Минулого тижня Парламент в першому читанні підтримав проект Закону «Про Загальнодержавну цільову соціальну програму „Питна вода України“ на 2022 — 2026 роки (р.№ 5723 від 02.07.2021). Сам по собі законопроект не є злочинним, більше того має абсолютно пристойну мету: „Забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян на достатній життєвий рівень та екологічну безпеку шляхом забезпечення якісною питною водою в необхідних обсягах та відповідно до встановлених нормативів щодо якості питної води, забезпечення розвитку та реконструкції систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України“.
Програмою передбачається за п'ять років створити:
290 водозабірних споруд
79 станцій доочищення води
280 водопровідних очисних споруд
частка скидів забруднюючих стічних вод, відсотків має зрости з 3 до 5%
1093 водопровідні мережі
5 лабораторій якості питної води.
Слід зазначити, що попри всю важливість цієї програми вона має, як технічні вади, так і корупційні ризики.
До технічних вад слід віднести:
- В розділі „Очікувані результати, ефективність Програми“ зазначено, що „ефективність виконання Програми буде забезпечуватися відповідно до Методики оцінки ефективності виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми «Питна вода України» на 2022-2026 роки“. Проте із наведеного залишається незрозумілим, ким і коли затверджена вказана Методика.
- Всупереч вимогам ст. 91 Регламенту Верховної Ради України та ст. 27 Бюджетного кодексу України, відсутнє належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), оскільки фінансово-економічні розрахунки до проекту, представлені в однойменному додатку, виконані лише на період до 2025 року, хоча дія Програми згідно з її назвою розрахована на 2022-2026 роки.
- У ч. 1 ст. 5 Закону України „Про державні цільові програми“ встановлено, що однією із основних стадій розроблення та виконання державної цільової програми є стратегічна екологічна оцінка у випадках, визначених Законом України „Про стратегічну екологічну оцінку“, а також державна експертиза проекту програми. Частиною 1 ст. 2 Закону України
- „Про стратегічну екологічну оцінку“ передбачено, що цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються, зокрема, використання водних ресурсів. Крім цього, у ч. 3 ст. 9 Закону України „Про державні цільові програми“ встановлено, що проект державної цільової програми підлягає обов'язковій державній експертизі, що проводиться відповідно до закону. В той же час жодних документів, які б свідчили про державну експертизу програми „Питна вода України“ до законопроекту не надано.
Корупційні ризики:
У 2011 році вже приймалась програма „Питна вода України“ 2010 – 2020рр. звітування по реалізації, якій досі не відбулось. Більше того, останні всплески активності на сайті Мінрегіонбуду, який і мав займатись реалізацією програми стосувались 2018 року. Але і це не головне.
У 2011 -2013рр. Міністр екології України Микола Злочевський застосував наступну схему. Він елементарно викупав землю на якій було відбуватись буріння, буріння здійснювали ж його компанії, а чи знаходилась там вода чи ні, це вже його не обходило. Держава платила йому і за землю і будівництво скважин. Таким чином держава отримала мільярдні збитки, а Злочевський тепер наймає синів президентів США на роботу.
То ж чи є передостороги, що це повториться – є. Адже немає жодної методології ефективності. Ніде не зазначено, скільки скважини мають дати води, зазначено, що вони лише мають побудуватись.
Паралельно жахливою є ситуація із оцінки якості води. В Україні цей показник НЕ сягає і 3% тоді як у Франції він 50%, а в середньому по ЄС – 22%
На мою суб'єктивну думку перед українцями зараз стоїть не стільки питання, де дістати воду, як а яку воду ми п'ємо? Адже відповідно до звіту Європейської агенції з навколишнього середовища від 2020 року в більшій половині регіонів України процент аммонійного азоту та фосфатів перевищує норму. Майже у всіх регіонах України процент нітрату в річках перевищує норму.
Тобто програма „Питна вода України 2022-2026рр. має ті ж самі вади, що й попередня — не зрозумілий процес моніторингу, та не зрозумілі показники ефективності. Що при тих корупційних ризиках, які є в Україні реалізація програми перетвориться на освоєння бюджетних і донорських коштів і максиму, що нас чекає це модернізація системи водопостачання.
P.S. Під час роботи над блогом використані матеріали Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.
