Українці і надалі продовжують дивуватись тій зміні риторики Зеленського, яка відбуласьу 2021-у році. Хоча багато експертів і в тому числі ще рік назад зазначали, що перехід в проукраїнську нішу є єдиним виходом для Зеленського, щоб втриматись при владі, але навіть я не прогнозував, що розворот в бік «армії, мови, віри» буде на стільки різким.
Втім, в Україні кожний політик, який хоче залишитись при владі, має ставати проукраїнським і я можу лише вітати той факт, що за декілька місяців Зеленський перетворився з президента Кривого Рогу на президента України.
І така зміна образу доволі сильно озадачила його політичних опонентів х боку «проукраїнської» опозиції, адже якщо взяти Зеленського зразка 2020 року, то він був ідеальною мішенню для критики. Невнятна позиція у зовнішній політиці, якісь розмови про примирення із ворогом, який хоче нас винищити, провал в економіці і відсутність хоч якось стратегії у внутрішній політиці, окрім гасіння пожеж.
Він був між молотом «Європейської солідарності» та наковальнею «ОПЗЖ». В деякий момент він навіть зовнішньо нагадував Л.Брєжнєва своєю втомою і невнятністю. Але. Десь взимку все змінилось. Його політтехнологи знову повернули Володимиру Олександровича в нішу Василя Голобородька образу кінця першого сезону «Слуга Народу». Ну пам'ятаєте, там де Вася нарешті розібрався в хитросплетіннях блятсятва уркаїнської політики і повів боротьбу проти олігархів.
І до повернення Васі Голобородька ніхто з політичних опонентів Офісу Президента не був готовий. Медведчук навіть не встиг зрозуміти, що відбувається як залишився без телеканалів і бізнесу в Україні. Порошенко вигляджає просто унило, і його образ мудрого Гетьмана розбитий вщент, і більше того намагаючись дискредитувати переслідування Медведчука і Шарія він сам себе заганяє в нішу з якої він сам колись виліз – звичайного олігарха, який паразитує на національних цінностях.
Зеленський зрозумів, що в класичній політичній боротьбі йому не виграти, адже є більш професійні і досвідченні. І тому він просто змінив правила гри, атакуючи опонентів без можливості перебудуватись.
Але в мене є одна доволі сильна пересторога до всього того, що відбувається. Розуміючи, що Зеленський нищить стару олігархічну систему, я далекий від думки, що люди, які його оточуюють зможуть створити нову систему. Тим більш технократичну. Ну просто подивіться на те як вони будують свою партію, і зрозумійте, що буде так само.
Але це не проблема – це закономірний історичний процес, який мав колись відбутись, і тут ЗЕ слід подякувати, але скоро проблемою стануть дві речі:
- повне нищення поваги до закону, а відповідно і ріст правового нігілізму, коли доцільність перемагає все. Націоналізувати «Мотор Січ», забрати надра в олігархів, це все круто, але що тоді захистить майно пересічного українця від точно такої політичної доцільності?
- Влада може загратись і повірити в те, що ми дійсно можемо силою звільнити принаймні ОРДЛО. Така собі маленька переможна війна, яка має стати Аустерліцом нашого маленького Наполеона.
Чому це проблема?
В питанні сталості функціонування державної інституції відсутність закону завжди гірша аніж погані закони. Це ще Платон підмітив і з тих пір нічого не мінялось.
В питанні звільнення територій…поки в нас бойові частини недоукомплектовані, а солдати отримують «бойові» із шаленими проблемами, доти говорити про хоч якийсь силовий шлях звільнення наших територій — це голий «урапатріотизм», за який Вірменія вже подавилась.
Тож, вітаючи нищення системи, яку повів Зеленський, я лише нагадую, що більшовики теж нищили систему, але на їх місце всюди прийшли інші люди. Десь «франкісти», десь «комуністи». Десь це закінчилось добре, десь погано, але всюди суспільство трусило так, що згадки були наступні декілька поколінь.
