Газуєм..?
(Повний місяць — наше сонце..)
Лютий 2021
Потом ещё была уха и заливные потроха,
Потом поймали жениха.. И долго били.
Народ вирішив разом повідкидати сніг. Бо утрой надо везти детей в школу...
Спочатку махали лопатами. Потім підняли вічну тему — де чия стоянка. Потім їбошили лопатами один одного. Під вечірню каву було — весело. І цікаво.
Цікаво — чому ні один не сказав — а давай відпіздим забудовника, а потім чиновника, котрий видав дозвіл на будівництво.
Раби.
До речі — рабів до раю не пускають. Не забув?
***
Вова поїхав в черговий Оман. Бо піндоси — слухають все. Навіть правітєльственну связь.
А треба ж з братьями порішать. Бо як показує опит — співай «вставай страна агромная», не співай «вставай страна агромная» — не встає.. І що тепер — все нажите віддати? Нє — тре совмєстно придумати як порішать. І всьо..
***
«Журналісти» відімкнених каналів вийшли на протест. За свободу слова. Бля, пацани — ви озвіріли? Де ви, а де свобода слова? Ваше діло лизать міньєта — не відволікайтеся на те, що вам не властиве.
Рабів до раю не пускають.
***
Обговорили з адекватним пацаном знаного забудовника. Каже — люди його хвалять. Він гроші не вивіз, а тут забудовує. Саша, — те, що ідіот зробив з містом.. Для населення міста — краще він би ті гроші з'їв. Відразу всі.
***
Плінтусєвічі на тренінгах вчать недальоких — як робити гроші. Недальокі пробують. В них не вийде — бо гроші можуть робити не всі, а лише вибрані. Недальокі в це плем'я не входять. Але я не про це (хоча насправді і про це). Вчать — що найвигідніше воду продавати в пустелі. І не скидати ціну — навіть якщо вмиратимуть... Тобто гроші поза мораллю? А потім на мітинг? Взывать к совєсті..?
***
Петро Олексійович впевнено-унило, як бульдозер, пішов вслід за ЮВТ. Туди де низькі рейтинги. Де не буває першого місця. Туди де елехторат. Правильні слова не підтримані діями — не купують. Там навіть плінтусєвіч безсилий.
Розумів він що це прогнозовано і наперед зрозуміло? Мабуть ні. Чому? Тому, що IQ високий, а EQ на рівні статистики.
Рабів до раю не пускають.
***
Люди з високим IQ легко досягають цілі там, де немає необхідності враховувати емоції інших людей. Наприклад винахідники. Щоб винайти, підкреслюю – самому, гіперлуп – достатньо високого коефіцієнту інтелекту. Для того щоб керувати людьми, потрібний емоційний інтелект. Без такого не вийде нічого. Тобто без EQ, там де потрібно враховувати емоції підлеглих, у будь-якому випадку, результат – туди де не буває перших місць. Туди де елехторат.
***
В понеділок під постом появиться нєкто Andy і вчергове запропонує вколоти всім чиновникам якого медикамента. Блін і Krikun кудись зникла..
Andy — не треба їм нічого колоти — це не гуманно. Їх треба просто звільнити. Всіх до одного.
Історія чомусь постійно ходить колами і тільки з розумними по спіралі. Все це вже було. І навіть вовка — вилитий тобі винниченко. Так — потім голодомор, капустін яр і тд...
А одиниці илітних чиновників, яким вдасться доїхати до Парижу, так само влаштуються там таксистами і швейцарами при готелях. Будуть арабам двері відкривати. Париж змінився за сто років...
Чому так? Рабів до раю не пускають. Тільки мундур з лампасами і danke schön за тіпси..
***
Andy — лише одне запитання. Чому незаконно огороджена забудовником земля — то його приватна власність? Вірніше — чому власне ви так вважаєте? Дякую.
M&M або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..
- Ех, зараз би додому, та в душ, та під такий м'якенький, ніжно-рожевий рушничок, поданий дбайливою покоївкою Катериною Михайлівною... – подумав Порфирій Данилович. Потім, згадавши щось, подумав вже з нотками патетики:
- Але не було більше ні Катерини Михайлівни, ні маєтку, ні ніжно-рожевого рушничка... Все це зникло того жахливого травневого ранку, коли НАБУ отримало секретний наказ — «Смерч у Кончі-Заспі», що означав початок операції... А він, з двома охоронцями та Святом, неслися та підстрибували, на жахливих вибоїнах, по дорозі в Барановичі...
Як би не було страшно — інших варіантів в нього не було і тому він вперто йшов. Йшов — вдивляючись в густий зелений мох і обережно переставляючи ноги. Змій все не було і Порфирія трохи попустило. Він навіть почав насвистувати арію Чіо-Чіо-сан, а потім, ще трохи осмілівши, розправив плечі, трохи присів і, навіть, для чогось, принюхався... Потім підняв бамбукову палку і став з нею в позу самурая з катаною.
Його туфлі з крокодила — міцні, на тоненькій, некошерної свинячої шкіри підошві, певне від хвилювання, стали вологими і починали натирати мозолі..
