Одразу скажу.
Визнаю, що усі мої прогнози на позитивний перебіг подій посипався як картковий будиночок 24 лютого. Життя вказало, що сліпа віра та зародки здорового глузду помножені на купу впевненого офіціоза привели автора туди, де він зараз є. Хоча, треба визнати, що явні ознаки (хоча вони й були достатньо уривчасті), які вказували на підготовку до війни були просто мною проігноровані. Водночас, інтуіція ще з двадцятого лютого била в мозок сигналом про неминучий піздець.
Інформаційне поле, мати його ітіть, вказувало на ознаки перехоплення америкою стратегічної ініціативи. Але не перехопили. Пастка закрилася. 24 лютого розділило буття на до і після. Здатність до аналізу втрачена. Залишається тільки оптимізм.
Оптимізм із того, що ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ виявився реінкарнацією Мільтіада, а не персонажем з шоу «Вечірній квартал». І тим самим став історичною постаттю. Із того, що українське військо якісно перейшло у XXI століття. І невимовним героїзмом цивільних, які не здаються та віддають останнє.
Хоча треба визнати, що глобальна провина лежить на кожному із нас. Купуючи бензин, спалюючи електрику із рашки, купуючи холодильники, монітори, авто та іншу тепер не потрібну хуїту, що була вироблена на заводах на території рашки. Всім було похуй. Значна частина пісяла гарячою парою від радіо п'ятниця, дебілосватів та сибірських дегенератів із дізєль шоу. І усе це вселяло впевненість у поширенні руського міра в Україні та послугувало тригером (може і не головним) для хуйла та бульбенфюрера. Ну не хтіли ми за вісім років відгородитися від культурного та економічного простору здичавілих. Бізнес не бажав перебудовувати зносини (один НКМЗ так і хуярив різну поєбєнь на расєю. Там тільки пораувати кількість вагонів із залізяччям, що йшли в напрямку бєлгорода — прифігіти можна було). Навіть в нашому офісі був один дєбіл, який купив новий виріб автотазу, тільки сором'язливо заклеїв шильдік. А на питання, чи є у нього сіра речовина відповідав: «а шо, нармальная машина». Ноу коментс.
Зараз вже йде четвертий тиждень війни. Героїчно б'ється МАРІУПОЛЬ. Відправлено в пекло (за фіціяльною статистикою) понад 14 тисяч анало говнєт ного війська. Залупенфюрер просить допомоги у Китаю. Бліцкригу не видно. Нарід заряджає воду від Арестовича.
Напружують окремі моменти. Перший. Засилля в УКРАЇНСЬКОМУ медіа просторі рашкінських говорящіх голов та наративів. Іванько яковина шпарить повну хуйню, при чому ще й на руському язику, сайт «фокус» на тому ж язику просуває тези «там-же-тоже-дєті», залучивши до обговорення якогось маловідомого українського військового психолога, начебто розумні люди повелись на якусь блядь, що бігала із плакатом на випуску новин...... І нахер нам заливають у вуха напівживий Піонтковський, мутний еврей Фєйгін, жоноподібний Ілля Пономарьов, і інша пиздота із російським бекграундом. А ще є купа зобіжених гриценок, романенок, маломужів, геращенків що пиздять таке, що на голову не налазить чи в телеграм каналах навипередки постять полонених, наслідки обстрілів чи саморекламу. Навіть не хочеться коментувати. Просять не публікувати фото/відео, що дозволяють точно визначати об"'єкти на місцевості — та то теж похуй, головне мейнстрім. Не вчить війна. Вибори та посади в головах.
Другий. Відверте спекулювання на темі можливих мирних перемовин. Тут і якісь підзабуті дипломати, і офіційні, і неофіційні постаті з рожевими щічками видають бажане за дійсне. Перемовини -так. Мирні — безумовно. Але на залишках крємля та сатанінського зікурата на красній площі.
Третє. Чомусь толерантне ставлення до московських попів. Це ж реальна бомба прихованої дії. Чому вже зараз не витягають за патли цих чуваків із їх теплих попівських малин. Ну зловили якогось ануфрія, що шпигував на кацапів, ну типу і хєр з ним. А що казати про сина одного вінницького попа, який на камеру кричав, що путєн то є цар. Папка цього дєбіла десь хутко зник. І таких ще просто вагон. Он у Томашівці (там реально великий осередок сатаністів) вивезли главпопа в ліс і в селі стало спокійніше.
Четверте. Радянське шапкозакидання. Новина за новиною, що повернулося вже овер дохуя сотень тисяч чоловіків. В іноземний легіон вже записалося 20 тисяч..... І шо? А нішо. Оголошена мобілізація другої черги. Пропаганда повинна бути, але є нестиковки...
І на завершення. Вірю в перемогу. Знаю, що це буде не легко.
СЛАВА УКРАЇНІ
