В Україні є дві форми протестів. Протест громадянського суспільства, коли є консолідована позиція проактивних людей, яким не потрібна жодна політична підтримка, щоб висловити свої позиції. Яскравим прикладом є акції на підтримку Сергія Стерненка. І будь яка спроба Банкової показати «проплаченість» акцій розбивається об реальність.

Другою формою протесту є напів проплачені вузько спеціалізовані «двіжухи», за підтримки фінансово-промислових кіл та проросійських політичних сил.

Ні для кого не секрет, що і «партія Шарія» і ОПЗЖ і самостійно організовували і підтримували українські акції протесту. І не тому, що їм раптом стали цікаві інтереси пересічних українців, а тому що є політична доцільність для країни-агресора. І якщо ОПЗЖ, через велику кількість внутрішніх груп впливу ще хоч інколи все ж цікавить хоча б доля власного електорату, то маргіналів із партії Шарія цікавлять лише інтереси Кремля.

Я поважаю кожного хто виходить на мітинг, право на зібрання та протест – священі. Але, коли до таких протестів доєднаються ОПЗЖ і «Шарой…бікі», то слід задавати питання, чому це вигідно Кремлю.

Ну по-перше, будь, яка дестабілізація вигідна ворогу. Це аксіома. Але не можна кожний протест вважати ворожим, інакше ми скотимось в порошенківський пошук «Агентів Кремля», де кожний не згодний таврувався поплічником ворога.

По-друге, у Кремля можуть бути звичайні комерційні інтереси. Я нагадаю, що у 2007-2008 роках РФ доволі непогано співпрацювала з Радою Церков, а УПЦ МП були фронтменами заборони грального бізнесу в Україні, але як тільки гральний бізнес заборонили в Україні, гравець поїхав в Російську Федерацію та Білорусь. Тобто за рахунок популістичних рішень, як реакція на тисячі скарг «занепокоєних» Україна вбила цілу галузь і тільки в 2020 році почала процес відновлення галузі.

Ще цікавим прикладом є вбивство української атомної енергетики під прикриттям боротьби за екологічну. І в Уряду дійсно є заяви від сотні хіба не тисячі всіляких організацій та активістів усіх штибів, які вимагають захистити Україну від «другого Чорнобилю». Але після того, як ми почали боротись з атомною енергетикою в нас підскочили ціни на платіжки, і ми стали імпортувати електроенергію з РФ. Хто від цього виграв.

Останнім прикладом феєричної боротьби активістів із державою є активний спротив «моряків» із розмірами хабарів, які вони мають давати за іспити. Підкреслюю ніхто не бореться з хабарями — не влаштовують розміри. Одним із методів цієї боротьби є постійні листи в Міжнародну морську організацію, щодо «хабарництва/здирництва» і як наслідок низької якості підготовки моряків Україною. І які б не були наміри, але наслідок може бути лише один. При наступній перевірці стандартів, якості підготовки моряків ІМО визнає, що Україна недостатньо слідкує за тими самими стандартами і тоді все.... Наші моряки із висококваліфікованої робочої сили перетворяться на «філіпінців», яких у світі греблю гати. І це вдарить, як по зарплатах так і по конкурентоздатності українців. У той же час – це дасть можливість тим самим росіянам зайняти нішу, яка звільниться.

Нещодавно США ввела санкції проти нафтового сектору Венесуели. Як не дивно, але і там засвітились наші судновласники. Один із танкерів належав компанії депутату від ОПЗЖ Віктору Баранському, який за даними загальноукраїнських і місцевих одеських ЗМІ, також міг фінансувати одеську організацію «Партії Анатолія Шарія». Виходячи із того, що на «акціях протесту» засвітились представники останніх, а проросійські ЗМІ намагались максимально висвітлити цю подію, можна зробити висновок з якого боку прийшли гроші.

Навіщо це українським судновласникам? Ну по-перше, вони не українські, в них тут лише бізнес, так само, як і в Венесуелі. А по-друге, визнання Україною країни, яка не виконує Міжнародну конвенцію із підготовки та дипломування моряків дасть можливість судновласникам брати собі на судна українців із дисконтом по зарплаті в 50%. Ну або просто викинути українців з ринку морської праці.

Тож, коли Шарій чи ОПЗЖ починають дуже активно боротись за права українців. Виходити з ними на мітинги, підтримувати в ТГ-каналах і підключати своїх ЛОМів, щоб ті в світлі софітів розповідали про поганий гральний бізнес, атомну енергетику чи корупцію, задуматись над тим, чим все це закінчиться конкретно для вас. Організатори втечуть у Венесуелу. Шарій — в Барселоні, а от вам треба буде пояснювати дітям, чому нової зарплати не вистачає навіть на комірне.