що в Україні децентралізація, яка має передбачати не тільки передачу коштів, а й збільшення повноважень представницьких органів громад. І якщо Зеленський втримається в рамках пропозицій адмін-реформи Порошенка, то це ще куди не йшло, але якщо в Урядовому кварталі вирішать надати кожному регіону, ті ж самі повноваження, які повинні отримати ОРДЛО відповідно Мінських угод, то чи залишиться Україна?
Інтерв'ю Зеленського можливо і мало б створити позитивну візію на наступний рік, і надихнути, як простих громадян так і інвесторів, і можливо заспокоїти політичні еліти, показавши, що Президент України в темі і розуміє, що робити далі.
Але, якщо відверто, то виходячи із року, що минає, у те що говорить наш Президент вже мало хто вірить.
