У липні Україну сколихнули гучні новини, щодо обшуків в Морській адміністрації та обшуках в Міністерстві інфраструктури. На брифінгу СБУ нам пояснили, що була знищена злочинна а схема, щодо захоплення «реєстрів моряків» приватними особами.
На брифінгу було заявлено про те, що СБУ вилучила з приватних рук і повернула державі сервера з базою даних моряків і програмне забезпечення, яке було закуплено Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків за бюджетні гроші.
Проте, по факту, база даних ніколи не перебувала в приватних руках, а розміщувалася за договором на серверах дата центру Гігаклауда, на потужностях якого до речі зберігаються бази даних багатьох державних структур, в тому числі додатку «ДІЯ».
А ось вилучене програмне забезпечення, яким користувалося Інспекція на цілком законних підставах відповідно до ліцензійного договору, є власністю приватної структури.
Тим не менш СБУ «повернула державі», програмний продукт, який самій державі не належить. Фактично, зробила рейдерське захоплення, розробленого приватною особою за власні гроші програмного продукту – предмета інтелектуальної власності, на який оформлено авторське право.
Якщо знову ж провести аналогію із серверами ДІЯ, то держава виділяє 5 млн.грн. на місяць приватній структурі, яка підтримує функціональну спроможність до використання державних баз даних. І СБУ точно так само, під тими самими підставами може прийти в Мінцифру і звинуватити Федорова у «передачі ДІЇ в руки злочинців».
Тим не менш, що ми маємо зараз. Сервер за яким раніше https://itcs.net.ua/ моряки отримували всі документи, які верифікувались через ІМО відновив роботу. У той же час Міністерство інфраструктури України його не визнає, але «у виняткових випадках інформація з неї використовується для верифікації документів моряків, які наразі перебувають у рейсах». І виникає логічне питання, тож якщо ця програма незаконна, то чому дані неї використовує держава, і чи не є тут складу злочину з боку Голови Морської адміністрації Віталія Кіндратіва та Міністра інфраструктури Олександра Кубракова.
У той же час, відповідно до листа Голови Морської адміністрації, єдиним державним електронним кабінетом моряка є https://sea.e-transport.gov.ua, але він не працює. І моряки стаять перед дуже цікавим вибором, або користуватись офіційним е-кабінетом моряка, який не працює, або все ж користуватись старим е-кабінетом існування якого держава де-факто не заперечує.
Залишається декілька питань.
Який взагалі статус в https://itcs.net.ua/ якщо ним користуються і моряки і Морська адміністрація?
Як кваліфікувати дії СБУ і що ж врешті-решт і в кого вона, що забрала, що реєстри лягли і досі не можуть відновитись? І чи були взагалі правові підстави забирати програмне забезпечення в приватних осіб, і якщо ці особи вчинили злочин, то чому арештовані лише два посередника, які взагалі не мають відношення до теми реєстрів, а просто збирали мзду з моряків останні років двадцять?
До речі про посередниківІз запровадження е-кабінету моряка, в трубу вилетіла ціла каста посередників – «бігунки», які за суму від 200 до 1000 у.о. вирішували питання про прискорення і отримання робочих документів і паспортів моряка. На сьогоднішній день ця можливість для «бігунків» обрізана повністю. З впровадження е-кабінету моряка відразу після здачі іспиту в особистому кабінеті моряка з'являється офіційний робочий документ (визнаний ІМО) який може бути роздрукований в будь-який час і місці, зручному для моряка, так як процедура повністю автоматизована. Худо бідно, але тема з «бланками» по-трошку відходить у минуле. І це хоч і не великий, але позитив.
Зараз моряки продовжують бути в заручниках в боротьбі декількох груп впливу, які заробляли на них всю дорогу із першого дня незалежності, і я щиро сподіваюсь, що новий керівник Міністерства інфраструктури України Олександр Кубраков, хоч і не знищить корупцію цілковито, то хоча б прибере її від моряків. Адже як би я не переварював людей, які в більшості в гробу бачили ту Україну, але все ж вони громадяни моєї держави, які мають право на людське відношення до себе.
