Ніколи такого не було. І от знову.
Одним із топів в новинних стрічках сьогодні є повідомлення про те, що здохла одна із скрєпних скрєп – син юриста та собачої матері, ганьба величного єврейського народу та прислужник сатаністів такий собі жирік. Ну здох і мать його йоб.
Так нє. Навипередки рускоязичниє українські сайти (такий собі сюр під час війни. Нагадую – це фокус, кореспондент, оборзеватель та інші менш дрібні) почали інформувати свої аудиторії про цю подію. В кращі часи можна було би і пляшечку горілки за скоріше прибуття жиріка в пекло випити. Але точно не зараз.
Однак, все одно не дає спокою питання такого порядку. Якого ж хуя на другому місяці війни не закрили к йобаній матері оцей пул руськозичних сайтів та не випиздували к хуям усю ту медійну шоблу, шо заїхала з боліт та окопалася в Україні. Та і якщо от прямо зараз вимкнути будь-які новини про життя північних бомжів – буде більше користі для розуму.
Давайте зробимо так, кожен на своєму місці, особливо інформаційному, щоби як найшвидше відправити за руським кораблем проросійську медійну пиздоту. І чим швидше, тим краще.
Наостанок. Постійно аналізуючи змістовне наповнення сайтів та телеграм-каналів, особливо від колись відомих осіб (у першу чергу такий щокастий в окулярах), переконуюсь у необхідності негайного запровадження тотальної цензури.
Цю роботу, на моє переконання, треба підпорядкувати виключно системі чи Збройних Сил України, чи Міністерства оборони України. Тим більше, що в ЗСУ є структура, що опікується стратегічними комунікаціями. Якщо така ж структура є і в МОУ – то це взагалі бінго. От і довірити їм, як найнайнайнайбільш авторитетним суспільним інституціям на найближчі десять років формування усіх наративів, меседжів, темників тощо. А хто посміє відійти від настанов військових – просто пиздити, як це робив принц датський із привидом.
