Нещодавно блукаючи лабіринтами фейсбуку я натрапив на дуже цікаве відео, де чувак щирою російською закликає всіх моряків виходити на мітинг проти української влади, бо права моряків «ущємляют», і взагалі Україна морякам не сильно, то й потрібна, але вже якось так склалось, що в Росію емігрувати не охота, тож давайте доєб…ось до України.
Посилання на відео у ФБ: https://m.facebook.com/groups/moryaki/permalink/38...
Я розумію, що Україна, як держава не часто тішить моряків своєю увагою. Тут є як суб'єктивні так і об'єктивні чинники. Об'єктивні, по українські політичні еліти знищували український флот всі часи незалежності. Я ще пам'ятаю ті величезні плавучи фабрики на яких ходив океанами мій батько, а потім Україна продала це все в Індію та Китай «на голки». Я пам'ятаю той біль, який відчували всі моряки, коли зрозуміли, що своїй державі вони не потрібні.
Але я можу зрозуміти старше покоління, яке вже потроху виходить на пенсії. Для них Україна до кінця не стала своєю, але пащеки зараз відкривають саме ті, хто вивчились в Україні, водять своїх дітей в українські дитячі садки та школи, по блату прилаштовують своїх дітей у морські училища і «морєходкі», і при цьому в житті не заплатили копійки в український бюджет, а під час війни звалили звідси нафіг в рейси дав можливість своїй нації захистити їх спосіб життя. Хоча я віддаю належне, що моряки, як VIP-заробітчани, завозять в Україну близько 3 млрд.$ на рік, і нашій економіці було б без цього налу туго.
Тож коли такий мамкін революціонер, сидячи в районі Панамського каналу починає розповідати, що Україна йому не потрібна, ну то може настав час взяти свої речі і відправитись туди куди серце вкаже, а не організовувати мітинги.
Я не маю жодних сентиментів по відношенню до Криклія і всієї транспортної галузі, але коли на мітинги виходять фанати Шарія, в яких в голові так насрано, що говорити просто немає з ким і ні про що, то мої симпатія будуть явно не на боці мітингуючих. Адже коли ми чуємо про багаття спротиву, треба трошки задуматись, а чи не Кремлівський дим від нього йде. Тим хто не хочуть жити в цій країні, ті хто себе з нею не асоціює, той хто вважає її для себе не потрібною – не мають жодного марального права нав'язувати свій порядок денний суспільству. Адже Україна – це країна тих хто за неї бореться.
