З легкої руки журналіста Сергія Лямця Петра Порошенка багато хто перейменував на «Портрет». І в принципі це не дивно, адже стара совкова традиція коли «великий брат» має дивитись на тебе зі стіни залишилась в головах наших посадовців. Такий собі каргокульт із минулих років.
Частиною цього каргокульту є категорична відмова від критичного ставлення до будь-якого наказу керівництва. От дійсно, коли в останній раз хоча б один посадовець звільнився чи подав у відставку у знак не згоди із діяльністю керівництва? Здається останній раз таке траплялось ще в далекому лютому 2009 році В'ячеслав Пинзеник, в знак протесту проти політики уряду Ю.Тимошенко. Після того ми маємо дев'ять років «тиши і спокію».
Під мовчазну згоду пралячих на той момент еліт був здан Крим. Під мовчазну згоду із керівництвом, яке не було готовим до тогочасних викликів російські ДРГ відчували себе як вдома навесні 2014. Під мовчазну згоду із політичним рішенням форсування наступу у серпні 2014 року Україна отримала Ілловайську могилу, де загинув цвіт української нації.
5 серпня 2014 р. Президент заявляє, що українські війська відновили контроль над російсько-українським кордоном, потім починаються повідомлення про наступ українських сил на російсько-сепаратиські позиції. Новий день – нове звільнене віл загарбників місто. А потім тиша…Регулярні російські війська переходять кордон і наближаються до Ілловайська. Головний прикордонник країни генерал Литвин доповідає що «граніца на замкє», а Луганськ наповнюється російською військовою технікою. Гелетей і Муженко мовчать…А потім Ілловайський котел, де за дивним збігом обставин збираються всі добробати, потрапляють в оточення, отримують наказ від українських генералів скласти зброю і виїжджати в автобусах по відмінно прострілюваній місцевості…І бійня…Що Ви кажете? Вас обманули російські генерали? Ну то ви або дебіли, бо вірете на слово ворогу, або російські генерали все ж виконали домовленості. Гарне питання, еге ж?
І думаю відповіді на це питання знає і Олександр Турчинов, і Гелетей, і Петро Порошенко. Все було б не так погано, якби всією інформацією по Донбасу не володів Ренат Ахметов, у якого із приходом Порошенка до влади справи стали йти однозначно не гірше ніж за президенства Януковича.
Контрабанда, військові злочини, взаємозв'язок між керівником президентської фракції Артуром Герасімовим та керівником Горлівських колаборантів Ігорем Безлєром. масштаби дезертирства в перший рік війни, участь «золотої молоді» в АТО, корупція в оборонній сфері і реальний справ речей на лінії зіткнення, — це лише незначний перелік того, що можуть знати такі політичні мастадонти, як Коломойський, Ахметов, Тарута. До речі, не так давно ГПУ відкликало позови до Коломойського на 25 млрд.грн. Цікава випадковість правда?
Основна загроза президенству Порошенка лежить навіть не в площині незначних здобутків, а в площині неможливості впливу на політичних гравців, які реально можуть вплинути на «перегони». Подобається Петру Олексійовичу чи ні, але він жодним чином не зможе вплинути ані на Сергія Таруту, щоб той не заважав виводити Юрія Бойка у другий тур, ані на Коломойського, який вкладається у компанію Юлії Тимошенко. Тому що одна справа відкривати дорожні знаки під Запоріжжям і абсолютна інша воювати з тими, хто може тебе реально не те що залишити без булави Президента, а й без свободи і бізнесу…
