Попри весь спротив проросійських бізнес-еліт, Україна продовжує рух в бік від Москви. Черговим етапом в цьому шляху стала заборона для суден Росії заходити в внутрішні водні шляхи України. Нарешті, на восьмий рік війни ми закрили для країни-агресора наші річки. Але в той же час залишається питання з морськими акваторіями. Адже для морських портів та внутрішніх морських вод доступ для суден Російської Федерації досить відкритий.
На мій суб'єктивний погляд, залишити наші потри відкритими для росіян після Донузлавської катастрофи – це відкрита диверсія проти України. Нагадаю, що в березні 2014 року український військово-морський флот був замкнений в Донузлавській бухті двома суднами РФ, і нашим морякам залишилось лише здатись на милість переможців. Україна мала виперти російський флот зі своїх портів ще в 2014 році, але чомусь цей процес розтягнули на вісім років, і на превеликий жаль він досі не закінчений.
Зараз перед Зеленським стоїть стратегічне питання: «Хто Я? Президент, який прагне бути Головнокомандувачем країни, яка не боїться неадекватних сусідів і готова завжди до відсічі чи Президентик, який покладе на вівтар забаганок мовчазної більшості суверенітет України, досягнувши мир шляхом реалізації Мінських угод». На двох стільцях сидіти не вийде, а отже треба буде визначатись. Балансування між цими двома берегами призвели лише до роздратування електорату і падіння рейтингів Зеленського. Адже образ «десь по середині» не влаштовує українця, який вже хоче простої визначеності: мир, то йдемо по гармошку, «Армія, мова, віра» — вдягаємо вишиванки.
Зеленський має зрозуміти, що не можна бути патріотом по понеділках і шукати мир в очах путіна по середах і в неділю. Тож, якщо йому подобається перспектива бути Головнокомандуючим, а не іммігрантом в Ростові, то вже сьогодні необхідно посилити боротьбу із російським бізнесом в Україні. Адже кожний хто веде бізнес із росіянами це латентний колаборант і посібник ворога. І як би певним олігархам не було боляче, що їх металопрокат більше не поїде в росію, але це плата за незалежність.
З українських портів нарешті необхідно вигнати всіх російських бізнесменів, від буксирних компаній (ТОВ «Трансшип») до стивідорних, які зараз заходять разом із російським бізнесменом Сергієм Шпаком. Всі хто ведуть бізнес на окупованій території мають бути прирівнені до колаборантів і притягненні до кримінальної відповідальності. Звісно це все на фоні тотального озброєння української армії і територіальної оборони.
Перед Новим роком «Українська суспільна ініціатива» на чолі з Миколою Карпюком звернулась до Президента України з вимогою, нарешті, захистити українські акваторії від росіян. Наші річки ми вже захистили, треба продовжувати поступ і на морі. Без цього Україна не має право претендувати на роль держави, яка реально збирається воювати за свою незалежність.
Зеленський має воювати не тільки зі своїми ворогами, а й ворогами України. Всім буде до лампади чи сидить Порошенко з Медведчуком, коли наш флот буде знищено в акваторіях, а українські міста наповняться трунами наших загиблих героїв, а чергова частина території буде втрачена.
І хочу звернути увагу Офісу Президента, що Україна не Вірменія, і в результаті поразки під час ескалації Зеленський може не встигнути пройти шляхом Пашиняна.
