Володимир Олександрович зі своєю командою намагався продати нам образ антисистемного лідера нації. Така собі зменшена копія Трампа, коли керуєш державаю не перший рік, але при цьому все одно позиціонуєш себе.

Втім, коли ти намагаєшся позиціонувати себе, як лідер з народу, то треба витримувати образ. Цього не вийшло. Адже немає нічого спільного між середньостатистичним столом українця і помпезністю Маріінського палацу. Хоча, якщо прибрати картинку.

Сама промова була поділена на умовні блоки:

Двадцяти хвилинне привітання було доволі змістовним, але затягнутим. Ті хто дивились відео звернення в новорічну ніч, не були налаштовані так довго слухати Зеленського, втім, хто хотів той додивився.

На жаль, Офіс Президента так і не зрозумів, що не можна бути вагітним на половину. Не можна змінювати курс з примирення на «Армія, мова, віра», і при цьому постійно намагаючись змінювати риторику в угоду болотній більшості або войовничій меншості. Адже прихильників це не надає, а лише подразнює абидві електоральні групи.

Сподіваюсь, що у 2022 році Володимир Зеленський зрозуміє, що не можна загравати з правим електоратом. Треба щодня доводити, що сьогодні ти більший патріот, аніж вчора. Якщо цьо не робити, то наслідком може стати доля умовного «порошенка», коли формується секта особисто відданих падаванів, або доля умовного «януковича», коли розчароване суспільство тебе зносить в черговий листопадовий вечір.