Послухавши переможну промову Президента України у Парламенті у минулий четвер, я задався собі питанням, а чи все що ним сказано відповідає дійсності, та про що ж він все ж таки не сказав.
Блог побудований із прямої мови Петра Порошенка і коротких комантарів до неї:
«Завтра Україна видає десятимільйонний біометричний паспорт. Це, до речі, відповідь тим, хто, намагаючись применшити так важко здобутий безвіз, твердив, ніби українцям він малоцікавий. І з цим паспортом для українців відкрито вже майже 2/3 світу. Ми й надалі будемо розширювати простір свободи руху для громадян України».
Після отримання безвізу кількість Українців, які опинились за кордоном за даними Держприкордонслужби збільшилась аж на 7%, фактично як і раніше в Європу їздять або ті хто мають гроші, а таких починаючи з 2014 року в Україні не більшає, або на заробітки.
«Із Конституції пропонується викреслити норму, яка дозволяє базування Чорноморського флоту в Україні. Після того як ми повернемо Крим, російської бази у Севастополі точно більше не буде»
Слід зазначити, що і в НАТО нас із такими положеннями в Конституції теж не візьмуть. Адже правила НАТО якраз передбачають розміщення військових баз на території країни учасниці. Відповідно або в НАТО ми не крокуємо, або Адміністрація Президента не розглядає варіант остаточного прийняття законопроекту у другому читанні.
«Разом із агресивним закриттям Росією свого ринку для українських товарів – спричинило глибоку соціальну кризу»
Україна продовжує торгівлю з Російською Федерацією, більше того йде тенденція не тільки до збільшення товарообігу, але й до збільшення імпорту з Російської Федерації, причому товарообіг збільшується не тільки за рахунок енергоносіїв, а й інших товарів, таких як добрив. Хоча є поодинокі випадки, коли український бізнес все ж нарощує експорт в Росію (компанія родини Жебрівських «Фармак»).
«Ми зіскочили з російської газової „голки“, на якій сиділи багато років. Президенти, прем'єри, уряди, здавалося, приречені були сидіти на ній вічно. Аж ні: вже два роки як не купуємо газу в Росії»
Відверта брехня. Російський газ ми продовжуєм купувати шляхом реверсу через польські, угорські, і словацькі фірми-прокладки. Російський газ ми не припиняли купувати ні хвилини!
«А блискучий виграш позову проти Газпрому на 4,6 мільярди у Стокгольмському арбітражі зняв з нас непосильний тягар кабальних газових угод 2009 року»
Хтось бачив текст рішення??
«Принцип „нічого про Україну без України“ став аксіомою міжнародної політики»
Аксіомою ця теза не стала. Президент Російської Федерації не один раз зустрічався з керівниками Франції та Німеччини, де піднімались питання вирішення долі України без України. Також доволі складно назвати формат консультацій Уолкер-Сурков, таким, де Україна може представляти свою точку зору.
«Дехто у нас ображається, що санкції у зв'язку з анексією Криму та окупацією Донбасу виглядають м'якішими, ніж ті, які впроваджено згодом у відповідь на втручання у вибори чи хімічну атаку в Солсбері»
Більшість українців та представники США ображаються на те що санкції України проти Росії м'якіші за санкції США. І це доволі велика проблема у побудові спільної дорожньої карти Україна-США, адже останні, якраз виступають за синхронизацію санкцій США та її країн-партнерів. Однак Україна досі не йде на це. Більше того санкції України проти Росії носять абсолютно формальний характер. Так внесена в санкційний список оператор лотерей «М.С.Л.» та «Патріот» абсолютно спокійно продовжували вести бізнес в Україні.
Головним індикатором врегулювання ситуації на Сході України є узгодження параметрів розгортання на Донбасі миротворчої місії під егідою ООН. І про це я буду говорити наступного тижня під час виступу в ООН. Обов'язково на всій території окупованих районів, обов'язково з її виходом на українсько-російський кордон.
Україна два роки була у Радбезі ООН і так не змогла запропонувати проект Резолюції Ради безпеки щодо введення миротворців в Україну. Наразі доволі примарними є шанси на те що миротворча місія ООН буде в Україні на умовах, які не влаштовують Росію. Ми не можемо подолати її право вето в Радбезі ООН, і навіть якщо Генеральна асамблея все ж прийме таке рішення більшістю голосів, то далеко не факт, що країни почнуть його виконувати, адже як ми знаємо Резолюції Генеральної асамблеї ООН все ж мають рекомендаційний характер, а сваритись із Росією більшість країн ООН не бажають.
Конституційні можливості Президента, передбачені парламентсько-президентською моделлю, не дуже корелюють з тим ступенем відповідальності, яку суспільство традиційно покладає на всенародно обраного главу держави.
Якщо перефразувати, то «Чого ви до мене причепились, я ні за що не несу відповідальність»
Хтось відверто адвокатує «освічений авторитаризм», а хтось камуфлює цей авторитаризм в «парламентаризм канцлерського типу».
Якщо перефразувати, то «Тимошенко хоче прийти до влади і влаштувати авторитаризм, в той час як я сповідник демократичних цінностей»
Актуальною є і загроза реваншу. В Україні все ще діє мережа російської агентури, яка бере під контроль медіа, плодить «незалежні» громадські організації. Вони дійсно незалежні, але від України, і підконтрольні Кремлю, і роздмухують антиукраїнські, антиєвропейські та антиамериканські настрої.
Президент продовжує розігравати карту протидії внутрішньому ворогу, який на стільки хитрий, що купує телеканали і інші ЗМІ і ныхто цьому завадити не може. Бо коли треба департувати Саакашвілі з мішком на голові, то в Україні домінує доцільність. Коли треба боротись з Медведчуком, в Україні домінує верховенства права. Виходячи із того, що в Україні завжди використовувалась формула: «Друзям все, а ворогам – закон», то в мене виникає логічний висновок, що реванш вже відбувся і Порошенко його обличчя.
Жодна агентура не могла б придбати в Україні телеканал без мовчазної згоди Президента та силовиків. Отже або «агентура» не справжня, або не справжня боротьба із агентурою.
Підтримую ідею законопроекту про реєстрацію агентів впливу держави-агресора Російської Федерації. Такий закон жодним чином не вплине ані на громадянське суспільство, ані на мас медіа, ані на свободу слова.
Є дві моделі регуляції питання реєстрації «іноземних агентів». Перша модель США, яка вважається адекватною боротьбою із «м'яким» впливом іншої держави, а є модель Російської Федерації, яка вважається неадекватною і такою, що шкодить розвитку інститутів демократії і громадянського суспільства. В умовах політичних реалій України, модель буде ближчою до Москви. Чому? Згадайте, як всіх «активістів ігрантажерів» і змусили подавати електронні декларації, і ускладнилось звітування подіяльності самих організацій.
Як Президент гарантую вільні, чесні й демократичні вибори глави держави, нового парламенту, органів місцевого самоврядування, так, як вони були проведені в 2014-2015 роках.
Парламентські вибори 2014 року супроводжувались адмінтиском, підкупом виборців, залученням криміналітету до виборчих перегонів, тощо. Місцеві вибори – 2015 року запам'ятались тим самим, але й тим, що система розподілу мандатів не відобразило волевиявлення громадян. Тож якщо відбудеться те що хоче Порошенко, то ситуація виглядає не райдужною.
В шість мільярдів доларів оцінюють експерти економічний ефект від цих антикорупційних заходів.
Назвіть прізвища цих експертів.
Окремо слід звернути увагу, що Петро Олексійович перестав часто вживати «я» і перейгов на «ми». Такий крок був передбачуваним, адже коли досягнень не має, слід відповідальність за провали і ініціативи розподіляти рівномірно між всіма українцями.
