Коли я чую від Зеленського, людини яка побудувала бізнес на офшорних схемах, про те, що бізнес має скинутись і допомогти державі, бо вона дала нам все, то в мене це викликає гомеричний регіт.
Ще більше я ржу, коли чую той самий трьоп від смотрящих по областях на зустрічах з бізнесом. Бо «смотрящіє» у переважній більшості своїй цю країну дерли і гризли так, що жодний адекватний бізнес тут народитись просто не міг.
Та і коли я чую, що держава дала мені все, то я намагаюсь порахувати, що ж саме це «все»? Ну ок шкільна освіта ще була більш/менш безкоштовною і то під синильним питанням, Батько в мене моряк і в Україні не працює з 1993го, вищу освіту я здобував на контракті, бо на бюджет грошей не було)
Подальшу роботу на держслужбі я рахую як повернення всіх боргів державі.
Як підприємцю ця держава дала мееі контролюючі органи, які намагаються мене віджучити, прибемкану податкову систему і суди куди краще не звертатись. Про ментів і прокуратупу я просто мовчу, бо те що мертве вмерти не може. Медицина...R.I.P. Коли в мене народжувалась дитина я на всякі «дякую» витратив 1000$.
Коли почалась війна Українці стільки вкинули в оборонку, що жодному військовому бюджету не снилось. І новеньки квартири, деяких «визначних волонтерів», яскраво про те свідчать.
Тож коли, я чую, що я винен державі, то в мене одне питання....Сук@ звідки цей борг намалювався?))
І щось мені здається, що в мільйонів моїх співвітчизників те ж саме питання...
І до речі, ЗЕ і окремим «смотрящим» я б порадив не забувати, що держава — це я і мій народ, а вони тимчасово найнята шалупєнь , яка заганяє цю країну в сраку.
